Класифікація будівельних матеріалів
Будівельні матеріали класифікують за призначенням, за технологічною ознакою і засобом виготовлення.
За призначенням будівельні матеріали ділять на наступні групи:
конструкційні, що приймають і передають навантаження;
теплоізоляційні, що забезпечують тепловий режим будівлі;
акустичні - для звукопоглинання і звукоізоляції;
гідроізоляційні і покрівельні (дахові) - для створення водонепроникних шарів на покрівлях і інших конструкціях будівель;
герметизуючи - для закриття стиків в збірних конструкціях;
оздоблювальні - для покращення декоративних якостей будівельних конструкцій, а також для захисту їх від зовнішніх дій;
спеціального призначення - для спеціальних споруд (вогнестійкі, кислотостійкі);
загального призначення, що служать різним цілям (цемент, вапно, бетон, деревина).
За технологічною ознакою будівельні матеріали класифікують з урахуванням виду сировини, з якого вони виготовлені, його засобу виготовлення, властивостей матеріалу і області застосування.
За засобом виготовлення розрізняють матеріали природні (деревина, природний камінь), що піддаються механічній обробці; матеріали, що виготовляють методом випалення (кераміка, мінеральні в’язки речовини), матеріали, що виготовляють методом плавлення (скло, метали), шляхом переробки органічної сировини (синтетичні полімери, розчинники, бітум, дьоготь) і органічних в’язких речовин (будівельні пластмаси, органічні покрівельні і гідроізоляційні матеріали).
Щоби будівля відповідала своєму призначенню і була довговічною, необхідно правильно вибирати матеріали, як конструкційні, так і оздоблювальні. При техніко-економічній оцінці планувальних і конструктивних рішень проектні варіанти порівнюють.
Контрольні питання:
Дати визначення понять “Будівництво” та “архітектура”.
Сформулювати та пояснити тріаду давньоримського архітектора Вітрувія.
Що визначає функціональна ознака будівлі?
Що визначає конструктивна ознака будівлі?
Що визначає естетична ознака будівлі?
Що є визначальним при створенні міст, селищ тощо?
Що визначає наука “біоніка”?
Що називається “будинком”, “будівлею”?
Які споруди відносяться до будинків?
Які споруди відносяться до інженерних споруд?
Назвати типи будинків за призначенням.
Як оцінюється об’ємно-планувальне рішення житлового будинку з використанням коефіцієнтів К1 і К2?
Які чинники визначають конструктивні схеми масивів, комплексів, будинків та споруд?
Які нормативні документи визначають конструктивні схеми масивів, комплексів, будинків та споруд?
Що відноситься до “корисної” площі будинків?
Яке основне зонування квартири?
Які будівлі відносяться до масового будівництва, які до унікального?
Назвати типи будівель за народногосподарським та містобудівельним положенням, ступенем міцності, надійності, довговічності та вогнестійкості?
Як поділяють будинки за кількістю поверхів?
Що називають поверхом?
Що називають “цокольним” поверхом?
Що називають “підвальним” поверхом?
Що називають “мансардним” поверхом?
Що називають “технічним” поверхом?
Назвати основні вимоги, що пред’являються до будівель?
Що називають конструктивною схемою будинку?
Назвати типи конструктивних схем будівель.
Які конструктивні системи відомі з давнини і яку використовують у сучасному будівництві?
Як поділяють будинки в залежності від основних будівельних матеріалів?
З якою метою створена “Єдина модульна система в будівництві”?
Що називають “планувальним модулем”?
Що називають “прив’язкою”?
За якими ознаками розрізняють будівельні матеріали?
З якою метою проводять оцінку будівельних матеріалів?
Лекція 2. ЗМ 1.2 Конструктивні елементи будівель
НЕ1.2.1 Об’ємно-планувальні елементи
НЕ1.2.2 Конструктивні елементи
НЕ1.2.3 Дрібні елементи (з яких складаються конструктивні елементи).
НЕ1.2.4 Спеціальні елементи будівель
Кожна будівля складається із елементів, які за величиною можна розділити на три групи (рис. 5):
об’ємно-планувальні елементи — крупні частини, на які можна розділити всі будівлі (підвал, поверх, сходова клітка, горище тощо);
конструктивні елементи — частини будівлі, що мають певне призначення і визначають структуру будівлі (фундамент, стіни, окремі опори, перекриття, сходи, перегородки, підлоги, дахи, вікна, двері і ін.);
дрібні елементи — будівельні вироби (цегла, плит, балки тощо), з яких збирають конструктивні елементи.
За призначенням все конструктивні елементи поділяють на несучі (фундаменти, опори, стіни, перекриття) і захищаючі (внутрішні стіни, підлога, перегородки, двері), а деякі з них виконують обидві функції. Всі навантаження, що виникають в будівлі, приймають несучі елементи, а захищаючі відділяють приміщення будівлі один від одного і від зовнішнього простору.
Фундаменти — підземні частини будівлі, що приймають все навантаження від будівлі і зовнішніх сил (вітер, сніг і тощо) та передають і розподіляють тиск на ґрунт.
Стіни — вертикальні конструкції, що виконують захищаючу, а іноді і несучу функцію, тому їх ділять на несучі, само несучі і не несучі (навесні) (рис. 6).
Несучі стіни передають на фундамент навантаження від перекриття і даху разом з власною вагою, само несучі передають лише власну вагу і є огороджуючими конструкціями, не несучі спираються не на фундамент, а на колони або перекриття і є тільки захищаючими конструкціями. Окремі опори (колони, стійкі, стовпи) є вертикальними несучими елементами, сприймають навантаження від перекриттів або інших конструктивних елементів будівель (навісних стін) і передають це навантаження разом з власною вагою на фундамент.
Перекриття — горизонтальні огорожі, що ділять внутрішній простір на поверхи, - є несучими, оскільки сприймають корисне навантаження і передають його на стени і опори.
Надземні поверхи розділяються міжповерховими перекриттями: підвал від першого поверху — над підвальним, верхній поверх від горища — горищним. За відсутності горища верхнє перекриття називається сумісним покриттям.
Дах — конструктивний елемент, захищаючий будівлю від атмосферних опадів. Він складається з водонепроникної оболонки (крівлі) і підтримуючих його несучих конструкцій.
Сходи — конструктивний елемент для зв’язку між поверхами. Внутрішні сходи захищають неспалимими стінами, внаслідок чого утворюється приміщення, що називається сходовою кліткою.
Перегородки — вертикально захищаючі конструкції, що розділяють приміщення. Перегородки спираються на перекриття, а внутрішні стіни — на фундамент.
Двері заповнюють дверним блоком, вікна — віконним.
Основні несучі конструкції будівлі, зокрема фундаменти, стіни, окремі опори і перекриття, що сприймають і передають всі навантаження, включаються в спільну роботу, складаючи єдину просторову конструктивну систему — несучий остов будівлі.
Підземна частина будівлі
Навантаження від будівлі сприймається основою — масивом ґрунту, розташованого під фундаментом. Основи можуть бути природними і штучними тобто із зміцненням ґрунтів.
За матеріалом, з якого їх виготовляють, розрізняють фундаменти бутові, бутово-бетонні, бетонні або залізобетонні; за конструктивними типами — стрічкові, стовпчасті, суцільні і на палях (пальні) (рис. 7).
Рисунок 5 – Конструктивні елементи будинку: 1- опорна плита фундаменту; 2 – внутрішня несуча поздовжня плита; 3 – зовнішня несуча плита; 4 – настил перекриття; 5 – збірний карниз; 6 – люк (вихід на кришу); 7 – утеплювач покриття; 8 – цементна стяжка; 9 – сумісний дах; 10 – пароізоляція покриття; 11 – перегородка; 12 – підлога (лінолеум); 13 – перекриття міжповерхове; 14 – перекриття над підвальне; 15 – гідроізоляційні стіни підвалу; 16 – підлога на ґрунті; 17 – стіна підвалу
Рисунок 6 – несучі (а), само несучі (б) і не несучі навесні (в) зовнішні стіни
а) б) в)
Рисунок 7 – Конструктивні схеми фундаментів: а – збірний стрічковий переривистий з крупних блоків; б – стовпчастий під цегляний стовп; в – суцільна без балочна залізобетонна плита; г) пальовий зі палями-стійками
Верхня площина фундаменті, на яку спираються стіни або опори, називається поверхнею (обрізом) фундаменту; нижня площина, дотична з основою, - підошвою фундаменту. Відстань від нижчого рівня поверхні землі до підошви називають глибиною закладання фундаменту. Воно повинне бути не менше 0,5 м, вважаючи від рівня природного ґрунту.
Найбільш розповсюджені збірні стрічкові бетонні і залізобетонні фундаменти з крупних фундаментних залізобетонних блоків, що ставляться під стени будівель. Залізобетонні блоки (подушки) вкладають на утрамбовану піщану підготовку. На них зводять вертикальну стінку з блоків.
Стовпчасті фундаменти вкладають під несучі стіни при невеликих навантаженнях на них.
Суцільні фундаменти з монолітних залізобетонних ребристих або без балочних плит вкладають під всією площею будинку, якщо ґрунти основи слабі, а навантаження на фундамент значне.
Пальові фундаменти ділять на палі-стійки, які проходять слабкий ґрунт до опори на міцний ґрунт, і висячі палі, що частково спираються на ґрунт. Палі виготовляють з дерева, залізобетону, бетону, сталі або комбінованими.
По обрізу фундаменту накладають ізоляційні шари, як правило з двох шарів руберойду, з’єднаних бітумною мастикою, для того, щоби унеможливити доступ вологи до стін. Гідроізоляційний шар вкладають вище рівня відмітки тротуару на 150—250 мм. Стіни і підлоги підвалів також ізолюють від поверхневих вод.
Несучій остов будівлі
Кам’яні малоповерхові будівлі. Несучий остов включає в себе стіни (кам’яної кладки, монолітні або зі збірних крупно розмірних елементів) і перекриття. Кам’яну кладку виконують з цегли, легких бетонних блоків або природного каміння (вапняк, пісковик, туф, черепашник тощо) які вкладаються горизонтальними рядами не розчині з перев'язкою (зсувом) вертикальних швів.
Шви заповнюють вапняковим, цементними і змішаними розчинами.
Архітектурно-конструктивні елементи стін з цегли і дрібних блоків показані на рис. 8.
Рисунок 8 – Архітектурно-конструктивні елементи стін: 1 – парапет, 2 – головний карниз, 3 – віконний пройм, 4 – простінок, 5 – поясок, 6 – проміжний карниз, 7 – сандрик, 8 – цоколь, 9 – горизонтальна ізоляція
Стандартні розміри керамічної одинарної цегли 250X120X65 мм. Довгі бічні поверхні цеглини називають ложками, короткі — тичками, звідси відповідно і ряди цегли називають ложковими і тичковими. Стіни кладуть в 1; 1,5; 2; 2,5 і 3 цеглини.
Кладка буває суцільною (з однорідного матеріалу) і полегшеної (з двох матеріалів). Розповсюджена дворядна (ланцюгова) система кладки (один тичковий один ложковий ряди) і шестирядна (ложкова).
Для суцільної кладки використовують пористу і пустотілу цеглу, пустотілі бетонні блоки. При полегшеній кладці з зовнішньої або внутрішньої сторін стіни або в якості заповнення середини стіни застосовують ефективні в теплотехнічному відношенні матеріали (утеплювачі).
Елементами каркасу будівлі з несучими зовнішніми цегляними стінами можуть служити окремі опори (цегляні стовпи, дерев’яні і залізобетонні; сталеві колони). Мінімальний перетин несучого цегляного стовпа 510х380 мм, при незначному навантаженні — 380х380 мм. При висоті більше 5 м кладку цегляних стовпів армують. При великих навантаженнях використовують залізобетонні колони, що разом з горизонтальними балками (прогонами) утворюють різноманітні схеми каркасів будівель.
Перекриття (плоскі) є одночасно несучими і огороджуючими елементами будівель. Вони сприймають окрім навантаження власної ваги корисне (тимчасове) навантаження, тобто, масу людей, предметів обстановки і устаткування приміщень, передаючи його на стени або окремі опори.
Перекриття повинні бути міцними, жорсткими, вогнестійкими, довговічними, звуко- і тепло-ізолюючими, водонепроникними. У малоповерхових будівлях встановлюють залізобетонні перекриття по дерев’яним або сталевим балках, а також армосилікатні і керамічні.
Залізобетонні перекриття бувають збірними (у вигляді плит, крупно панельні і балочні) і монолітними (що бетонуються в опалубці).
Настили (товщина 160 і 220 мм відповідно при прольотах до 4 м і більше) спирають на стіни і прогони, крупні панелі перекривають цілі кімнати. Їх виробляють суцільними, з порожнечами, шатровими. Для прольотів до 3,6 м застосовують суцільні одношарові панелі завтовшки 140 мм, для прольотів більше 3,6 м панелі завтовшки 140—160 мм.
Плити з порожнечами мають ряд переваг: відповідають параметрам залізобетону і мають гладку без реберну поверхню зверху і знизу, їх товщина 220 мм.
Шатрові панелі у вигляді лотка з ребрами униз або наверх випускають товщиною 14-16 мм.
Балочні перекриття складаються з балок таврового профілю з заповненням між ними у вигляді настилу гіпсових або легких бетонних плит.
Дерев’яні перекриття складаються з дерев’яних балок, як правило, прямо кутового січення та дерев’яних конструкцій між балкового заповнення, підлоги, стелі. Висота балки повинна складати 1/10 - 1/20 прольоту, що перекривається, ширина 6-12 см., прольоти, що перекриваються, не більше 4,8 м. Звуко- і тепло- ізоляцію забезпечують настилом.
Дерев’яні будівлі. Несучий остов дерев’яних малоповерхових будівель може бути рубленим, брусованим, каркасним, щитовим, панельним. Протягом багатьох сторіч найбільш розповсюдженим типом житлового будинку на Русі був рублений зруб, але він є матеріалоємним і вимагає використання ручної праці, тому в наш час будують будинки інших типів (рис. 9)
а) б) в) г)
Рисунок 9 – несучий остов дерев’яних малоповерхових будівель: а) – рублений, б) – брусований, в) – каркасний, г) – щитовий
Прийоми зведення будинків із брусу ті ж, що і рублених. Конструктивна основа рублених будинків — стіни (рис.9, а) з горизонтально вкладених колод діаметром 180—260 мм, зв’язаних по кутах врубами. Кожний ряд називається вінцем. Вруби роблять із залишком (у обло) і без залишку (у лапу). Отвори для вікон і дверей обрамляють коробками з двох косяків, вершника і порогу. Із зовнішньої і внутрішньої сторін віконні і дверні отвори мають наличники.
Брусовані стіни (рис. 9, б) збирають з брусів січенням (перетином) 150х150 або 180х180 мм. Вільна довжина стін в рублених і брусованих будинках не повинна перевищувати 6,5 м у відповідності з довжиною промислової деревини. Після осідання через 1,5 року стіни знов конопатять і обшивають дошками. Перекриття вкладають на дерев’яні балках з черепними брусками. Спирання балок на стени роблять врубом.
Стіни каркасних будівель (рис.9, в) складаються із стійок прямокутного перетину, нижнього і верхнього обв'язувань і горизонтальних дверних і віконних ригелів. Крок стійкий 600—1200 мм. У кутках будівлі роблять розкоси жорсткості. Під каркасний будинок як правило влаштовують стрічковий фундамент через невелику жорсткість основних конструкцій. На верхнє обв'язування спираються балки перекриття. На двоповерховому будинку після скріплення на балках встановлюють каркас другого поверху. Як утеплювач зовнішніх стін, який розміщують між стійками каркасу, використовують мати з мінеральної вати, очерету, соломи, фібролітові плити, пористі деревоволокнисті плити, торфоплити або плити з синтетичних матеріалів. З внутрішньою сторони каркасу вкладають пароізоляцію у вигляді шару рулонного матеріалу, потім встановлюють гіпсо-картонні листи або роблять обшивку з дощок. Із зовнішньою сторони каркасу влаштовують вітрозахисний (проти інфільтраційний) шар: картон, фанеру тощо, потім обшивку з дощок товщиною 16—22 мм.
Щитові дерев’яні дома (рис.9, г) — одноповерхові збірні з готових стінових каркасних і без каркасних щитів різних типів (глухих і з віконними і дверними отворами для зовнішніх і внутрішніх стін). У відповідністю з шириною листових і плитних теплоізоляційних і облицювальних матеріалів планувальний модуль 600 мм. Ширина стінових щитів 1200 мм, висоту щиту роблять на поверх.
Стінові щити встановлюють на нижнє обв'язування, укріплене на стрічковому фундаменті. Балки перекриття встановлюють по верхньому обв'язуванні. Стіни і стійкі прив’язують до координаційних осей по центру конструкції. По верхніх гранях балок влаштовують підлогу: при відстані до 800 мм між балками — безпосередньо по балках, вище 800 мм — підлогу настилають по лагам — додатковим балках під підлогові дошки. Площа перетину лаг 60х80 мм. Товщина підлогових дощок 40 мм.
У горищному перекритті замість звукоізоляційної засипки вкладають теплоізоляційні матеріали, а по балках — ходові дошки. При пропуску через перекриття димоходу або сходів застосовують поперечні балки. Все дерев’яні елементи перекриття виконують з хвойних порід (сосна, ялина, модрина).
Недоліки дерев’яних перекриттів — спалимість, схильність до гниття, використовування ручної праці.
Розроблені рішення крупно панельних дерев’яних будівель із стіновими панелями і панелями перекриття розміром на кімнату з повною заводською готовністю елементів, аж до обробки поверхонь.
Кам’яні багатоповерхові будівлі. Стіни зводять з саману, крупних бетонних блоків і пиляного природного каменя (туф, вапняк, черепашник). У будівлях з неповним каркасом до 9 поверхів застосовують кам’яні стовпи, вище 9 — залізобетонні колони. Міжповерхові перекриття виконують із залізобетонних багато порожнистих або ребристих плит. Вартість крупно блочних стін на 25—30 % нижчий цегляних. Товщина блоків 300, 400, 500 мм, довжина залежить від схеми розрізу стін. Існує три схеми: двох-, трьох- і чотирирядна — за числом рядів на висоту поверху. Блоки бувають простінкові, підвіконні, перемичкові і поясні; карнизні, парапетні цокольні; рядові і кутові.
Існує два види крупно панельних будівель — каркасний і без каркасний. У будівлях до 30 поверхів економічною є без каркасна система. Каркасна конструкція передбачена для будівель висотою від 16 до 25 поверхів. Каркас роблять з двоповерхових колон перетином 400х400 мм, ригелів і настилів з порожнинами.
Одношарові зовнішні стінові панелі виготовляють «з армованого легкого або комірчастого бетону завтовшки 180—340 мм з декоративно оздобленими зовнішніми поверхнями (пофарбованими, вкритими мармуровою крихтою, облицьованими керамічними або скляними плитками). У двошарових панелях внутрішній шар з важкого бетону. У тришарових панелях між двома шарами бетону прокладають шар утеплювача.
Стінові панелі внутрішніх стін роблять з важкого бетону завтовшки 90 —140 мм з гладкими поверхнями під фарбування або обклеювання шпалерами.
Стики між панелями ретельно замуровують. Для перекриття використовують залізобетонні збірні плити.
Один з напрямів індустріалізації будівництва — застосування монолітного залізобетону, при цьому в порівнянні зі збірними конструкціями економиться до 25 % металу і до 15 % цементу. У збірно-монолітних конструкціях елементи, що повторюються, вмонтовують збірними, складні вузли монолітні.
Несучий остов монолітних будівель представляє собою нерозрізні елементи стін, колон, ригелів і плит перекриттів, що зв’язані в одне ціле і виконані з легкого бетону завтовшки 300—500 мм в поєднанні з несучим шаром важкого бетону завтовшки не менше 160 мм.
Рисунок 10 – Суцільне розташування об’ємних елементів: а) - розміром на ширину будівлі, б) – на кімнату (блок-кімната), в) – на квартиру (блок-квартира).
Каркасно-блокова схема характерна чітким розподілом конструкцій на несучі і огороджуючи. Несучі функції виконує каркас або ядро жорсткості у вигляді сердечника баштових будівель із залізобетону або металу. Об’ємні елементи кріплять до ядра жорсткості, підвішують, забезпечуючи можливість створення поверхів-терас.
Випускають різні монолітні об’ємні елементи: чотири стіни і підлога; чотири стіни і стеля; три стіни, підлога і стеля.
Захищаючі конструктивні елементи будівель. Вбудовані меблі
Перегородки (рис. 11) це тонкі внутрішні вертикальні огорожі, що встановлюються на перекриттях і розділяють приміщення і не несуть навантаження. У житлових будівлях площа перегородок зазвичай більша площі стін. Перегородки повинні бути легкими з метою зниження навантажень на перекриття, звуконепроникними, безпечними в пожежному відношенні, тонкими і гігієнічними.
Розрізняють перегородки за призначенням (між кімнатні, між квартирні з підвищеними вимогами до звукоізоляції, для санітарних вузлів і кухонь з підвищеними вимогами до вологостійкості); за матеріалом (гіпсобетонні, гіпсотирсові, цегляні, порожньотілого керамічного і легко бетонного каміння, дерев’яні, з деревоволокнистих і дерево тирсових плит тощо); за засобом взведення (збірні з крупно розмірних елементів або з дрібно штучних матеріалів).
Найбільш ефективні перегородки з гіпсобетонних крупних панелей розміром на кімнату. Їх виробляють прокатним способом з гіпсового розчину з наповнювачем з місцевих матеріалів (шлаку, щебеню, туфу, піску, тирси тощо), армують каркасом 400х400 мм із дерев’яних рейок з обв’язкою з брусків 40х40 мм. Між кімнатні перегородки роблять одинарними (80-100 мм), між квартирні – подвійні з проміжком між панелями 50 мм.
Перегородки з дрібно розмірних гіпсових плит (800х400х80 мм) встановлюють на конструкції перекриття. В малоповерховому будівництві в основному встановлюють перегородки з дрібно блочних кам’яних матеріалів, а також дерев’яні.
Традиційні цегляні перегородки товщиною в пів цегли (120 мм) армують, після штукатурять.
Перегородки з дрібно кам’яних матеріалів (шлакобетону, керамзитобетону, кераміки) товщиною 90, 120 і 190 мм кладуть з перев’язкою вертикальних швів на вапняковому, а в вологих приміщеннях – цементному розчині.
Столярні (дерев’яні) перегородки (з оброблених дощок, рамочні, фільончасті, каркасні) бувають на всю висоту приміщення, або що не доходять до стелі, глухими, частково поскленими, поскленими на 2/3 висоти. Вони не несуть навантажень, окрім власної ваги. Їх легко переносити і монтувати.
Столярні перегородки частіше використовують в інтер’єрах громадських будинків.
З огороджуючи ми конструкціями поєднують вбудоване обладнання і меблі. Вбудовані меблі (шафи, антресолі, гардеробні кімнати, шафи-перегородки) встановлюють в нішах і кутах приміщень після укладання підлоги, штукатурних і санітарно-технічних робіт. В квартирах з вільним плануванням вбудовані меблі встановлюють у вигляді шаф-перегородок.
В житлових будинках використовують збірні вбудовані меблі з уніфікованих елементів щитової або каркасної конструкції. Фасадні поверхні обробляють шпоною з деревини цінних порід, вкривають світлим лаком, твердими деревоволокнистими плитами і фанерою, текстурним папером, фарбують емалями.
Вбудовані шафи і шафи перегородки проектують з уніфікацією всі складальних елементів. Такі шафи повністю відповідають індустріальному будівництву, виготовлюють на будинковобудівельних комбінатах.
Підлоги.
В залежності від призначення приміщення підлоги повинні відповідати основним вимогам: бути міцними до різноманітним механічним впливам, не прогинатися під впливом навантажень, бути не слизькими, безшумними пори пересуванні на них, забезпечувати необхідну ізоляцію перекриття в цілому, володіти низьким тепло поглинанням, не виділяти порохів, легко чиститися. Підлоги мають бути красивими, водонепроникними. Конструкція підлоги залежить від типу перекриття і визначаються проектом.
Підлогу влаштовують на ґрунті або на міжповерховому перекритті. Конструкція підлоги складається з ряду шарів, кожний з яких має функціональне призначення. Верхній шар – покриття підлоги. За матеріалом покриття називається тип підлоги.
Прошарок – шар, що пов’язує покриття з нижче лежачим шаром, або служить пружною основою для покриття. В якості прошарку використовують мастики, папір, картон або пергамін, деревоволокнисті плити, синтетичні клеї. Для вирівнювання поверхні, роблять стяжку з цементно-піскового розчину, асфальту, легкого бетону тощо. Підстилаючий шар товщиною 80-100 мм (вапняково-шутровий, шлаковий, гравійний, глинобитний) вкладають по ґрунту, він слугує для розподілу навантаження на основу. При підвищених навантаженнях роблять бетонний підстилаючий шар, при необхідності, армують його.
Для захисту підлоги від ґрунтових вод, для захисту основи підлоги (ґрунту або перекриття) від води, що знаходиться в приміщенні (душові, вани, тощо), служать гідроізоляційні шари.
Теплоізоляційний шар вкладають по перекриттю, на межі опалювального і неопалювального приміщення (над підвалом або над лоджією). Він може бути з деревоволокнистих плит, плит легкого бетону, шлаку, керамзиту).
Звукоізоляційний шар виконують з піску, легкого бетону, або у вигляді повітряного прошарку.
За конструкцією підлоги ділять на монолітні, зі штучних і рулонних матеріалів.
До монолітних, або безшовних, підлог відносять цементні по бетонній основі, террацові (верхній шар 20-25 мм з цементного роз створу із мармуровою крошкою, ксилолітові (су месі каустичного магнезиту, водного розчину хлористого магнію і деревної тирси загальною товщиною 25 мм), мастикові наливні по стяжці з цементно-піскового розчину.
Штучні підлоги – з плит (керамічні, із синтетичних матеріалів), мозаїчні з килимової мозаїки.
Дощаті підлоги за конструкцією поділяють на одно- і двошарові. Підлоги із деревоволокнистих плит економічні за дощаті.
Паркетну підлогу роблять з невеличких (12-17 мм) дощечок по бетонній або дощатій основі, по товстому папері для усунення скрипу при ходьбі. В залежності від взаємного розташування дощечок паркетна підлога може бути різного малюнку (наприклад, “в ялинку”, “в квадрат”). Деревину використовують твердих порід (дуб, бук тощо).
Підлоги з природного каміння (холодні) виконують у холах громадських будинків, в магазинах, готелях тощо. Використовують як тверді породи каміння (граніт, базальт тощо), так і менше міцні (вапняк, пісковик, мармур). Мозаїчні підлоги набирають із відходів виробництва у відповідності з малюнком, зв’язують розчином.
Деталі підлоги включають плінтуси і галтелі, що закривають зазори в 102 см, що лишають спеціально для того, щоби усадка стін не впливала на горизонтальність підлоги. Плінтуси і галтелі можуть бути дерев’яними, керамічними або бетонними.
Дах. Підвісні стелі.
Дах складається із двох конструктивних частин: несучої – покриття і верхньої – крівлі.
а) б)
Рисунок 11 – Горішні скати дахів (а) і суміщені перекриття (б).
Покриття передає навантаження від снігу, вітру (тимчасове навантаження) і власної ваги на стіни і окремі опори (постійне навантаження). Воно складається із стропил (залізобетонних або дерев’яних) і стропильних ферм (залізобетонних, дерев’яних, стальних) або з рам, зводів, арок тощо. Покриття розраховують на міцність і стійкість.
Крівля складається саме з крівлі (самої верхньої оболонки), основу під крівлі у вигляді решітки з дерев’яних брусків і дощатого настилу або цементного (асфальтового) шару по залізобетонній основі.
Вірне конструктивне рішення даху, в тому числі визначення її форми, - важлива умова її довговічності, індустріальності, економічності.
Дахи ділять на горішні (чердачні) і без горішні. Найбільш розповсюджені горішні скатні дахи (11,а) і суміщені перекриття (11,б).
Горішнє перекриття забезпечує тепловий захист приміщень верхнього поверху в холодний час. В горішнім приміщенні розташовують інженерне обладнання будинку (труби центрального опалення, вентиляційні коробки), для освітленні і повітрообміну обладнують слухові вікна. Для забезпечення стоку води дахи виконують у вигляді нахилених площин – скатів ( з ухилом більше 5%), мало ухилові (2,5 – 5%) і плоскі (до 2,5 %). Ухил даху визначають з врахуванням покрівельного матеріалу і кліматичних особливостей району будівництва. Кожний вид покрівельного матеріалу має свої оптимальний і граничний уклони. Так, мінімальні ухили дахів з рулонних двошарових покрівельних матеріалів – 15%, з листової покрівельної сталі – 29%, з черепиці – 50%.
Виступи даху у зовнішніх стін називають звисом. По скатах вода відводиться до завісу крівлі і скидається на землю з допомогою жолобів та стічних труб.
В малоповерховому будівництві використовують, як правило, горищні скатні дахи, які залежать від матеріалу та від вимог архітектурної виразності. Дахи можуть бути одно-, дво-, читирискатними (шатровими, вальмовими, напіввальвовими) та пірамідальними і зводчатими. Вальмовим називають трикутний скат, яким закривають торець двоскатного даху.
Контрольні питання:
На які групи елементів поділяють будинок?
Що називають конструктивними елементами?
Як поділяють конструктивні елементи за призначенням?
Що відноситься до об’ємно-планувальних елементів?
Що відноситься до конструктивних елементів?
Що відноситься до дрібних елементів?
Що називають “несучим остовом” будинку?
Яка функція фундаменту?
Яка функція стін?
Яка функція перекриття?
Яка функція надземних поверхів?
Яка функція даху?
Яка функція сходів?
Яка функція фундаменту?
Яка функція перегородок?
Назвати види фундаментів.
Які елементи входять в каркасно-панельну конструкцію будинку?
Чим розрізняють “несучий остов” монолітних залізобетонних будівель від збірних?
За якими конструктивними схемами проектують будівлі з об’ємних блоків?
Назвати типи перегородок в житлових будинках за призначенням та матеріалом.
З яких частин складається дах?
Назвати типи дахів.
Яке співвідношення площі світлових прорізів та площі підлоги?
Назвати основні вимоги, що пред’являються до сходів?