Інформаційна складова документа

Ппчиина появи будь-якого документа - необхідність фі"удГ!нформашю про факти, події, явища, практичну

^Й КЙ товститься в документах можна поділи-ти на види, показані на схемі 2.2.

перспективна (що відноситься до майбутнього)

Схема 2.2 Видова класифікація інформації

Існують і інші класифікації інформації. Наприклад поділТформаЦІЇ на: первинну і вторинну; за жанрами, за

ТнГормХ^Сможе бути недокументоеаною - не зафіксо­ваною^ матеріальному носії - і ^умепшеапою-зафіксованою на ньому. Документознавство досліджує са

ме документовану інформацію. ;„^пм_Яїгійної

Слід розрізняти такі основні поняття інформаційної

складової документа як «документна інформація», «доку-

^нтоеана інформація», «інформація про документ», «гнфор-

мппія'на документі», «документальна інформація».

Визначеп™ та характеристику даних понять наведено

144

в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Поняття інформаційної складової документа

№	Поняття	Характеристика
1.	Документна інформація	Вся інформація документа (за ДСТУ 2732:2004) [121
2.	Документована інформація	Зафіксована на матеріальному носії інфор мація з певними ознаками (реквізитами), що дозволяють її ідентифікуватиXI1]
3.	Інформація про документ (як фізичний об'єкт)	Дані про носія та способи закріплення повідомлення. Джерело речової (матеріаль ної) інформації для книгознавців, поліграфістів, спеціалістів ЕОМ тощо [1]
4.	Інформація на документі	Автографи, різні помітки авторів або видатних особистостей на документі, ре золюції, підписи, відбитки печаток, штемпелів бібліотек, архівш, музеїв, інформаційних центрів тощо. Додаткові дані, що засвідчують особливі обставини існування документа в просторі та часі [ 32]
5.	Документальна інформація	Інформація, що базується на документі, підтверджена документом [3 2]

Інформаційний рівень документа

Сприйняття інформації пов'язане з її рівнем у документі й складається з трьох етапів: на першому етапі воно відбу­вається на рівні знаків, символів, на другому — сприй­мається те, що усвідомлюється, на третьому — здійснюється відбір найбільш значимих для споживача відомостей.

Фізичний об'єм письмових текстових документів можна виразити в друкованих аркушах (1 д.а. — відбиток на одно­му боці аркуша формату 60x90 см).

Інформаційний об'єм текстового документа можна вирази­ти в обліково-видавничих (1 обл.вид.а. — 40 тис. друкованих знаків) і авторських аркушах (авт.а.). У цьому випадку здійснюється перехід на синтаксичний (знаковий) рівень. Кількість інформації можна також визначити за допомогою двох стандартних одиниць вимірювання: біт (один символ двійкової абетки, тобто двійкова цифра, що використо­вується для кодування інформації) і байт (1 байт = 8біт, 1Кбайт = 1024біт, 1Мбайт = 1024Кбайт).

145

Відношення інформаційного об'єма документа (синтак­сичного рівня) до фізичного свідчить про компактність до­кумента. Кількість нової для даного споживача інформації визначається поняттям інформативність документа.

Зміст всієї інформації в конкретній інформаційній сис­темі називається тезаурус (від гр. Іпезаигш — запас), складо­вими якого, з точки зору інформативності, є: основна інфор­мативність — те, що дане і те, що отримане; втрата інформативності — те, що дано й не отримано; безкорисна (надлишкова) інформативність — інформаційний шум.

Реципієнт (одержувач інформації) також має свій тезау­рус, складовими якого є: основна інформативність — те, що дане й те, що отримане; проста асоціативна інформа­тивність — те, що не дане автором (лише пропускалось), але реципієнт отримав, завдяки своїй кваліфікації; складна асоціативна інформативність — те, що автор не дав, не при­пускав, але реципієнт отримав.

Асоціативна інформативність — відіграє роль подразника, що викликає збільшення інформації у свідомості отримува­ча. Без складної асоціативної інформативності розвиток на­укових досліджень неможливий [19].

Цифрову оцінку інформативності можна здійснювати шляхом складання двох списків дескрипторів (від англ. йеьсгу — розпізнавати), тобто значимих слів або словосполу­чень, що несуть змістове навантаження й нерідко назива­ються ключовими словами. До першого списку дескрипторів заносяться дескриптори документа, до другого — дескрипто­ри отримувача. Кількість дескрипторів, що повторюються в обох зазначених списках, й слугують показником інформа­тивності.

Відношення інформативної ємності до інформативного

об'єму (синтаксичного рівня) називається інформативною щільністю. Чим більша кількість дескрипторів в одиниці об'єму, тим щільніше текст. Тези повідомлення більш щільні, ніж саме повідомлення, математичний текст щільніший за гуманітарний.

146

ЗМ 9. Комунікаційні можливості документа

Коло питань: Документ як джерело інформації. Інфор­маційні ресурси як сукупність документів в інформаційних системах. Документно-комунікаційна система. Документні потоки та масиви. Документ як артефакт. Лртефактна цінність документа. Міжнародне й державне регулювання питань щодо збереження артефактних документів.

Документ як джерело інформації

Нині людство наблизилося до створення глобальної інформаційної цивілізації, у якій найважливішим ресур­сом стає інформація. Зростає зацікавленість до оператив­ної передачі релевантної інформації, її накопичення, упро­вадження найновіших досягнень у повсякденне життя, легкодоступного виходу у світові телекомунікаційні

мережі.

Формування інформаційних взаємозв'язків між людьми в процесі пізнання дійсності світу визначається на терені історичного поступу тим, що поняття інформації стає що­далі все більш фундаментальним чинником розвитку на­уки. Інформація в цьому аспекті поєднує найрізно­манітніші явища пізнання як об'єктивної реальності, так і людської психіки, особливо у взаємозв'язках людини й на­вколишнього середовища.

Джерелами інформації, згідно із Законом України «Про інформацію», є «передбачені або встановлені Законом її носії: документи та різного роду носії інформації, які яв­ляють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інфор­мацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи» [1].

У свою чергу, «документ» — це передбачена Законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері,

147

Таблиця 2.14 Завдання документно-комунікаційної системи

Усуспільнення інформації (повідомлень), що надходить від членів суспільства, уключаючи їх смислову оцінку, редакційно-видавниче оформлення, тиражування, тобто перетворення в документ суспільного користування, "первинний документ", або направлення його до фонду архівних документів

1

о

Смислова обробка первинних документів для більш повного їх використання (тобто перетворення первинних документів у вторинні)

Формування документної інформації для довготривалого зберігання фондів суспільного користування

Розповсюдження первинних і вторинних документів в режимах постійного сповіщання або довідкового обслуговування

До документно-комунікаційної системи, як зазначає роф. Ю.М. Столяров, входять інститути документної ко-іунікації:

генералізаційні

Національний документний ресурс

		Інститути документної комунікації
		'Г
1'						м
Генералізаційні (генеруючі)			транзитні			термінальні
1 р						І

архіви

Установи, організації та підприємства нижньої ланки управ­ління та їх підрозділи, товариства

Вищі органи влади, держадміністрації, міністерства, відомства, корпорації

Установи та організації середньої ланки управ­ління, об'єднання, органи місцевого самоврядування

наукові та навчальні заклади

передплатні та посередницькі агентства

бібліотеки, музеї, аудіо- та відеотеки

_і_

центри електронної доставки документів

редакції ЗМІ, теле-,

радіокомпанії, студії

звукозапису, фото- та

документноторговельш установи

органи науково-технічної інформації

кіностудії,

І

відеопідприємства

поштові відділення

інформаційні фірми

X

кур'єрські служби

власники комп'ютерних серверів

І

видавництва и друкарні

провайдери комп'ютерних мереж

І

виробники продуктів на оптичних дисках

транзитні

термінальні

Склад інститутів документної комунікації може вигля­дати так, як це зображено на схемі 2.4.

Схема 2.4 Документно-комунікаційна система

Організаційна інфраструктура документної комунікації може мати виробничі та невиробничі компоненти, відтво­рені на схемі 2.5.

154

155

зовнішній вигляд буде скромним, непрезентабельним, дослідники часто не в змозі правильно визначити, яка цінність знаходиться у них в руках. З іншого боку, яскра­во ілюстроване видання, яке далеко не завжди є шедевром книжкового мистецтва, може здаватися чимось надзвичай­но рідкісним і видатним.

Таким чином, книжковою пам'яткою поза сумнівом є зразок мистецтва книги певної епохи, якщо це шедевр поліграфії або книжкового оформлення, але не менш важ­ливим є і те, як дана книга або масив книг представляє книжкову культуру відповідної епохи в цілому. Це різні речі, при всій схожості формулювань [19].

Із історичної точки зору, характерні типові особливості видавничого оформлення книг у певний період не менш важливі, ніж окремі шедеври живопису. Наприклад, ши­рокі поля першодрукованих книг або скромні, без титуль­них даних, палітурки книг XVIII ст. характерні саме для того чи іншого періоду й представляють собою рівень культури книговидання певної епохи. Такі книги повинні зберегти первинний вигляд як артефакти свого часу [19].

Разом з тим цінність пам'ятки далеко не вичерпується його зовнішнім виглядом. Традиційно, щоб визначити ар­тефакту цінність документа, фахівці користуються об'єктивно визначеними критеріями (схема 2.8) [19].

важливість змісту

мистецтво виконання

якість матеріальної основи

кількість екземплярів

Схема 2.8 Критерії визначення артефактної цінності документа

Термін «рідкісна книга» є історично першим для визна­чення категорії цінності. Тут має значення й-тираж видан­ня, і інформація про знищення всього тиражу або значної його частини в силу різних обставин. Відомо, що інфор­мація про знищення того або іншого видання часто при­зводила до порятунку або більш дбайливого зберігання частини тиражу, що залишилася.

Іншими словами, цінність пам'ятки залежить від важли­вості його змісту, якості матеріалів, мистецтва виконання і кількості екземплярів. Цінність книжкових пам'яток виз­начається характеристиками двох складових книги — са­мого твору й способу його матеріального втілення (ви­дання). У цьому полягає своєрідність книжкових пам'яток і складність виділення їх критеріїв [19].

Наприклад, книга може бути видатною пам'яткою літе­ратури завдяки цінності змісту тексту при посередньому поліграфічному виконанні, або ж, навпаки, може бути ше­девром художнього оздоблення та поліграфічного вико­нання рядового, нічим не примітного тексту.

В ідеалі, книжковими пам'ятками є видання, у яких ор­ганічно з'єднуються цінні в науковому, літературному, історичному або іншому значенні тексти з відповідним оформленням, тобто є цінні зразки книжкової культури: не тільки духовні, але й матеріальні пам'ятки культури. Це також перші (прижиттєві) твори, визнані пізніше класич­ними; книги, що якнайповніше представляють свою епо­ху — пам'ятки історії; книги — пам'ятки мистецтва, оформлені видатними художниками, незалежно від стилю або техніки виконання; перші зразки різної техніки друку, книги незвичних форматів, виконані на різних матеріаль­них носіях [19].

Книжковою пам'яткою може бути окремий екземпляр ішдання з автографом видатного діяча, з цікавими маргінальними записами, цінним екслібрисом, в унікаль­ній палітурці, з додатковими вклейками тощо.

164

165