Мета та завдання дисципліни

Мета викладання дисципліни - дати студентам знання про підйомно-транспортні машини, які використовуються у виробництві, а також підготовка їх до вирішення практичних завдань, пов’язаних з розрахунками та проектуванням, раціональним підбором, ефективним використанням, організацією технічного обслуговування та безпечною експлуатацією цих машин.

Викладення дисципліни передбачає підготовку майбутніх фахівців із таких напрямків: виробничо-технологічному, організаційно-управлінському, проектному та дослідному.

З виробничо-технологічної підготовки викладаються відомості про застосування підйомно-транспортних машин для технологічних процесів при підніманні вантажів, їхньому транспортуванні, навантаженні та розвантаженні; про технічні характеристики машин, визначення їх продуктивності та особливості їх безпечної експлуатації.

З організаційно-управлінської підготовки даються відомості про підбір підйомно-транспортних машин для конкретних умов виробництва та ефективне їх використання.

З проектної підготовки передбачено виконання студентами курсового проекту, який включає розрахункову та графічну частини. При виконанні курсового проекту студенти набувають навичок самостійної роботи з нормативно-довідковою літературою при розрахунках, підборі стандартизованих деталей та виробів, компоновці складальних одиниць підйомно-транспортних машин та проектуванні окремих деталей.

Досвід у дослідній підготовці студенти отримують при виконанні лабораторних робіт, практичних завдань та курсового проекту.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати сучасні конструкції машин, володіти теоретичними основами їх розрахунку, самостійно проектувати нові чи модернізувати існуючі ватажопідйомні, транспортуючі та вантажно-розвантажувальні машини з застосуванням стандартизованих деталей та складальних одиниць, визначати діючі під час роботи технологічні зусилля та виконувати розрахунки на міцність, для забезпечення надійності машини в роботі, обгрунтовувати пропозиції щодо раціональних схем використання підйомно-транспортної техніки.

Роль та значення підйомно-транспортних машин (птм) у сучасному виробництві Класифікація підйомно-транспортних машин

ПТМ дуже різні за конструкцією, принципом дії, татехнологічними параметрами. Ці машини діляться на два принципово різних типи: вантожопідйомні і транспортуючі.

Вантожопідйомні машини (ВПМ) - машини циклічного транспорту, для них є характерним наявність холостого (зворотнього) ходу. Основним рухом їх є вертикальне переміщення (підйом вантажу). Типовим прикладом для них є одиночні вантажі великої маси. Існує багато типів вантожопідйомних машин, конструкції яких залежать від виду вантажу, умов застосування та ступеню складності.

Транспортуючі машини (ТМ) - це машини безперервного (поточного) транспорту. Робота цих машин характеризується відсутністю холостого ходу та переважним горизонтальним рухом робочого вантожонесучого органу.

Класифікація вантожопідйомних машин.

Класифікація транспортуючих машин

Загальні відомості

про стандартізацію, уніфікацію та нормалізацію ПТМ

Стандартизація охоплює всі види підйомно-транспортних машин - крани, транспортуючі машини, навантажувачі і т. п. Державні стандарти (ДЕСТи, ГОСТи) визначають основні показники вантожопідйомних машин - вантожопідйомність, довжину стріл, виліт, ширину стрічок конвейерів, технічні вимоги до якості машин та ін., не конкретизуючи конструктивне виконання машин.

Для встановлених параметричних рядів встановлюють переважні числа (ГОСТ 8032-84 “Предпочтительные числа. Ряды предпочтительных чисел.”). Встановлено чотири основні ряди переважних чисел (R5, R10, R20 та R40) й один додатковий (R80), члени яких є наближеними значеннями членів геометричних прогресій із знаменниками прогресій q, відповідно рівними для рядів:

R5 ; R10 ; R20 ;

R40 ; R80 .

Встановлюючи розміри, параметри й т. д. їх числове значення необхідно брати з основних рядів переважних чисел.

Прикладом є стандарт ГОСТ 1575-87 “Краны грузоподъёмные. Ряды основных параметров.”, який визначає ряди основних параметрів вантожопідйомних машин:

-ряд вантожопідйомностей Q: 0.05; 0.1; 0.125; 0.16; 0.2; 0.32; 0.4; 0.5; 0.63; 0.8; 1.0; 1.25; 1.6 і т.д. до 800; 900 т;

-ряд нормальних лінійних швидкостей V: 0.01; 0.0125; 0.014; 0.016; 0.02; 0.025; 0.032 і т.д. до 8 м/с;

-значення номінальної частоти обертання поворотної частини

: 0.01; 0.0125; 0.016; 0.02 і т.д. до 0.08 c^-1

значення висоти підйому Н: 3.2; 4; 5; 6.3; 8; 9; 10; 11.2; 12.5; 14; 16; 18; 20 і т.д. до 30 м;

-виліт кранів L: 10; 11.2; 12.5; 14 і т.д. до 90 м.

ГОСТ 13556-85 "Крани баштові стрілові. Технічні умови." встановлює параметри базових моделей баштових кранів: номінальний вантажний момент, вантажопідйомність, виліт, висота підйому і т. д. Викладено технічні вимоги на виготовлення цих кранів, їх механізмів, вимоги до матеріалів для виготовлення, наприклад, барабанів, корпусів редукторів, вимоги з техніки безпеки, правила прийомки, випробувань.

Й для інших типів кранів встановлено основні параметри, наприклад: ГОСТ 19811-82 “Краны консольные электрические стационарные. Типы, основные параметры, размеры”; ГОСТ 27584-88 “Краны козловые и мостовые. Общие ТУ”.

Державні стандарти є зв’язковим ланцюгом між виробником (заводом) кранів та споживачем, забезпечуючи можливість серійного виготовлення машини без погодження з конкретним споживачем.

Повністю міжнародними є стандарти міжнародної стандартизації ISO. Вони охоплюють переважно загальні питання, що визначають експлуатаційні параметри стандартизованих об’єктів.

Уніфікація ПТМ здійснюється паралельно із стандартизацією і направлена на приведення до конструктивної одноманітності різних машин, що мало відрізняються по конструкції, зменшення числа їх типорозмірів та в застосуванні у них уніфікованих вузлів та деталей обмеженої номенклатури.

При конструюванні механізмів намагаються щоб вони були агрегатними, тобто вузли які в них входять складалися окремо і вже в вигляді готового блока встановлювалися на машину. Характерним прикладом може бути ходовий візок мостового крана, на рамі якого установлюють по два чи три механізми: підйому пересування і т.п.

В даний час розроблено ряд уніфікованих вузлів вантажопідйомних машин: редуктори, ходові колеса, барабани, гальма, муфти і т. п., що дозволяє з них комплектувати ті чи інші механізми. В зв’язку з цим конструкції механізмів виконуються з врахуванням забезпечення взаємозамінності однакових вузлів та деталей.

Баштові крани КБМ - модульної системи мають базові уніфіковані вузли-модулі - механізми, кабіни, опорно-поворотні пристрої, секції башт, стріл. При цьому можна одержувати різні виконання кранів, що відрізняються вантажними моментами, швидкісними й висотними характеристиками та ін.

Нормалізація ПТМ. Нормалізація вузлів та деталей (редукторів, гальм, барабанів, муфт) а іноді й цілих механізмів, також являє уніфікацію конструкцій із скороченням числа типорозмірів, що дозволяє різко підвищити серійність. Нормалізація проводиться в середині даної галузі, але для найбільш масових елементів розширяється до загальнодержавних рівнів, тобто трансформується в стандартизацію.

Таким чином уніфікація та стандартизація створюють мотиви для укрупнення й централізації виробництва машин, а також для скорочення числа нормалізованих деталей та вузлів. При цьому основна базова модель, видозмінюється й одержують нові модифікації кранів.