Опис установки

Оптичну схему установки, яка використовується у даній роботі, зображено на рис. 2.2.

S

S - джерело світла, K₁ - конденсор, Ф - монохроматичний світлофільтр, Л - плоско-опукла лінза, П - скляна плоско-паралельна пластина, K₂ – лінза, що дає зображення кілець Ньютона, Е - екран.

Рис. 2.2

Порядок виконання роботи

1. Увімкнути джерело світла S і за допомогою конденсора K₁ та лінзи K₂ одержати чітке зображення кілець Ньютона на екрані.

2. Прикласти аркуш паперу до екрану (або скористатись фотокопією кілець Ньютона у відбитому світлі (див. додатки)) і відмітити олівцем по трьох (для фотокопії достатньо і по двох) напрямках радіуси світлих або темних кілець Ньютона.

3. Обчислити значення середнього арифметичного радіуса r_ср кожного кільця за формулою: .

4. Обчислити збільшення . Для цього треба середній радіус першого світлого кільця Ньютона (в метрах) розділити на фактичний радіус першого світлого кільця, який у відбитому світлі дорівнює 0,0025 м, а у прохідному 0,005 м.

5. Обчислити довжину світлової хвилі λ за формулою (2.6), де за r_m і r_k треба взяти середні радіуси m-го і k-го кілець Ньютона.

З метою підвищення точності результатів треба комбінувати, наприклад, радіус шостого кільця (m = 6) та першого кільця (k = 1); сьомого (m = 7) та другого (k = 2) і т.д. Одержують таких комбінацій і відповідно n значень довжини хвилі λ. Результати вимірювань і обчислень заносять до таблиці. 2.1.

Таблиця 2.1

№ кіль-ця	r1, м	r2, м	r3, м	rср, м	і , м	,м	, м2
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

6. Розрахувати похибки вимірювань за стандартною методикою (див. додатки) і записати остаточний результат у вигляді:

(м).

7. Визначити відносну похибку за формулою:

.

8. Порівняти одержаний результат із середнім табличним значенням довжини хвилі червоного кольору (див. додатки) і зробити висновки.