2.3. Провідні ідеї Давнього Китаю

Духовним каноном життя Стародавнього Китаю є так зване “П’ятикнижжя”, головним чином коментарі до нього , в них в образно-міфологічний формі подано найфундаментальніші складники давньокитайського світобачення. Основу цього духовного джерела складали п’ять книжок:

• Книга пісень або віршів.

• Книга змін.

• Книга літописів.

• Книга історій.

• Книга ритуалів.

Цікаво!!! Важливою думкою “П’ятикнижжя” є: все на світі є результатом взаємодії двох протилежних початків буття – Інь і Янь. Інь – уособлює темний, вологий, пасивний жіночий початок буття; Янь – світлий, сухий, активний (чоловічий).

Серед усіх філософських шкіл Давнього Китаю найважливішими були дві:

1. Школа соціально-етичного спрямування заснована Кон-Фу-цзи (551-479 р.р. до н. е), коментарі якого до “П’ятикнижжя” поклали початок релігійно-етичного напряму конфуціанство, що і досі є основою китайської державної ідеології. Конфуціанство на перший план ставить проблему людських стосунків та правил людської поведінки (повага до старших, до володаря). Вирішальну роль у людському житті відіграє закон (воля неба).

2. “Даосизм” (дао – школа, цзи - небо) – на першому плані цієї школи, заснованої Лао-Цзи (VI-Vст. До н.е.) ідеї світобудови. Дао породжує Інь і Янь , які є творцем всього сущого, а тому пронизує усі сутності, речі, процеси. Завдання людини – осягнути “Дао” і йти за ним.

III.

2.4. Антична філософія

Слово “античний” в перекладі з давньогрецької означає “давній”. Відповідно до “античної культури”, а відтак і філософії входять здобутки цього світу, а саме:

• Давньогрецького;

• Елліністичного;

• Римського та олександрійського

Вчені виділяють три основні етапи розвитку античної філософії:

1. Натурфілософський (фізичний), або рання класика (VII-V ст.. до н.е).

2. Висока класика (V-IV ст. до н.е).

3. Пізня классика, або завершальний цикл античної філософії:

   • Елліністична філософія (IV-I ст.. до н.е).

   • Олександрійська філософія (Iст. До н.е.-V-VI ст.)

   • Римська філософія (I ст. до н.е.-VIст.)

Найважливішою особливістю античної філософії було те що саме в античному світі вона:

1. вперше відокремилася від інших сфер діяльності і постала як самостійний напрям знань;

2. була відкритою і доступною (крім жінок);

3. терпимою до різних думок і позицій (за виключенням атеїзму);

4. динамічною і пластичною.

Цьому сприяли такі умови:

• Географічно-кліматичні – Балканський пів-острів у давнину, такі зараз розміщені на перегині трьох континентів: Європа, Азія і Африка і має сприятливий клімат.

• Культурно-історичні населення Балканського пів-острова, де проживали стародавні греки, перебувало в інтенсивних контактах з давніми цивілізаціями, і як доведено сучасними дослідниками, серед яких особливо відзначають норвежця Тура Хейредалла мали серйозні контакти з народами і державними утвореннями, що проживали на Американському континенті.

• Соціальні – рабовласницький демократичний устрій, суттєвий рівень розвитку освіти серед вільних громадян полісів (міст та селищ).

• Відносна зрозумілість античної міфології та її близькість до людини.

• Талановитість, активність та рухливість стародавніх греків.