13

Тема 1: Методологічні основи інвестування Лекція

1. Економічна сутність інвестицій.

2. Інвестиційний ринок.

3. Інвестиційний клімат.

С.р.

4. Шляхи активізації інвестування.

5. Чинники залучення іноземного капіталу.

6. Розвиток інвестиційних теорій.

Мета навчальна: подати студентам знання з основ інвестиційного процесу, механізму діяльності інвестиційного ринку та чинників, що впливають на інвестиційний клімат.

Мета розвиваюча: формувати у студентів навички економічного та логічного мислення, уміння узагальнювати та робити висновки.

Література:

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 (із змінами та доповненнями) ст. 1, ст. 2.

2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – Киев, МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995. – с. 10–27.

3. Віннік О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – с. 5–12.

4. Данілов О.А., Івашина Г.М. Інвестування: Навчальний посібник. – К.: Видавничій дім “Комп’ютерпрес”, 2001. – с. 6–25.

5. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України – №7. 2001. – с. 139–148.

6. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: “Издательство Либра” ООО, 1996. – с. 6–51.

7. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К., “Видавництво Лібра” ТОВ, 1998. – с. 9–13; 67–82; 271–335.

8. Федоренко В.Т, Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник. – К.: МАУП, 2000. – с. 7–11, 13–15.

1. Економічна сутність інвестицій

Законом України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року відзначається що, інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (покращення життя населення, екології, освіти, здравоохорони, і т.д.)

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

На думку деяких авторів, дещо неточним є здійснення інвестицій з метою одержання соціального ефекту. Цей ефект може досягатись не від прямих інвестицій в підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до державного бюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм.

Відповідно до Закону, до майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать:

• грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

• майнові права, що випливають з авторського права, навички і інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технологічних, технічних, комерційних і інших знань, що оформленні в вигляді технічної документації навичок і виробничого вміння, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і цінності.

Ці цінності та майнові права складають об’єкти інвестиційної діяльності. Основними джерелами інвестування є національний доход, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (в їх складі) інвестиційні ресурси.

Валові ресурси спрямовуються на відтворення (нове будівництво, реконструкцію і розширення, технічне переозброєння).

Джерелом чистих інвестиційних ресурсів є фонд відновлення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Вони менші за валові на величину коштів, що спрямовуються з фонду відшкодування в вигляді амортизаційних відрахувань.

Залежно від джерел фінансування розрізняють: власні кошти інвестора; запозичені (державний кредит, кредити комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ); залучені кошти (кошти інших інвесторів і вкладників).

На рисунку 1.1 наведена класифікація інвестицій.

Рисунок 1.1. Класифікація інвестицій за окремими ознаками

В економічній теорії принциповою ознакою класифікації інвестицій є виділення реальних та фінансових інвестицій.

Реальні – вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, ТМЦ), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Фінансові – вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи) (наприклад, фондові (інвестиційні), цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вкладення, депозити, паї і т.д.).

Останнім часом в економічній літературі визначилась нова – інноваційна форма інвестицій (вкладення в нововведення).

В принципі, при стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Як правило, інвестори добре обізнані з об’єктом інвестування і знають механізми інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій.

Н епрямі – здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об’єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані кошти посередники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, об’єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють між своїми клієнтами – інвесторами.

• державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;

• приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур, колективних підприємств;

• спільні – вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

• іноземні – запозичені і кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних корпорацій і фірм;

Залежно від строків освоєння інвестиції можуть бути:

• д овгостроковими (більше 3-х років);

• середньостроковими (до 3-х років); ці строки встановлені згідно з

• короткостроковими (до 1-го року). методологією НБУ

Внутрішні – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані в територіальних межах даної країни.

Зовнішні – (вивезення капіталу) – вкладення коштів в об’єкт інвестування, розташований за межами даної країни. До них належать і купівля різних фінансових інструментів інших країн – акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві ознаки і при необхідності може деталізуватися в залежності від підприємницьких та дослідницьких цілей.

Тепер перейдемо до розгляду поняття “Інвестиційна діяльність”.

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні поряд із основними принципами зафіксовані в Законі “Про інвестиційну діяльність”.

1. Органи влади не мають права втручатися в інвестиційну діяльність юридичних та фізичних осіб, якщо вона не суперечить діючому законодавству.

2. Добровільний характер інвестування.

3. Економічна захищеність інвестицій з боку держави.

4. Свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності.

У вужчому тлумаченні поняття інвестиційна діяльність застосовується термін інвестиційний процес – обґрунтування і реалізація інвестиційних проектів.

Значні широкомасштабні проекти мають велику кількість стадій їх виконання. Інвестиційні процеси в державі з ринковою економікою і при адміністративно-регулюючій системі господарювання суттєво розрізнюються.

Найбільш характерними стадіями інвестиційного процесу є наступні: мотивація інвестиційної діяльності, прогнозування і програмування інвестицій, страхування інвестицій, державне регулювання інвестиційного процесу, планування інвестицій, фінансування інвестиційного процесу, проектування і ціноутворення, забезпечення інвестицій МТР, освоєння інвестицій, підготовка до виробництва продукції, попередня здача і приймання в експлуатацію, кінцева здача об’єкта в експлуатацію.