Базові (ключові) цінності.
Ціннісні орієнтації є в будь-якій галузі людської діяльності. Проте філософія розглядає тільки цінності, що виражають сутність людини, універсальні цінності, а також те, що визначають ядро світогляду.
Різним епохам, соціальним групам і особистостям властиві свої цінності які розрізняються між собою, але всі є атрибутами (невід’ємними властивостями) ставлення людини до навколишнього світу. Так наприклад різні люди вкладають різний зміст в уявлення краси. Але немає таких спільнот чи осіб, для яких естетичні уявлення взагалі б не існували.
На жаль, у філософії досі не вироблено загальноприйняті класифікації цінностей. На разі, вона лише може окреслити основні цінності, з’ясувати конкретно – історичне наповнення їх, взявши за основу такий принцип:
Кожна з ключових цінностей виражає сутнісне, те, що робить людину особистістю, а ставлення її до навколишнього світу, а система цінностей дає цілісне уявлення про відносини “людина - світ”.
Схематично це можна показати так.
свобода
співпричетність
Користь
Благо
Творчість
Добро
правда
Мудрість
істина
краса
святе
Висновок: Людина живе на межі скінченого й нескінченного, скороминучого і вічного. Забезпечити цілісність своєї життєдіяльності вона може лише тоді, коли її праця, спілкування, пізнання і творчість поєднані цілісним поглядом на світ, що орієнтований на цінність мудрість. Остання відрізняється від знання саме іншим, що має безпосередній зв'язок з нескінченністю через естетичне опанування світу. Воно орієнтоване на цінність краси і релігійне переживання, яке в свою чергу, орієнтоване на цінність святого.
ІІ.
Зміст і співвідношення базових цінностей в історії людства дуже різноманітні. Аналіз основних типів ціннісних орієнтацій слід проводити за трьома напрямами:
Виділення пріоритетних цінностей;
Розгляд їхнього змісту;
Характеристика способу обґрунтування їх.
У різні епохи і в різних суб’єктів діяльності складалися три основних напрями ціннісних орієнтацій, що задають життєвий сенс:
На потойбічний світ (релігійний, об’єктивно-ідеалістичний тип ціннісних орієнтацій)
На самого себе – зневіра в усьому супроводжує еіліху занепаду, користь розуміють як саможивство, (гедонізм).
На суспільство – переважає тоді, коли віра в авторитет святого духу послаблюється, а нестримний гедонізм демонструє усі принади розладу.
В античну епоху – це стоїцизм (людина повинна мужньо приймати власну долю, якою вона б не була), у Новий час – це категоричний імператив Канта (вимога ставити обов’язок за особисті схильності: Благо вбачають насамперед у дотриманні морального закону).
Зрозуміло, що у реальному житті зазначені типи ціннісних орієнтацій не часто зустрічаються у чистому вигляді, а часом вони набувають найдивовижніших форм і поєднань.
Однорідність цих напрямів давала підстави для синтезу їх. Відомі три напрями таких спроб:
Утилітаризм – основною цінністю є користь, що зазвичай веде до розпаду суспільства. (Єр. Бентам, Джеймс Міль, Джон Стюарт Міль, Роберт Оуен).
Марксизм – наголошує на необхідності вирішення суперечності між людиною і суспільством на основі скасування приватної власності.
Філософія всеєдності (В. Соловйов, В.Вернадський, А. Швидцер) – всі типи спрямованностей розглядає як моменти, що підпорядковані такій вищій цінності, як вільне творче самовираження боголюдини, втілення образу Бога у світі через людину. А Швитцер – філософ, музикант, лікар, більшу частину життя провів у центральній Африці в лікарні, яку ж сам збудував, намагався і теоретично, і практично довести сенс власної життєвої орієнтації, що виявилася в єдності шанобливості перед життям, морального обов’язку і творчого прояву особистих схильностей.
Щодо мене, то діяльність людини у цьому світі повинна ґрунтуватися на оптимальному співвідношенні задоволення особистих потреб та інтересів, та потреб і інтересів суспільства в цілому, єдності матеріальних та духовних цінностей, тобто прагнути до гармонійного розвитку.