Класифікація термінологічних одиниць
Класифікація термінів здійснюється за різними ознаками.
За походженням терміни бувають: питомі (тобто власні, утворені на власному мовному ґрунті, наприклад: обмін, посередник, допомога та ін.) та запозичені.
Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – слова запозичені з інших мов. Запозичення із західноєвропейських мов можна узагальнити так:
а) з німецької мови: бухгалтер, агент, вексель, маклер;
б) з французької мови: аванс;
в) з англійської мови: фінанси, лізинг, брокер, борг, грошовий обіг;
г) з голландської мови: біржа;
д) з італійської мови: ажіо (прибуток, відсоток із капіталу).
Прямі запозичення, з одного боку, формують спільний лексичний фонд у не обов’язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами, а з іншого боку – надмірне захоплення чужими термінами ускладнює спілкування між членами суспільства.
Причини запозичень різні:
відсутність у мові цілісно оформленого терміна-однослова на позначення єдиного, нерозчленованого поняття (девальвація – зниження офіційного курсу національної валюти, аналогічно: емісія, авізо та ін.);
лаконічність терміна, від якого легко утворюються похідні форми (аудит – аудитор, аудиторство, аудиторський, аудиторська служба, Аудиторська палата України);
зміна концептуальних орієнтирів (т. зв. «мовна мода», наприклад: процент – відсоток);
необхідність деталізації назви (посередник – дилер, маклер, джокер, провайдер).
Питання про використання слів іншомовного походження в українській професійній мові є складним і вирішується неоднозначно. Вживання необхідних запозичених слів не вважають негативним явищем, але надмірне, неправильне їх застосування оцінюють негативно.
Отже, питання національної чи інтернаціональної основи термінології завжди було дискусійним. Механічне запозичення термінів без врахування особливостей мови-реципієнта призводить до збіднення, ослаблення виражального потенціалу мови забуваються її власні засоби, які найповніше відповідають внутрішній природі мови.
2) За сферою вживання терміни бувають: загальнонаукові (позначають наукові поняття, характерні для всіх сфер наукової діяльності й філософії, математики філології, права тощо). Наприклад: гіпотеза, процес, формула, аналіз, синтез, закон, документ, метод, дослідження, які ввійшли в усі інші термінологічні системи саме з філософії як праматері науки як такої.
Вузькоспеціальні, що використовуються лише в межах якоїсь галузі науки, виробництва, виду діяльності (наприклад, юридичні, спортивні, військові, економічні, фінансові тощо). Наведемо приклади фінансових, економічних термінів: інвестиційні ресурси, комерційний банк, обіг коштів, прибуток-нетто, надкомпенсація.
На нашу думку, варто також зупинитися на особливостях функціонування економічної термінології.
Українська економічна термінологія становить чутливу, динамічну, широко розгалужену терміносферу, що, з одного боку, перебуває під впливом загальномовних тенденцій, а з іншого – має свої специфічні особливості. Незалежна Україна впевнено просувається до ринкових відносин. З’явилися такі явища, як підприємництво, вільний обіг товарів, грошей і цінних паперів, приватизація, створення комерційних банків тощо. У зв’язку з цим стали активно розвиватися біржова, фінансово-кредитна, комерційна, банківська підсистеми економічної термінології. З 90-х років в українській економічній термінології, за спостереженням Н. Жданової, діють такі активні процеси:
концептуально змінюються поняття у пізнавальному процесі: замість сфери «Планове народне господарство» провідною в українській економічній термінології стала сфера «Ринкова економіка»;
відбулася системна перебудова економічної термінології: замість термінів народне господарство, соціалістичне виробництво, госпрозрахунок, капіталістична експлуатація ядро терміносистеми стали займати терміни ринкові відносини, акція, купівля-продаж, прибуток, ризик, попит, інфляція, безробіття. Слова менеджер, бізнес-план, маркетинг перестали в словниках іншомовних слів трактувати як атрибути капіталістичних країн;
різко зросла частотність вживання у мовленні таких економічних термінів, як ціна, клієнт, акціонер, акціонерне товариство, приватизація, торги та ін.;
значна кількість економічних термінів перейшла з активного словникового складу до пасивного (п’ятирічка, госпрозрахунок, тощо) і, навпаки, з пасивного – до активного (біржа, акція, банкрут);
значно розширився спектр лексико-граматичної сполучуваності багатьох економічних термінів з термінами інших галузей та загальновживаними словами, напр.: температура ринку, коливання цін, вексельний курс, банківська таємниця, фінансова криза, податкова гавань та ін..;
з’явилася велика кількість нових економічних термінів, переважно запозичених з англійської мови: кошторис, ломбард, менеджер, спонсор, бюджет; українська мова не встигає їх засвоювати.
Українська економічна термінологія перебуває у процесі відпрацювання та розвитку. Упорядкування системи понять і термінів пов’язане з об’єктивною потребою трансформації економіки, прискореного формування ринкової інфраструктури, формуванням та використанням грошових фондів.
3) За структурою (за структурними моделями) терміни поділяються на:
терміни – слова (складаються з одного слова), або ще однокомпонентні терміни: валюта, бюджет, товарообіг, підприємництво, податок;
Особливу групу становлять терміни – складні слова, як ось: статус – кво, держава-монополія та ін. Слова-терміни такого зразка по-різному розглядаються у мовознавстві. Одні автори трактують їх як словосполучення (В. Даниленко), інші – як складні слова (Н.Клименко), ще інші – як перехідний вид слова між словосполученням і складним словом.
Зауважимо, що терміни-складні слова – це утворення, де переважають міжнародні або запозичені елементи з різними ступенями адаптації їх в українській мові.
терміни – словосполучення (із декількох слів) або двокомпонентні терміни – напр.: норма вартості, принципи маркетингу, кон’юктура ринку, приватна власність, виробничі фонди, обіговий капітал, ринкова інфраструктура;
терміни – речення (наприклад, військові і спортивні команди, що мають граматичну і інтонаційну завершеність; наприклад: “На старт!”, “Кроком руш!”, “Праворуч!” тощо).
Отже, один із показників загального мовно-культурного рівня майбутнього працівника податкової, зокрема фінансової сфери – правильне і вільне володіння термінами.
Цінність терміна полягає в тому, що він несе логічну інформацію великого обсягу. Не можна довільно використовувати в одному тексті різну термінологію. Слід пам’ятати, що кожна галузь науки має притаманну тільки їй термінологічну систему. У науковому тексті без потреби не застосовують професійної лексики.