міністерство освіти України

київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

програма курсу

“Латинська мова”

(спеціальність «міжнародне право»)

КИЇВ – 2008

ВСТУП

Латинська мова на юридичному факультеті одночасно з загальноосвітньою функцією виконує роль допоміжної дисципліни в підготовці фахівців-правознавця (являючи собою мову писемних джерел римського права і міжнародну мову правознавчої термінології).

Метою вивчення латинської мови є оволодіння основами елементарної граматики латинської мови, вироблення вміння читати і перекладати із словником оригінальних юридичних текстів (середньої важкості), нагромадження лексичного запасу в обсязі 300 слів, уміння практично користуватися правознавчою термінологією. Ця програма передбачає як обов’язковий курс латинської мови на юридичному факультеті (36 годин), так і заняття латиною за спеціалізацією (36 годин). Крім того студенти мають засвоїти близько 80 сентенцій та 100 виразів юридичної фразеології.

Практичні навички:

1. Читати зі словником та розуміти латинські тексти з фаху.

2. Вміти письмово перекладати з латинської мови на рідну мову тексти за юридичною тематикою.

3. Знати найбільш поширені сентенції та вирази латинської юридичної фразеології.

4. Вміти практично користуватися латинською правознавчою термінологією.

Словниковий запас: 400 слів та словосполучень.

Зміст дисципліни фонетика

Латинський алфавіт. Його зв’язок з давньогрецьким алфавітом. Звукова система. Вимова голосних та літер, що їх визначають: а, е, і, о, u, y. Вимова і на початку слова чи складу перед голосними та між голосними ia, ie, io, iu. Дифтонги або словосполучення двох голосних ae, oe, au, eu. Вимова приголосних: b, c, d, f, g, h, l, k, m, n, p, q, r, s, t, r, x, z. Вимова буквосполучень ch, ph, th, rh, sch, ngu, su, ti. Наголос. Довгота і короткість складів. Вживання великої літери.

Морфологія

САМОСТІЙНІ Частини мови.

Іменник. Граматичні категорії: рід, число, відмінок. Словникові форми. Розподіл на п’ять відмін. Зразки відмінювання. Особливості й загальні ознаки. Римські громадянські імена. Вживання іменників у юридичній термінології. Сполучення з ius та res.

Прикметник. Розподіл прикметників за трьома типами відмін іменників. Словникові форми. Узгодження прикметників з іменниками. Ступені порівняння прикметників та їх відмінювання. Суплетивні ступені порівняння прикметників. Вживання прикметників у юридичній термінології.

Займенник. Розряди займенників: особові, зворотні, присвійні, вказівні, означальні, відносні, питальні, неозначені, заперечні. Зразки відмінювання. Займенникові прикметники. Вживання займенників у юридичній термінології.

Числівник. Розряди числівників: кількісні, порядкові, розділові, прислівникові. Римські цифри. Календарні дати. Основні грошові одиниці. Міри ваги, довжини і площі. Вживання числівників у юридичній термінології.

Дієслово. Граматичні категорії: особа, число, час, спосіб, стан. Розподіл за чотирма дієвідміни. Словникова форма дієслова. Основи дієслова (infectum, perfectum, supinum). Два способи: indicativus, imperativus. Наказова форма дієслова. Часи системи інфекта дійсного способу: praesens, imperfectum, futurum I. Часи системи перфекта дійсного способу: perfectum, plusquamperfectum, futurum II. Особові закінчення і суфікси перфектних часів активного стану. Аналітичні форми пасивного стану часів системи перфекта. Дієприкметники теперішнього і майбутнього часу активного стану, дієприкметник минулого часу пасивного стану.

Незмінюванні частини мови.

Прийменник. Прийменники з знахідним і орудним відмінком. Прийменники, що вживаються із знахідним та орудним відмінком. Прийменники, що вживаються з родовим відмінком. Вживання прийменників у юридичній термінології.

Сполучник. Сурядні сполучення et, atque, -que, sed, autem, nam, enim, itaque, ergo, etiam, ita, tam. Підрядні сполучники ut, cum (=quum), dum, quod, quia, quam-quam, donec, postquam, guasi, si, nisi.

Частка. Частки питальні, вказівні, підсилювальні, неозначені. Заперечення та їх види.

Вигук. (oh (eheu) тощо).

Лексика

Багатство латинської лексики. Латинська лексика – основа наукової інтернаціональної термінології (суспільно-політичної, лінгвістично-літературної, юридичної, медико біологічної тощо). Латинська фразеологія (міжнародні скорочення, прислів’я, крилаті вислови, сентенції). Приблизний запас слів – 200. Практичні прийоми роботи із словником. Новинки перекладу з української мови на латинську.

Знання на пам’ять 100 юридичних термінів і визначення, 80 латинських афоризмів.