53. Серол. Реакції, їх характер. Основні типи, практичне використання. Реакція аглют. Її механізм, різновиди.

Двухкомпетентні – реакція Аглютинаціі і перципітації. Трьохкомпетентні – реакція Лізису.

С.Р – це реакціі між АГ і АТ які проходять in vivtro. Реакція Аглютинаціі – склеювання крупних корпускулярних АГ під дією специфічних антитіл. АГ в РА назив. агглютикоген , а АТ аглютинін, комплекс – аглютинат. Механізм: при взаємодії АГ – детермінанти активних центрів АТ утворюють комплекс по типу решітки. Використ для СИ і СД.

РНГА – використовується коли АГ розчинний. При взаємодії АГ і АТ еритроцити склеюються і утв. Осад з неров. краєм.

54. Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізм. Використ. в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.

Реакції преципітації (РП) –осадження мілкодисперсного АГ або розчинного АГ під дією специфічних АТ (АГ-преципітоген, АТ-преципітин, комплекс-преципітат). Може проходити в рідкій фазі, чутлива

55. Серологічні реакції. Реакції лізису. Реакція зв'язування комплементу, її механізм, практичне використання.

56. Реакції з мічен.АТ або АГ. Практичне використанняРІФ, імуноферментного (ІФА) та радіоімунного аналізу (РІА).

РІФ - реакція імунної флюоресцензії, використовують для СИ – проводять на склі. 1)Пряма и 2) Непряма РІФ – використовують одні сироватку яка містить АТ проти Lg кролика.

57. Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.

При первинному введенні антигену (первинна імунна відповідь) латентна фаза складається 3-5 доби, логарифмічна -7-15 доби, стаціонарна - 15-30 доби і фаза зниження - 1-6 місяців і більш. Спочатку синтезуються ІgM, а потім ІgG. При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох год чи 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризується швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином IgG.

58. Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.

Моноклональні антитіла — це препарати антитіл, високоспецифічні до однієї антигенної детермінанти, одержані з одного клону клітин-продуцентів іп уііго. Продуцентами моноклональних антитіл є гібридоми — клітини, одержані шляхом злиття лімфоцита та мієломної клітини. Етапи одержання моноклональних антитіл:1)Імунізація тварин певним антигеном. 2)Одержання лімфоцитів від імунізованої тварини. 3)Одержання гібридом. Застосовують їх для виявлення антигенів, коли важливо уникнути перехресних реакцій із близькими антигенами.

59. Імунодефіцитні стани, аутоімунні процеси. Комплексна оцінка імунного статусу організму.

Імунодефіцитні стани відрізняються ступенем важкости, починаючи від незагрозливих і закінчуючи станами, які призводять до смерти. Існує багато генетично обумовлених станів, але імунодефіцитні стани, крім всього, можуть бути наслідком набутого захворювання. Яскравим прикладом тяжкої форми такого стану є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), але він також є складовою частиною різних інфекційних захворювань, включаючи грип, інфекційну мононуклеозу та кір. Набутий імунодефіцит може також бути ятрогенним, наприклад, внаслідок лікування кортикостероїдами або іншими імуносупресивними лікарськими препаратами. Крім чутливости до інфекцій, імунодефіцит може супроводжуватися аномальними імунними реакціями, наприклад, алерґією або аутоімунним захворюванням.