- На якій системі утримання вирішили зупинитися – прив’язь чи безприв’язь?

- Ознайомившись, що робиться в інших господарствах, ми однозначно вибрали прив’язне утримання. Подивіться: і в Україні, і в Європі голштино-фризька порода доїться 1,9–2,1 лактації. Тобто ви створюєте ферму, забезпечуєте її на 100 відсотків поголів’ям, але це поголів’я не забезпечує себе відновленням. Щоб поновлювати стадо і вийти в нуль, треба хоча б 2,5–2,6 лактації. Тоді ферма не зменшується. Проте є й мінус: більші затрати по зарплатні. Але за рахунок зменшення затрат на обладнання ми виходимо на ті самі цифри. І наша перспектива спрямована на це. У нас буде найбільша ферма прив’язного утримання в Європі.

- Як організована заготівля кормів і годівля?

- Корми не закуповуємо, вони в нас свої. На двох дільницях, де представлене тваринництво, маємо найсучасніші кормозмішувачі. Ми туди все завантажуємо – зерно, дріжджі, мікроелементи, соковиті компоненти, воно успішно вимішується. Щоб було рівномірним, додаємо розведену патоку. В нас цілий рік корм однаковий. До 15 жовтня минулорічних кормів нам вистачає повністю, тобто цьогорічний урожай почнемо використовувати з середини осені.

- Зараз Україна по експорту молочних продуктів має проблеми з Росією, що негативно позначилося на рівні закупівельних цін. Це Вас, Сергію Степановичу, не бентежить?

- Ризику не бачу абсолютно. Ціна на молоко до осені стабілізується на рівні 3,5 гривні. Спад у галузі однозначно триватиме найближчі два роки, кількість молока на ринку зменшиться. Що ж до ситуації з Росією – є Міністерство закордонних справ, то швидше до них питання. Навіть не до міністерства АПК. Якби МЗС займалося налагодженням стосунків, створенням при кожному посольстві, консульстві, в тій чи іншій країні торгових домів, де могли б зустрічатися бізнесмени, то не було б у нас питань реалізації.

Набагато цікавіший ринок Європи. Тим більше, що там в аграрному секторі в найближчі 10 років намічаються серйозні проблеми: вони про це вже говорять. Сьогодні дітям й онукам європейських фермерів доводиться працювати на інших роботах, а допомагають батькам займатися сільським господарствам вони лише в позаурочний час, коли приїздять з роботи з міста. І прагнення займатися фермерством у них взагалі немає. В Європі весь час ідуть розмови про відміну дотацій, субсидій для сільського господарства. І це мусить статися. В них має відбутися стрибок цін на 30–40 процентів на харчові продукти, бо бюджети не витримують навантаження дотаціями. Тому в цьому плані ми більш захищені.

- Як складаються стосунки з пайовиками?

- У нас на сьогодні найвища орендна плата по західному регіону. Даємо на кожний гектар 400–430 кілограмів пшениці. За пай виходить в межах 1600 кілограмів. Якщо хто хоче грошима, минулого року виплачували з розрахунку 1,35 гривні за кілограм пшениці, а в цьому будемо виплачувати по 1,4–1,45 гривні. Плюс - платимо замість селян-орендодавців прибутковий податок.

З кожного гектару орендованої землі минулого року виділяли на соціальні програми в сільську раду 12 гривень, цього року будемо по 15. На соціальну сферу селах направили торік в цілому понад 400 тисяч гривень. На 9 Травня щороку даємо всім ветеранам (близько 3500 чоловік) продовольчі пакети. Вже не перший, не другий, не третій рік – це традиція

- Ви проявляєте ґрунтовні знання у сільськогосподарському виробництві, соціальній політиці, моральних аспектах… А хто ви за освітою?

- До армії закінчив медучилище. Після армії – Вищу школу КДБ СРСР, але жодного дня не працював за цим фахом. Два роки тому закінчив агрономічний факультет Львівського національного аграрного університету, нині зробив вибір на аспірантуру. Вважаю себе непоганим фахівцем із цукрових буряків, пишу наукову роботу, хочу захистити кандидатську дисертацію. Вірю: вона дасть практичну підмогу як нашому підприємству, так й іншим сільгоспвиробникам в Україні.

- Що ви думаєте з приводу відміни мораторію на продаж землі?

- Ставлюся до цього негативно. Бо хто зацікавлений у продажі землі? Тільки ті, хто потім виходить на IPO і продається. Вершки зняли, та й все, бо працювати на землі не вміють. Часто доводиться чути: «От прийде інвестор!». Таке враження, що прийде якийсь чоловік і усе зробить. Але ж цей інвестор не привезе з собою шлейф агрономів, інженерів, технологів тощо. Він буде спиратися на місцевих фахівців. А звідки вони візьмуться? Для кого наші аграрні заклади готують агрономів та інженерів? Для міліції, митниці, прокуратури, земельних відділів – але не для роботи на землі. У моєму випуску було 26 чоловік, а в селі зараз працюють лише 6. Доки не викоріниться корупційна складова в Україні, не повернемося до якісної освіти, земельні питання не можна чіпати. Вирішимо питання з корупцією – тоді перший крок можна буде зробити, наприклад, ввести комерціалізацію оренди землі. Це буде цілком нормальний шлях. Загалом я вірю в Україну, в її потенціал, і переконаний, вона заслуговує кращої долі, а люди – кращого життя.