- •Тема 9. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
- •3. Державним органом з питань банкрутства упу від 23.10.2000р. Визнано
- •4. Підставою для застосування банкрутства є економічний фактор, тобто
- •2. Підготовче засідання госпсуду необхідне для: оцінки подання документів;
- •50% Має державного майна, то керуючий санацією зобов’язаний попередньо погодити план санації з органом, уповноваженим управляти державним майном.
- •Мирова угода – це домовленість між боржником і кредиторами стосовно
Тема 9. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Поняття банкрутства.
Суб’єкти у відносинах банкрутства.
Організаційно-правові питання запобіганню банкрутству.
Підстави для застосування банкрутства.
Провадження у справах про банкрутство.
Ліквідаційна процедура.
Мирова угода.
Література: 1)В.С.Щербина «Господарське право». К.2006. стр.335-364.
2) ЗУ «Про відновлення сплатоспроможності боржника або визнання його
банкрутом» в ред.30.06.99.
3) ГКУ, гл.23, ст.ст.209-215.
1. Банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою сплато-
спроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як
через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури (ч.2 ст.209 ГК).
Банкрутство має економічний і правовий характер. З економічної точки зору
воно є неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької
діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості.
Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов’язань
перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред’явлені у визначені для цього строки, то ліквідного майна суб’єкта не вистачить для їх задоволення.
Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб’єкта є
кредитори, тобто особи що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб’єкта підприємництва.
2. Суб’єктами банкрутства (банкрутами) є юридичні і фізичні особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. Не можуть бути банкрутами казенні підприємства, державні до виключення їх у встановленому порядку з періоду об’єктів, що не підлягають приватизації, юридичні особи, які не займаються систематично підприємницькою діяльністю, та фізичні особи-непідприємці.
Щодо окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності (містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів, громадян-підприємців тощо) закон визначає особливості регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.
Якщо учасниками відносин банкрутства є іноземні кредитори, то це регулюється законодавством України з урахуванням положень міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ.
Боржник – це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати. Боржником відповідний суб’єкт вважається на всіх стадіях впровадження у справі про банкрутство, банкрутом – після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом. Кредитори – це юридичні і фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по зарплаті працівникам боржника, а також органи державної податкової служби, та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю направленню страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). До інших державних органів Закон відносить: органи місцевого самоврядування або центральні органи виконавчої влади; державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки,
з питань геології та використання надр; державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю; з питань регулювання ринку цінних паперів (ст..ст.42,43,45,46 Закону). Кредитори поділяються на два види – конкурсні і поточні.
Конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або що визнані як конкурсні
згідно з законом і зобов’язання, яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.