4. Формування умов договору підприємцем

Робота з формулювання умов договору відноситься до підготов­чого періоду. На цій стадії підприємець формулює умови договору вигідні не лише для себе, але й прийнятні для партнера. Однак для проведення цієї роботи необхідно знати, в яких формах можна фор­мулювати ту чи іншу умову договору.

Виконання укладеного договору повинне суворо відповідати його умовам. Для визначення ступеня виконання або невиконання прий­нятих зобов'язань сторін, необхідно встановити точний зміст умов договору. Обидві сторони повинні тлумачити умови договору по- своєму. Тому в формуванні договорів та їх умов мають брати участь кваліфіковані юристи, інші спеціалісти-експерти та досвідчені прак­тики.

У країнах «загального права» ці питання вирішуються на основі вже розроблених і широко використовуваних стандартів та інших нормативних документів. Саме про це йтиме мова далі.

На практиці існують певні вимоги, котрих партнери мають до­тримуватися у процесі підготовки умов договору. Перш за все це стосується структури документа. Як вже зазначалось, будь-який до­говір складається з преамбули, основної і заключної частини.

Преамбула — це своєрідний вступ до самого договору, у якому зазначається:

назва договору (договір купівлі-продажу, бартерний договір то­що);

місце і час укладення договору;

фіксування факту укладення договору відповідно умов, викла­дених у самому його тексті;

юридична назва підприємницьких утворень (партнерів, сторін договору), причому виробник (посередник) записується першим, а покупець (споживач) — другим.

Основна частина договору в свою чергу поділяється на специфіч­ні умови і загальні.

До специфічних відносяться лише ті умови, що є характерними для конкретної угоди (наприклад, ціна товару складає 1000 гр. од. за одиницю саме за цим договором, а той самий товар, постачання якого здійснюється за іншим договором, може мати більшу або меншу ціну).

Специфічні умови договору охоплюють наступне: предмет договору і кількість товару; якість товару;

знижка з ціни або надвишка до ціни (якщо вони застосовуються);

базові умови постачання;

форма оплати;

термін постачання;

маркування, пакування,тара;

здавання — приймання товару;

відповідальність сторін;

заборонне обумовлення (наприклад, про заборону перепродажу товару іншим клієнтам, якщо в цьому зацікавлений продавець).

Саме специфічні умови становлять тему й зміст обговорення на переговорах партнерів щодо його укладення. Ось чому конкретну форму кожної з перелічених специфічних умов ретельно виважує підприємець під час підготовки до переговорів про укладення угоди (договору).

До загальних умов договору відносяться ті його положення,тцо є стандартними і відображаються в усіх договорах незалежно від їх змісту. Такими положеннями є:

арбітражний припис (обумовлення); форс-мажорна обставина тощо.

У заключній частині договору містяться:

юридичні адреси сторін (партнерів);

усі додатки, котрі є невід'ємними частинами договору (ескізи товару, зразки тощо);

підписи сторін (партнерів);

місце і дата укладення договору (якщо це не було зафіксовано в преамбулі).

У більшості випадків для укладення договору достатньо згоди сторін. Інколи укладенню договору передують складні й тривалі пе­реговори. В деяких випадках договори укладаються майже автома­тично, коли партнери навіть не відчувають договірного характеру своїх взаємин.

Договір стає юридичним документом з дня його підписання сто­ронами (партнерами), а в окремих випадках — реєстрації або но­таріального засвідчення (наприклад, договору оренди).

/

58