Опис лабораторної установки

Схему лабораторної установки показано на рис. 17.1.

Рис.17.1

Світловий потік від лампи розжарювання 1, проходячи крізь вхідну щілину 2 монохроматора, розкладається за допомогою призми 4 у неперервний спектр. Вихідна щілина 6 монохроматора виділяє з неперервного спектра вузьку ділянку довжин хвиль ∆l. Шляхом повертання призми за допомогою барабана 5 на вихідну щілину (тобто на фоторезистор 7) проектується та чи інша довжина хвилі l (у інтервалі довжин хвиль ∆l). Довжина хвилі l визначається за показами на шкалі повороту барабану 5 за допомогою градуювального графіку.

Порядок виконання роботи

1. Встановити максимальну ширину вхідної щілини та увімкнути лампу розжарювання в мережу 220 В.

2. Обертаючи барабан 5 довжин хвиль монохроматора в межах n=2000-3100 поділок його шкали, через кожні 100 поділок визначати значення фотоструму І_Ф за показами мікроамперметра. Спостерігати за стрілкою мікроамперметра максимум фотоструму. Відхилення стрілки мікроамперметра повинно становити не менше, ніж 50 поділок. У разі меншої чутливості мікроамперметра регулюванням положення лампи 1 та вхідної ширини щілини 2 монохроматора виправити виявлений недолік в чутливості фотоелемента. Результати занести до таблиці 17.1.

3. За допомогою градуювального графіка (див. додатки) встановити відповідність між показами шкали барабана n та відповідними довжинами хвиль l. Результати занести до таблиці 7.1.

Таблиця 17.1

№ п/п	І, мкА	n, поділки	l,нм
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12

4. Побудувати СХФ (повинна мати не менш 10-12 точок) та визначити довжину хвилі l_m, яка відповідає максимуму СХФ.

5. Обчислити енергію кванта ε_m, яка відповідає максимальній фоточутливості напівпровідника за формулою:

,

де h – стала Планка, с – швидкість світла у вакуумі.

6. Зробити висновки, в яких вказати одержані значення l_m та ε_m.