ТЕМА: переробка відходів лісопильного та деревообробного виробництва

Вступ

Як відомо, деревина входить до числа поновлюваних ресурсів, незважаючи на це, збереження запасів даного матеріалу грає дуже важливу роль, особливо, якщо мова йде про навколишнє середовище. Звалище не є найкращим місцем, куди слід відправляти відходи деревообробки, оскільки відомі й інші варіанти їх застосування. Найчастіше завжди відходи деревообробки (приватної чи промислової) включають в себе шматки деревини, тирса, тріску.

Ті відходи, які неможливо використовувати в їх стандартної формі, можна перетворювати в інші продукти. Ось деякі продукти: компост для удобрення грунту, покриття для приміщень, в яких міститься худоба, мульча, необхідна для контролю над зростанням бур'янів, деревне борошно, дерев'яні тирсу для ландшафтних робіт (спортивні майданчики, доріжки), пресовані деревні логії для дров'яних печей.

На сьогоднішній момент, щоб виробляти багато видів деревно-волокнистого полотна, необхідна гомогенна деревина. Однак розвиваються технології дозволять незабаром використовувати відходи деревообробки і яких-небудь інших волокон при виробництві ДВП. Деревна маса є відмінним компонентом для збільшення обсягу, а також він дозволяє регулювати вологість для компосту. Його можна використовувати в компостуванні туалетів, для обробки стічних вод, при приготуванні компостних мас в суміші з харчовими відходами.

Досить велика кількість підприємств досі спалюють дерево, щоб виробляти електрику. Тим самим, в залежності від розташування генератора деревних відходів до підприємства даного типу, застосування непотрібного лісу (відходи деревообробки) для створення електроенергії або пари, може стати більш вигідним варіантом, з економічної точки зору, ніж закопування цих відходів в землю. Як відомо, згорання будь-якого палива супроводжується емісією енергії, дерево ж згорає достатньо "чисто", якщо порівнювати з багатьма іншими видами викопного палива. На практиці, таке використання відходів особливо не поширене, оскільки існують інші більш популярні способи отримання енергії. Відходи деревообробки та лісопильної промисловості, в тому числі і відходи окорки, більшою мірою з різних причин не знаходять технологічного застосування, від чого вони вивозяться на звалище, надаючи негативний вплив на навколишнє середовище. Найбільш ефективним, в той же час і найпростішим, варіантом підготовки деревних відходів до знищення є брикетування методом пресування.

Знищення (утилізація) відходів і тирси можна назвати досить тонким технологічним процесом, завдяки якому деревообробне виробництво можна перетворити на екологічно чистий, прибутковий бізнес. Брикетування робить можливим підвищити в 4-8 разів ефективність використання транспортних ємностей, досягається це ущільненням відходів деревообробки (в 6-12 разів ущільнюються тирса і стружка).

1.Лісова і деревообробна промисловість України

Лісова і деревообробна промисловість об'єднує заготівлю і переробку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі — лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова і лісохімічна.

Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задовольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важливих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу. Потреби галузі покриваються за рахунок власних ресурсів лише на третину, решта деревини завозиться (переважно з Росії).

Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше — у Карпатах і на Поліссі. Не відповідають потребам і обсяги лісонасаджень; оптимальної лісистості (19%) в

Україні можна досягти, якщо виростити додатково ліси на площі 2,8 млн. га. Це означає, що у найближчі 10 років площі лісів треба щорічно збільшувати на 250 -— 280 тис. га (у 6 разів більше, ніж зараз).

Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини, її продукція — ділова деревина, яка використовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 10 — 12 млн. мЗ. В останні роки зменшилося споживання деревини у промисловості і будівництві, але помітно збільшилося постачання деревини для населення.

Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меблеву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів. Лісопильна промисловість постачає пиломатеріали і тяжіє у своєму розміщенні до лісозаготівель (Чернівці, Берегомет, Бропшів, Вигода, Рахів, Сва-лява, Стрий — у Карпатах, Костопіль, Ковель та ін. — на Поліссі).

Фанеру виготовляють з берези, підприємства тяжіють до сировини (Львів, Костопіль, Оржів).

Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ.

Меблева промисловість виробляє майже половину продукції деревообробної промисловості. Тяжіє вона до споживача. Центрами виробництва меблів є, практично, всі великі міста держави та ряд середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпропетровську.

Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства — Жида-чівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Рахівська (Закарпатська область) і Корюківська (Чернігівська область) картонні фабрики, Понінківська паперова фабрика (Хмельницька область), Херсонський та Ізмаїльський целюлозні заводи, Малинська (Житомирська область) і Дніпропетровська паперові фабрики та ін.

Підприємства галузі задовольняють потреби України у такій продукції тільки наполовину.

Лісохімічна промисловість продукує кормові дріжджі, синтетичні смоли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар та ін. Сировиною для неї є відходи від лісозаготівельної і деревообробної промисловості (гілки, живиця, тирса та ін.), тому виробництва зосереджені у лісопромислових районах. Найбільші підприємства розміщені у Карпатах (Великий Бичків, Вигода, Свалява, Перечни), на Поліссі (Славута, Коростень, Клевань).

Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв.