Професіоналізми. Номенклатурні назви
Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші
спеціальні одиниці (професіоналізми та номенклатурні назви).
Термінологію потрібно відрізняти від професійної лексики. Одиницею професійної лексики є професіоналізми, які позначають спеціальні поняття, знаряддя чи продукти праці. Тому їх нерідко ще позначають спеціальними словами, чи спеціальними термінами. Професійна лексика неоднозначно трактується у сучасному мовознавстві. Деякі дослідники (М.Степанова, І.Чернишова) вважають, що за своїм складом це здебільшого архаїчна лексика старих ремесел та спеціальних занять, водночас як термінологія – це спеціальна лексика сучасної науки і техніки. Інші вчені (А.Калініна, В.Прохорова) вважають, що частина професійної лексики збігається з термінологією. Різниця полягає в тому, що термін – це цілком офіційна, узаконена назва певного поняття, а професіоналізм – напівофіційне слово, сферою вживання якого є усне мовлення (наприклад, зняти касу, підбити (прикинути) баланс). С.Шелов вважає, що професіоналізмам властива функціонально-стильова обмеженість вживання та наявність емоційно-експресивних слів.
На думку деяких дослідників, „професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність, вид занять не мають розвинутої термінології або вона надто складна. Більш виваженою, однак, видається думка про те, що професіоналізми вживаються у певному професійному середовищі з метою «детальнішого членування дійсності в сфері спеціальних інтересів». Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони сприяють кращому взаєморозумінню.
Професійна лексика тісно пов'язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, техніки, освіти. Вони мають велику кількість спільних елементів, але між ними є й істотні відмінності. При детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять у професійній лексиці немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольовані від інших, виникають стихійно на власній мовній основі, не мають чіткого наукового визначення. У термінології слова, що позначають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів, галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів.
Професіоналізми здебільшого застосовують в усному неофіційному мовленні, у писемній мові вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, поради). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях професіоналізми використовують з певним застереженням. Отже, чим вищою буде мовна культура і більш організованим колектив, тим рідше з'являтимуться професіоналізми, особливо в діловому мовленні.
Група понять специфічного й жаргонного походження, вживання яких склалося історично і вони використовуються лише в зарубіжній практиці. Ця термінологія не має і скоріше за все не буде мати застосування в умовах українського ринку цінних паперів, але їх знання сприятиме більш повному уявленню про історію і сучасний стан розвитку світового фондового ринку, а також буде корисним при знайомстві з зарубіжним досвідом і спеціальною літературою.
Отже, професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.
Починаючи з XVIII ст., у деяких європейських мовах починає все ширше вживатися слово “номенклатура”. З’являється воно у французькій мові XVI ст. Утворене від латинського nomenclatura – розпис імен. Поштовхом для поширення цього слова стала створена відомим шведським ботаніком К.Лінеєм класифікація рослин. Тому слово містило в собі зміст “система назв, що мають зовнішню схожість”, тобто виступають синонімом до слова “номінація”.
У 80-х роках XVIІІ ст. після упорядкування хімічної номенклатури значення слова розширюється і воно починає позначати не лише систему назв, а й систему понять, унаслідок чого перетворюється на фактичний дублет “термінології”.
У середині ХІХ століття англієць В. Уевель, філософ і логік, визначив номенклатуру як сукупність назв видів чи елементів. З цим же значенням вживають це слово І.Верхратський, диференціюючи цим самим поняття термінології й номенклатури. Види рослин, тварин у нього іменуються номенклатурою, а усі інші спеціальні назви – термінами.
Нині під номенклатурою розуміють:
сукупність номенів (тобто назв);
сукупність умовних символів, графічних позначок, що нерідко складаються з цифр та букв;
сукупність термінів без дефініцій;
сукупність міжнародних (греко-латинських) назв на позначення видів та елементів у біології, хімії, медицині тощо.
Приписуючи термінові основну функцію назви, Г. Винокур виділяє “номенклатурні знаки”, вважаючи їх системою абстрактних та умовних символів. Їх призначення – дати максимально зручний засіб для позначення предметів, речей. О.Реформаторський по-іншому підходить до визначення номенклатури, вважаючи, що це “перелік онтологічного інвентарю даної науки у географії: морів, річок, озер; у ботаніці – рослин, квітів, дерев”. Одними словами, О.Реформатський допускає до складу номенклатури власні назви.
Ми вже наголосили на тому, що номенклатура – це сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Номенклатурні назви потрібно відрізняти від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі (Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, песо і т. д.).
Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продукції, що випускається, назви рослин, звірів, найменування організацій, підприємств, географічних назв і т. ін.