Ос сім'ї unix
Сімейство UNIX– це 32-розрядні багатозадачні багатокористувальницкі операційні системи, що відрізняються великим розвитком цілком окремих операційних систем. Історія Unix почалася в 1969 році, коли фірма Bell Labs у співпраці з General Electric та Массачусетським технологічним інститутом розробляла дуже прогресивну на той час багатокористувацьку та багатозадачну ОС . По різним причинам проект було припинено, але його розробники Кен Томпсон та Денис Ритчи самотужки продовжили роботу, назвавши нове творіння Unix. Система була повністю переписана мовою високого рівня Сі, яка була спеціально для неї написана для досягнення легкого перенесення на різні апаратні платформи.
Університетське середовище із захватом зустріло нову ОС та почало модернізацію. Найбільших досягнень на даному поприщі досягли в університеті Берклі (штат Каліфорнія). Власну реалізацію вони почали розповсюджувати під назвою BSD Unix (Berkely Software Distribution). За рахунок того, що всі нововведення розповсюджувалися на загальних принципах академічних видань і не становили таємниці, вони швидко перекочовували в комерційні версії, якщо не на рівні коду, то на рівні реалізації ідей. В результаті була створена комерційна організація, яка вирішивши всі ліцензійні проблеми, стала випускати версію BSDi.
У той же час можливість реалізувати Unix на багатьох платформах оцінили виробники специфічного обладнання - IBM, Sun, Hewlett-Packard, DEC та деякі інші.. Вони адаптували версії Unix під розповсюджені на той час платформи PDP, а потім і IBM PC. Може здатися дивним, але й «великий Microsoft» не залишив поза увагою даний напрямок, реалізувавши власну версію для процесорів i386 – XENIX.
Велике різноманіття операційних систем сімейства Unix потребувало вироблення певного стандарту, який би був прийнятим всіма учасниками. І таким став POSIX-стандарт. Термін Portable в назві початково означав, що система, яка відповідає POSIX-специфікації, може бути перенесена (можливо, з найменшими модифікаціями) на будь-яке комп’ютерне «залізо».
Сімейство Unix розрослося до велетенських розмірів. Неможливо згадати всі ОС, які до нього входять. Тут є і великі як UnixWare, і маленькі як QNX, яка може вміщуватися на одну дискету.
ОС Linux
Одна з версій цієї операційної системи в свою чергу надихнула Лінуса Торвальдса ( в 20 років !!!) на написання Linux (рис. 3.8), 1994 рік – випуск першої стабільної версії ядра, основного конкурента на платформі Intel-подібних процесорів для Windows.
Linux – загальна назва операційних систем на базі однойменного ядра. Це один з найвидатніших прикладів розробки з відкритими вихідними кодами. На відміну від пропріоритарних операційних систем її вихідні коди доступні всім для використання, модифікації та розповсюдження абсолютно безкоштовно.
Linux спершу розвивався за допомогою ентузіастів, але згодом багато комп'ютерних фірм підключилися до його розробки. З того часу завдяки підтримці IBM, Sun Microsystems, Hewlett-Packard, Novell та інших Linux набув неабиякої популярності, як серверна операційна система.
Але потужний розвиток прикладного програмного забезпечення під Linux, зокрема графічної оболонки, підняв її до можливості використовувати в якості операційної системи настільних комп'ютерів. Розповсюдження Linux в різноманітних дистрибутивах дозволило спростити процес установки її на персональні комп'ютери. Дистрибутиви компілюються окремими ентузіастами, спільнотами та комерційними організаціями. Як правило, до їх складу входить додаткове системне та прикладне програмне забезпечення, інсталятор та центр управління. Дистрибутиви створюються для різноманітних цілей – від загального призначення до вирішення однієї вузькоспеціалізованої задачі. Наразі відомо понад 300 дистрибутивів, що регулярно розвиваються, серед них близько 15 найпопулярніших для загального використання.
Тепер Linux може використовувати графічний користувацький інтерфейс анітрохи не гірший за той, що використовують інші популярні операційні системи, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X. Останні версії робочих столів для Linux такі як KDE та Gnime мають зовнішній вигляд та функціонал на рівні Windows 7. Хоча, для Linux досі не створені повнофункціональні аналоги деякого спеціалізованого програмного забезпечення, однак, загалом ситуація є досить непоганою, і більшість необхідних програм існують у надлишку. Чимало компаній починають випуск своєї продукції і для Linux, а спеціально створені емулятори (наприклад, Wine) дозволять використовувати розроблене для Microsoft Windows ПЗ в Linux.