Особливості нижньонаддніпрянських говірок

Фонетичні (відрізняються звуковим оформленням від слів, уживаних у літературній мові)	на місці літературного о перед наступним складом з у вимовляють звук у: лопатую, кунюшня, куцюба; замість старого о у переднаголосному складі вимовляють звук а : канура, хамут, каляска; на місці літературного у вимовляють о: госадьба, сосіда; у новозакритих складах зберігають старий о : дом, батог; у вимові голосний и підпадає регресивній асиміляції до наступного і : кісіль, піріжок, вісівати; ненаголошений е вимовляється як и: сило, зирно, зимля; ненаголошений е вимовляється як і: за[йі]ць, Ки[йі]ва;
Морфологічні (діалектні відхилення морфологічно-го характеру в словотворі і словозміні повнозначних частин мови)	замість суфікса –ен- вживають –ан- : скосяно, зробляно; уніфікація форм: а) у суфіксах присвійних прикметників жіночого й середнього роду: васильова, виноградарьова; б) в орудному відмінку однини іменників першої і третьої відміни: зимльою, динюю, мижою; в) в орудному відмінку однини другої і четвертої відміни: хмельом, курчом, ягньом; стягнення голосних: тою, усьою, на свому, на твому; відмінювання деяких дієслів: лию, дую, лиїш, дуїш; закінчення -е на місці літературного –ить: ходе, носе
Лексичні (синоніми до літературних слів)	Дерга – товста тканина; пакіль – кілок; підмет – грядка; бідарка – легкий візок; вагани – дерев’яне корито; гурт – стадо тварин; тирло – вибите худобою поле; кендюх – шлунок; коп’як – снопи, складені в одну скирту; м’яло – пристрій для розтирання конопель, льону.

6. Мовна норма. Типи мовних норм.

Однією з основних категорій культури мови є мовна норма.

Норми літературної мови — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі. Вони найуживаніші з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.

Мовні норми характеризуються:

• системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

• історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

• соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

• стабільністю (не можуть часто змінюватися).

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:

1. Орфоепічні (норми правильної вимови);

2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування);

3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.);

4. Лексичні (норми правильного слововживання);

(напр., можна рятувальник – не можна рятівник, якщо мовиться про посаду)

5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників);

6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації);

(напр., велика кількість, а не величезна кількість – у науковому стилі; у зв’язку з тим, що, а не бо…в офіційно-діловому стилі)

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

8. Орфографічні (норми написання слів);

9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).

Останні три типи мовних норм називаються правописними.

Із поняттям “мовна норма” пов’язане поняття “культура мови”.

Культура мови — це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок, яке ґрунтується на бездоганному знанні мовних норм. За словником лінгвістичних термінів, культура мови  це ступінь відповідності нормам вимови, слововживання та ін., установленим для певної мови; здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивідуальному мовленні.

Якщо норма існує на рівні “правильно-неправильно”, то культура мови  на рівні “краще, точніше, доречніше”. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.

Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.

На вашу думку, якими якостями характеризується культура мовлення?

Загалом у працях українських мовознавців виділяються такі комунікативні якості культури мовлення:

• М.Жовтобрюх – правильність, точність, логічність, чистота;

• М.Сулима – правильність, чистота, зрозумілість, ясність;

• Л.Булаховський – правильність, точність, збагачення, естетичність, ясність;

• Л.Мацько – правильність, точність, логічність, чистота, виразність, багатство, різноманітність, доречність, достатність, емоційність, ясність;

• О.Бєляєв – правильність, точність, виразність, багатство, змістовність;

• М.Пентилюк – змістовність, правильність, чистота, точність, логічність і послідовність, різноманітність, доцільність, виразність і образність.

Лекція 2. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль (2 год.)

1. Стилістика української мови

2. Стилі сучасної української літературної мови.

• Розмовний стиль

• Науковий стиль

• Публіцистичний стиль

• Художній стиль

• Офіційно-діловий стиль

• Епістолярний стиль

• Конфесійний стиль

3. Функціональні стилі у професійному спілкуванні.