Характеристика кон’юктури ринку
Хлібобулочні вироби є важливим продуктом харчування для більшості населення України. Потреба в них притаманна людям будь-якого соціального статусу і за будь-якого рівня доходів. Хлібопекарська галузь покликана забезпечувати споживачів країни цими життєво значущими продуктами харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості.
Проте за останнє десятиріччя питома вага виробів промислової випічки у структурі споживання хлібобулочних виробів населенням більшості регіонів України постійно зменшувалась. Відповідно зростали обсяги випічки даної продукції в домашніх умовах, незважаючи на високу трудомісткість цього процесу. Діяльність хлібопекарських підприємств стала низькоефективною, а для багатьох з них навіть збитковою [10].
До основних факторів, які впливають на формування споживних властивостей хлібобулочних виробів, належать вид сировини та її якість, технологія виготовлення продукції.
Ринок хліба в Україні останніми роками постійно звужується. На те є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Стабільне зниження обсягів споживання хліба, в першу чергу, стало наслідком банального скорочення населення, а вже в другу - зміни уподобань споживачів. Так, порівняно з 2005 роком реалізація хліба і хлібобулочних виробів торговими підприємствами (Ринок хліба в Україні: тенденції та перспективи (2011 р.) знизилася в нашій країні на 26%. Слід зазначити, що основне зниження на 16% в порівнянні з попереднім роком сталося в 2009 році, коли населення зіткнулося з фінансовими труднощами і усіма силами оптимізувало свої сімейні бюджети. За підсумками 2010 року темпи падіння споживання знизилися, повернувшись на докризовий період, і склали 4% (рис. 1).
Одночасно зі скороченням попиту скорочується і виробництво хлібобулочних виробів. Так, згідно з офіційними даними, за підсумками 2010 року виробництво хліба та хлібобулочних виробів в країні скоротилося на 5,5% і склало 1,7 млн. т проти 1,8 млн. т роком раніше. За підсумками 9 місяців поточного року падіння обсягів виробництва в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року склало 1%, а в 3-му кварталі - 2%, відповідно. Згідно з попередніми прогнозами, очікується, що темпи падіння виробництва в 4-му кварталі дещо знизяться, і за підсумками року галузь вийде на показник виробництва 1,7 млн.т (рис. 2) [16].
Додатковими факторами, що стимулюють виробників знижувати обсяги виробництва хлібобулочних виробів, являються державне регулювання галузі, що жорстко обмежує рентабельність на вкрай низькому рівні, постійне зростання витрат, в першу чергу сировини і енергоносіїв, а також велика частка тіньового ринку. За різними оцінками, частка тіньового ринку хліба на сьогодні коливається від 40 до 60%. Слід врахувати, що в тіньовому сегменті, як правило, працюють ті, хто не стежить за якістю виробленої продукції, що дозволяє їм жорстко демпінгувати. В умовах обмеженої купівельної спроможності населення і сформованого стереотипу, що хліб повинен коштувати дешево, «тіньовики» суттєво підривають бізнес легальним виробникам. Як результат, за підсумками 2010 року кожне третє підприємство галузі закінчило рік зі збитками, а за 9 місяців поточного року ситуація навіть погіршилася [9, c. 190-196].
По «соціальному» хлібу ситуація взагалі склалася критична, оскільки наслідком високих цін на зерно в 2010/11 рр. стало зростання ціни на борошно, при цьому відпускна ціна на продукцію практично не змінилася. Так, за рік (з вересня 2010 року по вересень 2011 року) борошномели підвищили відпускні ціни на пшеничне борошно в середньому на 30%, при цьому винятком не стали навіть інтервенційні державні постачання, а на житнє - на 40%. Динаміка зміни ціни на цукор також не стимулювала розвиток хлібопекарської галузі: в 2009/10 рр. вона виросла в середньому в 2 рази, до 6900 грн за тонну, а в 2010/11 рр - на 20% і коливалася в районі позначки 8000 грн за тонну . У той же час роздрібна ціна на основні сорти хліба за аналогічний період (вересень 2011 до вересня 2010) виросла на 5,5%. Динаміка виробництва борошна в Україні за 2010-2011 рр. і прогноз на 4-й квартал поточного року наведено на рис. 3.
Важливо врахувати, що ціна на борошно суттєво відрізняється в залежності від регіону. Так, за мінімальними цінами традиційно торгують борошномели Заходу і Сходу країни, а максимальних позначок дотримуються в південних областях і АР Крим. При цьому більше за третину виробництва борошна сконцентровано в Донецькій, Київській та Харківській областях, а виробництво хлібобулочних виробів - у Київській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Проте у міру зростання середньої відпускної ціни на борошно регіональні відмінності стираються, наближаючись до загальнонаціонального тренду (рис. 4 і рис. 5).
Слід зазначити, що в 3-му кварталі поточного року спостерігалося зростання виробництва в порівнянні з 2-м кварталом на 3,6% в цілому по галузі. У той же час дві області, а саме Дніпропетровська та Львівська, показали падіння обсягів виробництва на 5,7% і на 0,2%, відповідно [16].
Максимальний приріст виробничих обсягів в поточному кварталі по відношенню до попереднього продемонстрували хлібопекарі АР Крим - на 18,6%, Чернівецькою та Херсонською областей - відповідно на 8,2% та 8,1%.
По відношенню до 3-го кварталу 2010 року лідерами по приросту виробництва стали Хмельницька, Херсонська області та АР Крим з показниками 14,2%, 13,2% і 7,5%, відповідно. При цьому найбільше падіння виробництва в 3-му кварталі 2011 року в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року було відзначено в Харківській (на 21,4%), Луганській (на 7,7%) і Закарпатській (на 17,9%) областях.
Важливим фактором для галузі є регіональна концентрація основних гравців ринку. До прикладу, лідер ринку ВАТ «Київхліб» переважно представлений в Києві і області і утримує близько 90% столичного ринку, а також близько 14% національного. Так, за підсумками 2010 року, підприємство наростило виробництво хлібобулочних виробів на 1,6% в натуральному вираженні, а обсяг реалізації продукції - на 11%, до 1,1 млрд грн. При цьому питома вага хлібобулочних виробів у загальному обсязі виробництва склала 85,1%, кондитерська продукція - 14,3%. До складу підприємства входить 6 комбінатів у м. Києві, а також 6 майданчиків у Київській області в містах Бровари, Васильків, Макаров, Сквира, Біла Церква та Фастів. Слід зазначити, що підсумки 2011 року не будуть у підприємства такими райдужними, оскільки за 9 місяців 2011 року, попри те, що валовий прибуток зріс на 20,8%, а собівартість виробництва всього лише на 3,3%, підприємство отримало збитки проти прибутку роком раніше [11, c. 247-248].
Другий за величиною виробник хліба «Концерн Хлібпром», присутній у 5 областях Західної і Центральної України, також за підсумками трьох кварталів 2011 року показав збитки, проти прибутку роком раніше. Відзначимо, що за аналізований період чистий дохід концерну зріс на 17,2%, а собівартість реалізованої продукції - на 20,7%. «Концерн Хлібпром» відрізняється від інших підприємств галузі тим, що має завершений цикл, що включає вирощування зернових на орендованих 12 тис. га землі, виробництво хліба та хлібобулочних виробів під ТМ «Хлібна хата» і гарячої випічки в місцях продажу під ТМ «Наминайко», а також їх реалізацію через фірмову торговельну мережу.
Холдинг «ТIС» сконцентрував свою діяльність на півдні країни та в АР Крим і є найбільшим оператором як на ринку хліба, так і на ринку борошна. До складу холдингу входять 7 підприємств, серед яких ВАТ «Кримхліб» і «Одеський коровай». Холдинг реалізує продукцію під ТМ «Булкін», «Булкін. Тостові хлібі »,« Булкін. Духмяний хліб »,« Месьє Булкін », а також« Топтига ».
Холдингова компанія «Хлібні інвестиції» відрізняється від інших лідерів галузі тим, що представлена в різних регіонах країни. Так, до складу компанії входять такі підприємства, як «Луцький хліб», Івано-Франківський хлібокомбінат, харківський хлібозавод «Олексіївський», хлібозавод в м. Нові Петрівці на Київщині. Всього до складу холдингу входить 10 підприємств. Ця компанія динамічно розвивається і останні роки постійно збільшує обсяги виробництва [10].
ЗАТ «Укрзернопром», що належить МСВ Аgricole Ноlding АG, сконцентрувало свою діяльність на північному сході країни, а також в Києві. Як і «Концерн Хлібпром», «Укрзернопром» є вертикально інтегрованим холдингом. Так, його аграрний напрям обробляє близько 94 тис. га землі, також в холдинг входить понад 30 підприємств хлібопекарської і борошномельної промисловості.
Окремо необхідно відмітити такі компанії, як «Донбас-хліб» і луганську компанію «Коровай». Ці регіональні лідери в своїх областях зосередили 78% і 80%, відповідно. У той же час завдяки густонаселеності східного регіону їм вдалося, працюючи тільки на регіональному ринку, увійти до ТОП-10 виробників хліба в масштабах всієї країни.
Додатковим чинником, що підсилює конкуренцію в галузі, є імпорт напівфабрикатів і замороженого хліба. Основними постачальниками такої продукції на український ринок є Данія, Франція, Литва, а також Угорщина і Туреччина. Останніми роками випуск замороженого хліба на території України успішно налагодили ТОВ «Віденські булочки» та ВАТ «Ольфа», Київ і Запоріжжя відповідно. Це дуже перспективний напрям, який зможе відвоювати у традиційних хлібопекарів до 25% ринку хліба в найближчі 5 років. Так, у країнах ЄС на сьогодні замороженого хліба припадає на частку до 50% ринку хлібобулочних виробів. І зі зростанням доходів у нашій країні ця ніша буде динамічно розвиватися і в Україні [16].
Єдиним способом вижити в таких умовах для традиційних хлібопекарів залишається розширення виробництва нішевої продукції і борошнистих кондитерських виробів, а також нарощування експорту своєї продукції.
В цілому весь асортимент хлібобулочної продукції слід розділити на хліб масових сортів, нетрадиційні хлібобулочні вироби і борошнисті кондитерські вироби. Останні - це окремий ринок. Хоча на ньому є присутніми основні виробники хліба. До нішевих продуктів відносяться нетрадиційні хлібобулочні вироби, доля яких на ринку не перевищує 3%, а в асортименті провідних виробників коливається в діапазоні 2-5%. В першу чергу до нішевим хлібобулочних виробів слід віднести продукцію з так званими додатковими корисними властивостями, а саме: вітамінізований хліб, хліб грубого помелу, зерновий хліб. У докризовий період продукцію цього напрямку випускали переважно невеликі приватні пекарні, тоді як лідери ринку на неї звернули увагу тільки останні кілька років. Як правило, така продукція виробляється переважно з високоякісних натуральних інгредієнтів і коштує досить дорого [5, c. 150-155].
За останній рік істотних змін смаки споживачів хлібобулочних виробів практично не зазнали. Як і раніше високий попит має «соціальний» хліб, зважаючи на його низьку ціну, а також булочки. Так, попит на здобу в середньому за останні 3 роки виріс на 2,5%. При цьому хліб масових сортів у в структурі виробництва підприємств в середньому по галузі складає 70%. У той же час спостерігалося скорочення виробництва пшеничного хліба і перерозподіл обсягів між здобою і змішаними сортами. Сегментація ринку хліба наведена на рис. 7.
Говорячи про експорт, слід зазначити, що його приріст за 2010 рік відбувається переважно за рахунок борошнистих кондитерських виробів, а не за рахунок хліба. При цьому постачання здійснювалося в основному в країни Митного союзу, а також в Молдову, що пов'язано з високими політичними ризиками. Українським хлібопекарям необхідно розширювати географію зовнішніх поставок, а також асортимент продукції, що призначається для експорту. За підсумками 2010 року виручка експортерів цієї продукції виросла на 50 млн дол. Проте на тлі загального падіння виробництва цей приріст обумовлений виключно зростанням цін, а не обсягів поставок.
Основним експортером хлібобулочної продукції за підсумками 2010 року є ТОВ «Київ і Ко», його питома вага в загальному обсязі поставок товарів цієї групи складає 28,7%. На другому місці йде «Концерн Хлібпром» з часткою 22,4%. Це підприємство постійно нарощує свій кондитерський напрям, а також виробництво хлібобулочних напівфабрикатів, що і дозволило йому зайняти таку вагому частку в експорті продукції групи. Сьогодні компанія думає вже про ринки Європи, проте отримати на них доступ - не таке легке завдання навіть з дуже високим рівнем вироблюваної продукції [8, c. 169-180].
Таким чином, найближчими роки на українському хлібному ринку слід очікувати скорочення попиту на соціальні сорти хліба, зростання споживання нішевих сортів, нарізаного і упакованого хліба, а також здоби і хліба, випеченого із заморожених напівфабрикатів. Попит на хліб, приготовлений безпосередньо роздробом або кондитерськими, в першу чергу обумовлений готовністю частини міського населення платити більше за продукт гарантовано високої якості, а також свіжоспечену хлібобулочну продукцію [6, c. 200-201].