- •1. Поняття філософії.
- •2. Історія філософії
- •3. Межі історії філософії
- •4. Значення історії філософії для богословія
- •1. Джерела до історії старої філософії.
- •1. Філософія "досократична"
- •2. Пітагорейці
- •3. Іонійські натурфілософи
- •4. Елеати
- •5. Геракліт
- •6. Спроби примирення
- •II. Період розквіту
- •8. Сократ
- •9. "Сократичні школи"
- •10. Платон
- •11. Арістотель
- •III. Пізня грецька філософія
- •12. Етичні системи
- •13. Епікуреїзм
- •15. Скептики
- •IV. Кінець античности
- •16. Загальна характеристика
- •17. Філон Олександрівський
- •18. Плутарх
- •19. Плотін.
- •20. Кінець античної філософії.
20. Кінець античної філософії.
Дальшу долю античної філософії, її дальше наближення до релігії та навіть злиття з ними не будемо простежувати. Теоретична філософія в значній мірі була неоригінальна. Вже її форма, дуже часто коментарі до творів філософічних клясиків (Платона і Арістотеля), показує цю неоригінальність. Може, найвидатнішим філософом пізньої античности був Прокл (410-481), також видатний математик, новоплатонік. Часи були вже зовсім інші: Прокл навіть потерпів від переслідування з боку християн. Бо за цей час поганська філософія вже виступала проти християнства в обороні політаїзму кесар Юліян Відступник (вмер 363) зв'язав свою спробу реставрації поганства з платонізмом.
Прокл розробив наново "діялектичну методу" Платона: кожна думка, ідея проходить три стадії: залишається при собі, виходить із себе, до себе повертається. Його діялектика є, з одного боку, метода дослідження (також і математичного), з другого — шлях, яким ідуть процеси в сфері ідеального буття: тут все породжене відходить від того, що його породило, та знову повертається до нього. Але цей шлях "донизу" вже не такий простий, як у Плотіна — в сфері душевного буття повстають численні божественні істоти, боги, демони та духи, що утворюють над природою складний світ духовних істот, що вміщуються в життя світу і дають можливість Проклу розвинути забобонні магічні погляди. Картина світу у Прокла в кожнім разі "ієрархічна" — і ще в більшій мірі, як у Плотіна. Дивним чином в той час, як Прокл хоче використати свою філософічну працю (він залишив здебільша складні коментарі до творів Платона) як основу для відновлення античної культури, в першу чергу античної поганської релігійности, його ієрархічний погляд не залишився без впливів на християнську філософію.
Від Прокла залежні і твори впливової християнської містики т. зв. "Араопагіки" (ніби твори Діонісія = Ареопагіта, що жив у 1/2 в. по Р. X./, в дійсності з кінця V віку). Але про з'єднання платонізму з християнством будемо говорити при ознайомленні з філософією середньовіччя.
Зовнішню межу знайшла антична філософія в закритті філософічних шкіл в Атенах імператором Юстініяном (529 рік). Філософи вимандрували на Схід, до Персії, пізніше повернулися назад. Але школи, що мали чимале значення і для освіти християнських шкіл, зникли назавжди.