- •Модуль і. Мовностилістичні особливості професійного спілкування
- •Література:
- •Предмет, завдання і значення курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.
- •Природа і функції мови. Місце української мови серед мов світу.
- •Слов’янські мови
- •Поняття «мова» та «мовлення».
- •Усне мовлення (ситуативне):
- •Писемне мовлення (контекстуальне):
- •Державна мова, її функції.
- •Варіанти національної мови: літературна мова, територіальні діалекти.
- •Особливості нижньонаддніпрянських говірок
- •Мовна норма. Типи мовних норм.
- •Література:
- •Стилістика української мови
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Розмовний стиль
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Епістолярний стиль
- •Конфесійний стиль
- •Функціональні стилі у професійному спілкуванні.
- •Стилі мовлення, якими найчастіше послуговуються для побудови професійних висловлювань
Література:
Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура фахової мови: Навч. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2007.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. — К.: Вища школа, 2003.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.
Стилістика української мови
Стилістика - розділ науки про мову, що вивчає стилі – різновиди літературної мови, що обслуговують різні галузі суспільно-громадського життя.
Стилістика - це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.
Кожний розділ стилістики охоплює певне коло понять.
Стилістика мови (мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису
Стилістика мовлення (функціональна) вивчає стилі мовлення – розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, художній); загальні ознаки стилю:
функцію висловлювання (спілкування, повідомлення);
завдання мовлення, мовленнєву ситуацію, тему й форму висловлювання;
стильові риси (образність – відсутність образності, емоційність – нульова емоційність);
мовні засоби (фонетичні, лексичні, словотвірні, морфологічні, синтаксичні).
Стилістика художньої літератури досліджує взаємодію літературної мови і різних стилів художньої літератури в історичному розвитку. Сюди належить стилістика індивідуального мовлення (стилю) письменника або окремого твору.
Стилістика як наука про стилі мовлення включає і явище синонімії, що охоплює не тільки лексику, а й граматичну будову мови. До стилістичних засобів належать багатозначні слова, слова з переносним значенням, омоніми, антоніми.
Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики. Емоційно-експресивні елементи невіддільні від явища синонімії, оскільки вони характерні для окремих синонімічних варіантів як засіб вираження їх стилістичної функції (наприклад, губи – стилістично нейтральне слово, уста – має відтінок урочистості).
Стилістика пов’язана з культурою мовлення. Стилістику й культуру ділового мовлення єднає спільне завдання – збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим; без систематизації й узагальнення знань зі стилістики не можна навчити студентів варіативно висловлювати думку з добором стилістично доцільних мовних засобів.
Стилі сучасної української літературної мови.
Стиль (від латинського stilus – паличка для письма) мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування. Це мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.
Кожний стиль має:
сферу поширення і вживання (коло мовців);
функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).
Ці складові конкретизують, певною мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови.
Питання про поділ на функціональні стилі досить складне, в основу кладуть різні засади, проте ми виділяємо: офіційно – діловий (ОДС), науковий (НС), публіцистичний (ПС), художній (ХС), розмовно – побутовий (РПС), конфесійний стиль.
Стилі не відособлені один від одного, кожен має в собі елементи іншого. Крім того, в будь-якому стилі переважають загальномовні, міжстильові засоби. Стилі взаємодіють між собою. Найбільше це стосується художнього, публіцистичного та розмовного стилів. Більш замкнуті, стійкіші – ОДС,НС, конфесійний стиль.
Характеристика функціональних стилів
Error: Reference source not found
(Л-ХС дуже своєрідний, тому не знаходиться в одному ряду з іншими стилями)
Спільні риси книжкових стилів:
- монологічний характер
- попереднє обдумування мовлення (висловлення)
- вибір мовних засобів
- нормування мовлення.