Бібліографічний список до теми

2; 3; 4; 5; 6; 7

Тема 5. Сутність розподільчої та транспортної логістики

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про розподільчу логістику, її мету і функції, канали розподілу товарів на шляху від виробника до споживача, їх структура, розподільчі центри у логістичних ланцюгах; сутність і завдання транспортної логістики, функції і форми постачання, форми матеріально – технічного забезпечення, умови поставок матеріальних ресурсів і комунікації в області постачання.

План вивчення теми

1. Сутність розподільчої логістики, її мета і функції.

2. Канали розподілу товарів на шляху від виробника до споживача, їх структура.

3. Логістичні посередники у каналах розподілу или посередників, їх класифікація .

4. Побудова системи розподілу.

5. Сутність і завдання транспортної логістики.

6. Функції і форми постачання.

7. Принципи стратегії розвитку транспортних систем.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.

Розподільча логістика — це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Логістика покликана задовольнити сформований маркетингом попит з мінімальними витратами, звідсі канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу — це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача

Залежно від розмірів, потужності підприємства-виробника, різноманітності продукції та інших факторів, товаропровідна мережа може складатися із одного, декількох або багатьох каналів розподілу, причому різні канали розподілу товарів можуть відрізнятися за структурою, типами торгових посередників і проміжних складів, способами доставки вантажів, видами транспорту і т.д. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.

Узагальнено в розподільчій логістиці канали можна охарактеризувати за кількістю складових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку — це будь-який посередник — учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту призначення.

Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.

Під час формування каналу розподілу товару на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рівнів каналу і про конкретний склад членів каналу. Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу є наявність на ринку великої кількості посередників.

Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експедиторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, підприємства із сортування, затарювання та пакування готової продукції, вантажопереробні та інші підприємства.

Кількість і тип посередників у каналі розподілу визначається типом системи розподілу. У маркетингу розроблено три підходи до вирішення цієї проблеми: інтенсивний розподіл, ексклюзивний розподіл і селективний розподіл.

Інтенсивний розподіл передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.

Ексклюзивний розподіл передбачає навмисно обмежену кількість посередників, які торгують даною продукцією в межах збутових територій.

Селективний розподіл — це дещо середнє між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу.

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування

Однією з важливих і непростих задач під час проектування розподільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення за наступними методами: метод повного перебору, евристичні методи, метод визначення центру ваги, метод пробної точки.

Без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку. Транспорт має свою продукцію — це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов'язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедитування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту: транспорт загального користування й транспорт незагального користування.

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

• вибір виду транспортного засобу;

• вибір типу транспортного засобу;

• оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

• визначення раціональних маршрутів доставки;

• забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

• координація транспортного і виробничого процесу.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:

1. За видом доставки: пряма; з переробкою на транспортних терміналах; з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

2. За видом обслуговування:

• зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

• зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;

• з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

3. За видами транспортного сполучення: пряме; змішане.

Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв'язку з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін.

Існують такі основні види транспорту: залізничний; морський; внутрішній водний (річковий); автомобільний; повітряний; трубопровідний.

Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістичного менеджменту, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі.

На вибір виду транспорту впливають наступні шість основних факторів:

• час доставки;

• частота відправлень вантажу;

• надійність дотримання графіка доставки;

• здатність перевозити різні вантажі;

• здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;

• вартість перевезення.