Тема 5. Страховий ринок України

План

1. Поняття страхового ринку, його види, їх загальна ха­ рактеристика.

2. Структурна будова страхового ринку.

3. Регулятори та інструменти страхового ринку.

4. Страхові послуги та страхові продукти, їх реалізація.

5. Страховий ринок України, напрямки його розвитку.

Мета вивчення теми:

S опанування загальними характеристиками становлен­ня та розвитку страхового ринку;

S з'ясування етапів розвитку страхового ринку України;

S визначення особливостей страхових продуктів як то­вару.

Після вивчення теми студент повинен

знати:

S структурну будову страхового ринку України, її особ­ливості;

S страхові продукти, закономірності та особливості їх продажу;

S організаційні форми страховиків, що діють на страхо­вому ринку України.

вміти:

S аналізувати показники моніторингу страхового рин­ку;

S орієнтуватись в рейтинговій оцінці страховиків;

S визначати приоритета! напрямки розвитку страхово­го ринку України.

5.7. Поняття страхового ринку, його види, їх загальна характеристика

Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком ро­зуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему інститутів, які організують відношення обміну. Під

страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів сграховика з мстою стабілізації економіки, роз­поділу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:

S це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-

продажу є страховий захист;

S це форма організації економічних відносин у сфері гро­шового обігу по формуванню та використанню стра­хового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;

•S це сукупність страховиків, страхувальників, посеред­ників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;

•S це середовище, у якому функціонують страхові ком­панії;

S це механізм перерозподілу фінансових ресурсів стра­хувальників та страховиків.

Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність:

</ об'єктів страхування, що мають споживчу вартість; / потреби у страхових продуктах, послугах; S суб 'єктів страхових відносин - страхувальників, стра­ховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити за­значені потреби або їх споживати; •/ можливість прийняття рішення про участь у страховій

угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести:

S організація страхового захисту за допомогою прода­жу страхових полісів;

S акумулювання значних фінансових ресурсів з їх по­дальшим інвестуванням за певними напрямами;

S забезпечення „зустрічі" страхувальника та страховика.

На сучасному страховому ринку будь-якої країни діє систе­ма об'єктивних та суб'єктивних законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:

S закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнен-

ня тих страхових послуг, що саме необхідні спожива­чеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів ор­ганізації страхового захисту;

S закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інте­ресів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку;

S закон конкуренції, забезпечує підвищення якості стра­хових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Окрім того, на страховому ринку діє безліч суб'єктивних економічних законів, які створюють правове поле держави, міжнародний правовий режим.

З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до кла­сифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо. Найбільш за­гальні ознаки, за якими можна поділити страховий ринок, пред­ставлені на рис.5.1.

Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на:

S місцевий (регіональний); S національний (внутрішній); S світовий (зовнішній).

В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють страхові ринки: S внутрішній; S зовнішній; S міжнародний.

Крім того, страховий ринок можна, поділити за видами страхування:

S особисте страхування;

•S майнове страхування;

S страхування відповідальності тощо.

В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на ок­ремі сегменти у відповідності до підгалузей (підвидів) страхуван­ня, в залежності від форми здійснення страхової послуги, об'єкту страхування, роду небезпек. Наприклад, страхування державно­го майна,'колективного майна, приватного майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей, стра­хування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страху­вання до повноліття тощо.

За типом державного регулювання страхові ринки поділя­ються на:

S авторитарний (жорсткий) тип - це коли кожний кон­кретний вид страхування проходить процедуру ліцен­зування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між стра­ховиками чітко регламентується;

•S ліберальний (м 'який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий;

•S змішаний тип використовує в певній мірі два зазначе­них підходи - виважена система регламентації діяль­ності страхових компаній поєднується з досить гнуч­кими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції.

За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на: S екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових компаній з невисоким рівнем пла­тоспроможності та звуженим асортиментом страхо­вих послуг;

S інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній, збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення асортименту страхо­вих послуг.

За станом попиту на страховому ринку він буває: S насичений; S ненасичений.

Наведений перелік ознак для класифікації страхового рин­ку не є вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти страховий ринок за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В прак­тичному плані найбільш часто використовуються наступні озна­ки: за місцем споживання страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку.

Товар, що пропонується на страховому ринку, є строковою послугою. А перелік видів страхування, якими може користувати­ся страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Отже, страховий ринок визначається за трьома основани­ми підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий

ринок представляє собою складну багато факторну динамічну си­стему за внутрішнім змістом га зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Практика страхування свідчить, що страховий ринок мас могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення по­треб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.