Тема№8 Духовний вимір людського буття.
План
Суттєві ознаки свідомості. Походження свідомості.
Структура та функції індивідуальної свідомості.
Суспільна свідомість, її рівні та форми.
Проблема вибору Свободи і Відповідальність.
І.
“Як можлива людина зі своєю свідомістю у цьому світі”?
Духовне життя людини – це сам процес життя. Різні аспекти духовного життя вивчають різні науки: психологія, нейрофізіологія, кібернетика та інші; по своєму осмислюють його мистецтво і релігію.
Філософію духовне життя людини цікавить з точки зору ролі його у вирішенні питання про місце людини у світі.
У широкому розуміння поняття “духовне життя” вживають як синонім свідомості, і навпаки. У цьому контексті, свідомість як ознака психічного життя – це сукупність образів, переживань, спонукань які виникають у людській життєдіяльності і певним чином впливають на неї.
Вважається, що з усіх живих істот, відомих нам сьогодні, лише людина має свідомість, а тому цілком правомірним є вважати свідомість, найвищою формою і результатом розвитку буття (об’єктивної реальності), його атрибутом, і відображенням.
Свідомість людини є інформаційним відображенням, носієм його є мозок. Саме тому свідомість виступає як програма, що керує діяльність людини.
Інформаційне відображення – основна властивість свідомості. Вона проявляється як:
властивість універсальності – показує, що людина, в принципі, може відображувати будь-які речі та їх властивості;
властивість об’єктивності – свідомість спроможна відображувати речі такими як вони є насправді?
творчість – оскільки універсальне та об’єктивне відображення потрібне значною мірою для того, щоб перетворювати світ, самого себе, пристосовуючись до світу та його змін.
опосередкованість мовою – мова допомагає усвідомити світ, власну діяльність у ньому. Свідомість без мови неможлива, мова виконує багато функцій, а саме:
позначає предмет, явище чи дію;
є засобом мислення, виразу змісту знання;
виражає ідеальний зміст свідомості;
є засобом спілкування людей, обміну інформацією;
є засобом управління поведінкою людини, колективів.
До філософських проблем свідомості належить проблема її походження. Існують різні концепції походження свідомості; серед них найбільш авторитетними є:
релігійна концепція – свідомість є Божим даром.
еволюційна концепція – свідомість є наслідком розвитку насіння життя (“сперми”), яке знайшло сприятливі умови на Землі (теорія “панспермії”).
трудова концепція – свідомість виникла у наслідок розвитку праці та її форм і проявів.
субстанційна концепція – свідомість є виявом духу (ідеї) світового розуму (нусу), або інтелекту.
На основі розгляду концепції походження свідомості виділяють такі провідні чинники виникнення та функціонування свідомості.
Загально-космічний.
Трансцендентальний, тобто свідомість має здатність продукувати абсолютні, еталонні виміри сущого.
Інформаційний.
Природно – біологічний.
Психологічний.
Соціальний.
Культурно-історичний.
Антропологічний.
Індивідуально-особистісний.
ІІ.
Свідомість властива полі-структурність. Кожна із її структур, як з тих що знайдені, так і з тих що ще належить відкрити, відображає одну із численних її граней.
Виділяють такі основні структурні елементи індивідуальної свідомості.
Компоненти, які необхідні для програми, що керує людською діяльністю:
знання – інформаційне відображення об’єкта (речі).
цінності – мотивація дії і вчинків.
норми – синтез знань і цінностей в уяві об’єкта.
Рівні які необхідні для відпрацювання програми діяльності і поведінки. Рівні свідомості тісно взаємопов’язані між собою.
Керує програмною діяльністю людини,
опираючись на певні знання і цінності.
Синтез усвідомленості та підсвідомості. Це рівень для вирішення творчих завдань і саморозвитку. На основі надсвідомості розвивається ще більш зверхній рівень – самосвідомість, де відбувається становлення нових цінностей, знань і норм.