4. Договір банківського рахунка. Банківські операції.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1007 ЦК України).

Банківські операції

Фінансове посередництво здійснюється банками у фор­мі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові, лізингові операції.

Банківські операції провадяться в порядку, встановлено­му Національним банком України.

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієн­тами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку та підля­гають виплаті вкладнику згідно зі законодавством й умов до­говору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі.

Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських від­носин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповід­них рахунках.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, век­селів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебе­тових і кредитових платіжних інструментів, які застосову­ються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі проводяться через установи банків унаслідок перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або через залік взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платни­ка. В разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків

Установи банків забезпечують розрахунки згідно зі законодавством та на вимоги клієнта, на умовах договору на рол рахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін й відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Банківські рахунки

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом.

Суб'єктам господарювання, котрі мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних із фінансовим за­безпеченням їх діяльності.

Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України й інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків у порядку, встанов­леному Національним банком України.

Суб'єктам господарювання, котрим виділяється кошти для цільового використання з Державного бюджету Украї­ни або місцевих бюджетів, відкриваються рахунки згідно зі законом.

Платники й одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків й розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержува­ча цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін, але не може перевищува­ти подвійної облікової ставки Національного банку Украї­ни, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі затримки нарахування грошових надходжень на ра­хунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, передбаченому угодою з про­ведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені — в розмірі, встановленому законом.

Міжнародні розрахункові операції проводяться за грошо­вими вимогами і зобов'язаннями, котрі виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між держава­ми, суб'єктами господарювання, іншими юридичними осо­бами та громадянами, котрі перебувають на території різ­них країн.

Суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери і банки, котрі вступають у відносини, пов'язані з ру­сом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах і на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і термін кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права та відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Для одержання банківського кредиту позичальник на дає банкові такі документи:

клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і термін користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит пози­чальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під за­ставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності по­зичальника, його платоспроможність і спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка котрого, зазвичай, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що ви­плачується ним за депозитами. Надання безвідсоткових кре­дитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

У сфері господарювання можуть використовуватися бан­ківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Кредити, котрі надаються банками, розрізняються за:

- строками користування (короткострокові — до року, середньострокові - до трьох років, довгострокові -понад три роки);

- способом забезпечення (забезпечені заставою, гаранто­вані поручительством, незабезпечені);

- ступенем ризику (стандартні та з підвищеним ризиком);

- методами надання (разові, згідно з кредитною лінією, гарантійні);

- строками погашення (погашаються водночас, у розстроч­ку, після обумовленого періоду (місяця, кварталу);

- іншими умовами надання, користування або погашен­ня за домовленістю сторін.

Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитно­го договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодав­ством.

Якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити по­дальшу видачу кредиту згідно з договором.

Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Бони можуть позичати один в одного на договірних заса­дах ресурси, залучати та розміщувати кошти у формі депо­зитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

За недостатності коштів для здійснення кредитних опе­рацій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть отримувати позички в Національного банку України. Кредитні ресурси Національного банку України становлять кош­ти статутного й інших фондів, інші кошти, що використо­вуються як кредитні ресурси згідно зі законом.

Факторингові послуги банків

Придбання банком права вимоги у грошовій формі з по­ставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі.

За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.

Факторингові операції банків можуть супроводжуватися наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних послуг. Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання грошової вимоги.

11