6.1.4. Випуск банками облігацій

Для залучення ресурсів на тривалий термін банки вдаються до емісії облі­гацій, які є дуже ліквідними і дохідними цінними паперами для інвесторів, а в деяких випадках надають їм можливість конвертувати облігації в акції банку-емітента.

Облігації - це цінні папери, що базуються на кредитних відносинах, тому кошти, отримані банком за розповсюджені облігації, відносять до по­зичених ресурсів.

Згідно із законодавством України облігації можуть випускатися:

• іменними;

• на пред'явника;

• процентними, дисконтними, безпроцентними (цільовими);

• з обмеженим або вільним колом обігу.

Облігації можуть випускати на суму, що не перевищує 25% від розміру статутного капіталу, і тільки після повної оплати всіх випущених ра­ніше акцій.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку-емі­тента і оформляється протоколом, який містить інформацію про банк-емітент

239

і умови випуску та погашення облігацій і сплату доходів за ними. Процедура випуску і реєстрації облігацій подібна на процедуру випуску акцій.

Сума позикового капіталу в банку залежить від певної кількості фак­торів, не останнім з яких є процент, що банк сплачує власникам облігацій. Під час зниження процентів на ринку банкові вигідно мобілізувати капітал за рахунок випуску акцій.

Перевагами цього методу є постійна вартість капіталу впродовж пев­ної кількості років, звичайно, якщо за облігаціями пропонується фіксована процентна ставка.

Недоліком випуску облігацій є те, що процент, який сплачується власникам облігацій, - це витрати, які банк несе щороку, і, крім цього, банк може мати ускладнення в ті роки, коли в нього очікуються невисокі прибутки.

Банки України вдаються до мобілізації капіталу шляхом випуску дов­готермінових облігацій ще досить рідко.

240

Тема 6.2. Активні операції банків із цінними паперами

• Інвестиційні операції банків із цінними паперами.

• Інвестиційні портфелі банків, управління інвестиційними порт­фелями.

• Купівля-продаж банками цінних паперів на вторинному ринку.

• Вкладення коштів банків у державні цінні папери.

Список рекомендованих джерел і літератури

1. Банківська справа: Теорія і практика: Навч. посіб. / С М. Подік, В. І. Іг-натенко; За ред. С. М. Подіка. - К.: ФАДА, ЛТД, 2006.

2. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пухов-кіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

3. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

4. Господарський кодекс України. - К.: Парламентське вид-во, 2004. -192 с.

5. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с

6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.

7. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р.

8. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р.

9. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р.

10. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: За­тверджено постановою № 368 Правління НБУ від 28.08.2001 р.

11. Кравченко Ю. Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. - К.: ВИРА-Р, 2002.

- 368 с.

12. Луців Б. Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль: Еконо­мічна думка - Карт-бланш, 2001.

13. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 3-тє вид. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ 2003.

- 500 с

14. Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшен­ня корисності цінних паперів: Затверджено постановою № 561 НБУ від 17.12.2003 р.

15. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Соляр В. В., Маслов С І. Основи банків­ської справи: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -410 с.

241

16. Словник банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник / А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. - К.: Вид-во «Аконіт», 2000.

17. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атіка, 2004. -416 с

Глосарій

Активний ринок цінних паперів - ринок, на якому існує можливість у будь-який час продати цінний папір за ціною, що переважає на ньому під час виставлення цього цінного папера на продаж.

Відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цін­них паперів між особами, які не є первинними кредиторами чи позичальниками, і коли кошти в результаті продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не емітента.

Котирування - механізм визначення та / або фіксації ринкової ціни цінного па­пера.

Портфель цінних паперів - сукупність різного виду цінних паперів, якими володіє конкретний інвестор.

Собівартість цінного папера - це ціна придбання цінного папера, включаючи ко­місійні винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів.

Фінансові інвестиції банків - вкладення коштів банків в акції, облігації та інші цін­ні папери.

6.2.1. Інвестиційні операції банків із цінними паперами

Якісне проведення банками активних операцій неможливе без здійснення ними фінансових інвестицій. Надаючи кредити, банки, безперечно, отриму­ють високий дохід, але наражаються на суттєвий кредитний ризик. Отже, вкладаючи вільні кредитні ресурси, вони повинні потурбуватися про дивер­сифікацію ризиків та достатню ліквідність активів. Цим вимогам цілком від­повідають вкладення коштів у цінні папери (портфельні інвестиції).

Портфельні (фінансові) інвестиції лише частково спрямовуються на збільшення реального капіталу, вкладення коштів у цінні папери передбачає:

• досягнення ліквідності;

• одержання доходу;

• збереження коштів;

242

• диверсифікацію ризиків;

• використання як застави для отримання міжбанківських кре­дитів;

• поліпшення фінансових показників банківського балансу.

Досягти банкам усіх цілей одночасно неможливо, треба знайти ком­промісне рішення, з'ясувати, що для банку-інвестора на даний час є пріори­тетним, а що - другорядним. Так, наприклад, банки як інституційні інвесто­ри, вкладаючи кошти в цінні папери, можуть сформувати вторинні ліквідні резерви для поліпшення своєї ліквідності і ця мета буде для них настільки важливою, що на ринку цінних паперів банки встановлюватимуть таку ціну на свої фінансові активи, аби якнайшвидше їх конвертувати в готівку, незва­жаючи на інші цілі інвестування.