Тема 4. Особистість як суб’єкт конфлікту. План

1. Природа особистісних конфліктів. Типи конфліктних особистостей.

2. Виникнення та прояви внутрішніх конфліктів особистості.

3. Суїцид як поведінка при внутрішніх конфліктах.

4. Особливості врегулювання внутрішніх особисті­сних конфліктів:

• види психологічного захисту;

• вимоги до процедури попередження та подола­ння внутрішніх конфліктів.

Вступ. Як розглядалось у попередніх темах, різні види конфліктів мають свою специфічну природу. Дана тема передбачає обґрунтування шляхів запобігання та врегулювання конфліктів з урахуванням особливостей їх проявів у конкретної особистості.

1.Природа особистісних конфліктів.

Специфічними є особистісні конфлікти. Можна узагальнити погляди вчених на їх природу.

Таблиця 2.1. Погляди на природу конфліктів

Автор	Трактування внутріособистісного конфлікту
З.Фрейд	Зіткнення бажань, відстоювання та відхилення частини з них.
К.Хорні	Зіткнення намагання задовольнити бажання безпеки і “невротичних потреб”, задоволення яких призводить до фрустрації інших.
К.Роджерс	Протиріччя, що виникає в особи між усвідомлюваними, але помилковими самооцінками, яких людина набуває протягом життя, і самооцінкою на неусвідомлюваному рівні.
А.Маслоу	Нереалізована потреба людини у самоактуалізації.
К.Левін	Ситуація, коли на суб’єкта одночасно діють протилежно спрямовані сили приблизно однакової величини, і суб’єкт змушений робити вибір: між позитивними і негативними (+/-), позитивною і позитивною (+/+), негативною і негативною (-/-) тенденціями.
В.Франкл	Втрата сенсу життя.
Н.Левітов	Боротьба мотивів, яка усвідомлюється як переживання душевного розладу.
А. Анцупов, А. Шипілов	Гостре негативне переживання, що викликане тривалою боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відображають суперечливі зв’язки з соціальним середовищем і ті, що затримують прийняття рішень.

Не менш цікавим можна вважати визначення, яке було зроблене німецьким психологом Куртом Левіним, який визначив такий конфлікт, як ситуацію, в якій на індивіда одночасно діють протилежно направлені сили рівної величини.

Виділимо такі характеристики внутрішньоособистого конфлікту:

♦ внутрішньоособистий конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості;

♦ сторонами внутрішньоособистого конфлікту виступають існуючі в структурі особистості різнопланові і суперечливі інтереси, цілі, мотиви і бажання;

♦ діючі на особистість сили є рівновеликими. В подібній ситуації людина з двох зол просто вибирає менше, з двох благ - більше, а покаранню надає перевагу нагороді;

♦ практично будь-який внутрішньоособистий конфлікт супроводжується негативними емоціями;

♦ основу будь-якого внутрішньоособистого конфлікту складає ситуація, що характеризується суперечністю сторін і протилежністю мотивів, цілей і інтересів; протилежністю, а часом і взаємовиключенням засобів досягнення мети. Серйозною проблемою може стати для особистості неможливість усунути перешкоду в досягненні необхідної потреби.

Окремо слід зазначити таку особливість у подібних конфліктах, як ту, що вони можуть бути не тільки усвідомленими, але І неусвідомленими, що не робить їх менш значимими і менш проблемними.

Багатогранність людської особистості позначилася і на проблемі класифікації внутрішньоособистих конфліктів.

Так, автори, що спираються на психологічний аспект внутрішньоособистих конфліктів, виділяють три їх види.

Конфлікт потреб. Його суть полягає в тому, що наші потреби можуть протистояти одна одній і спонукати нас до різних дій. Конфлікт тут знаходиться між наявністю одних бажань і необхідністю поводитися по іншому.

Конфлікт між потребою і соціальними нормами. Дуже сильна потреба може зіткнутися усередині нас із примусовим імперативом, і, незалежно від його результату, ситуація набуде конфліктного характеру.

Конфлікт соціальних норм. Сутність цього конфлікту полягає в тому, що людина випробує рівнозначний тиск двох протилежних соціальних норм.

Більш повною можна вважати класифікацію внутрішньоособистих конфліктів, яку пропонують у своїх роботах соціологи, беручи за основу ціннісно-мотиваційну сферу особистості.

Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт, викликаний мотиваційними спрямуваннями - несвідомим прагненням, прагненням до володіння, вибором між двома позитивними тенденціями.

Моральний конфлікт. Це конфлікт, який породжений в результаті розбіжностей між бажанням і боргом, моральними принципами й особистою прихильністю і т.ін.

Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Конфлікт подібного виду виникає з появою розриву між бажаннями особистості і дійсністю, що може блокувати їхню реалізацію.

Рольовий конфлікт. Подібний конфлікт породжується при неможливості для особистості реалізуватися в декількох ролях (міжрольовий внутрішньоособистий конфлікт), а також при різному розумінні вимог до даної ролі ( внутрішньо- рольовий конфлікт)

Адаптаційний конфлікт. У широкому понятті даний конфлікт розуміється як порушення рівноваги між суб'єктом і навколишнім середовищем. У вузькому понятті - як порушення процесу соціальної або професійної адаптації.

Конфлікт неадекватної самооцінки можна розглядати і як самостійний вид конфлікту, що може виникнути через особисту переоцінку своїх претензій і недооцінки своїх можливостей.

Невротичний конфлікт. Подібний вид конфлікту може бути викликаний тривалим періодом перебування особистості в стані внутрішньо особистого конфлікту, високим ступенем напруженості, роздвоєністю і непевністю в собі.

Розглянуті типи конфліктів не вичерпують повністю їх класифікації. Залежно від інших критеріїв можна формувати й інші типології.

Відносини людини до світу, до інших людей і до самої себе завжди носять суперечливий характер, що обумовлений, насамперед, суперечливістю внутрішньої структури самої особистості. Людина як частина суспільства не може існувати поза цінностями системи суперечних суспільних відносин, що детермінують її свідомість, психіку, весь її внутрішній світ. Виходячи з цього, всі причини внутрішньоособистого конфлікту можна поділити на три види:

♦ внутрішні причини, що кореняться в суперечностях самої особистості;

♦ зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в конкретній соціальній групі:

♦ зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в суспільстві.

Значною мірою рівень вірогідності виникнення конфлікт­них відносин визначається особистісними властивостями потенційних конфліктантів. Не випадково у побуті часто про конкретну особу можуть казати: “Він конфліктний” або навпаки: “Він неконфліктний”.

Цей момент особливо важливо враховувати при відборі та розстановці працівників правоохоронних органів.

Можна виділити найважливіші властивості особистості, що визначають характер її поведінки у конфліктних ситуаціях:

• тип особистості,

• рівень розвитку вольових, інтелектуальних і комуніка­тивних здібностей,

• загальний життєвий досвід,

• рівень професійної кваліфікації,

• досвід поведінки в конфліктних ситуаціях.

Ведучи мову про необхідність наявності у менеджера конфліктостійкості, слід відзначити, що вона піддається формуванню, але сам цей процес має певні обмеження, бо ґрунтується на типологічних властивостях особистості, що важко піддаються корекції.

С.М. Ємельянов і В.П. Шейнов виділяють такі типи конфліктних особистостей:

Демонстративний. Хоче і намагається бути у центрі уваги, використовує для цього будь-які засоби. Йому не байдуже, як про нього думають оточуючі. Раціональність і наполегливість – ситуативні. Отримує задоволення від перебування у конфлікті.

Ригідний (лат. rigidus – “негнучкий, жорсткий”). Честолюбний, підозрілий, не вміє рахуватись з думкою оточуючих. Прямолінійний. Має завищену самооцінку і вимагає постійного підтвердження її. Повагу з боку оточуючих сприймає як належне. Несамокритичний. Критику та недоброзичливість сприймає як особисту образу. Хворобливо образливий. Безцеремонний. Грубий.

Некерований. Імпульсивний з непередбачуваною поведінкою. Агресивний. Порушник існуючих норм, який поводить себе з викликом. Як правило, з високим рівнем домагань. Несамокритичний. Незібраний. У своїх невдачах звинувачує інших. Нездатний на раціональні дії. Недалеко­глядний.

Надточний. Добросовісно скрупульозний. Підвище­но тривожний. Вимогливий до себе і до оточуючих. Переживає з приводу чужих зауважень. Його зауваження оточуючими сприймаються як причіпки. Страждає сам від своїх прорахунків і невдач. Стриманий у своїх проявах. Не відчуває реальних взаємовідносин у групі.

Безвольний. Не має власних переконань. Легко стає іграшкою у чужих руках. Ситуативний. Має репутацію доброї людини, але від якої слід чекати вивертів і підступності.

Безконфліктний. Легко навіюваний. Не стійкий в оцінках і думках. Має внутрішні протиріччя. Непослідовний. Залежний від впливів оточуючих. Слабовільний. Надмірно шукає компромісів.