V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Робота з літературознавчими термінами

— В одній із найдавніших і найшанованіших у світі книг — Бі- блії — сказано: «Спочатку було Слово...» Словом можна підтрима- ти людину, додати їй сил, покращити настрій, навіть вилікувати. але словом можна й образити людину, засмутити, навіть убити. а художня література — це і є мистецтво слова.

Записи до літературознавчого словничка

Художня література — один із видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, мови; за допомогою уяви, фантазії письменників створює нову реальність.

література певного народу називається національною. Сукупність усіх національних літератур називається всесвіт-

ньою літературою.

Всесвітня література створена мовами різних народів. Тому не кожен може з нею ознайомитися, якщо немає перекладача. Є люди — поліглоти, які володіють кількома мовами. Таким, на- приклад, був український учений, письменник агатангел Крим- ський, який знав 60 мов.

Щоб переклад зберіг усю красу й художні якості оригіналу, тре- ба знати добре не лише мову, а й звичаї, традиції, характер народу, з мови якого він робиться. адже існують деякі вислови, поняття, які дослівно перекласти не можна. Тому перекладач є ніби співав- тором перекладеного ним художнього твору. Особливо це стосуєть- ся віршів.

Отже, є автор і перекладач книги, оригінальний твір і переклад.

І семестр. Вступ 15

Записи до літературознавчого словничка

Оригінал — текст, з якого роблять переклад іншою мовою.

Переклад художнього твору — відтворення змісту і форми лі- тературного твору, написаного однією мовою за допомогою засобів іншої мови.

2. Робота з підручником

Прочитати самостійно статтю підручника (С. 10–12 — за підруч- ником Ю. і. Ковбасенка, л. В. Ковбасенко; С. 10–13 — за підручни- ком Є. Волощук) і дати відповіді на запитання:

 Який факт, подія, думка в статті підручника здалися вам най- більш цікавими? чому?

 Про які національні літератури йшлося в статті підручника?

 Які запитання виникли у вас у зв’язку з прочитаним?

3. Слово вчителя

— У сиву давнину, коли люди ще не знали письма, існувала

усна народна творчість — казки, легенди, загадки, прислів’я, при- казки, пісні тощо.

Так люди намагалися описати навколишню красу, прагнули передати дітям свої мрії та сподівання, моральні закони та правила співжиття, врешті-решт, вироблену віками життєву мудрість. Усну народну творчість називають ще англійським словом фольклор.

Записи до літературного словничка

Фольклор — усна народна творчість.

— Усього три століття тому люди здогадалися записувати на- родні казки, легенди, пісні та інші види фольклору й вивчати їх. Виявилося, що це — невичерпне джерело народної мудрості, справжня скарбниця образів, думок, художніх прийомів не лише для письменників, а й для всіх читачів.

4. Робота з підручником

Знайдіть на С. 13 (підручник Ю. і. Ковбасенка, л. В. Ковбасен- ко) відповіді на запитання:

 Як називаються люди, які збирають та вивчають фольклор?

 Хто із знаменитих казкарів були активними збирачами фоль- клору?

 Про що так кажуть: «душа нації, скарбниця її мудрості й до- свіду, першоджерело національної літератури»? (С. 27–31 під- ручника Є. Волощук).