2.3 Етапи соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці»

Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми вулиці передбачає певні етапи:

1 етап - контакт і мотивування. Цей етап має на увазі контакт з неповнолітнім і його мотивування на ресоціалізацію. У цей період:

· При необхідності дитині надається екстрена допомога та надається необхідна захисту;

· Визначаються травмуючі фактори та можливості їх подолання;

· Вивчається сама дитина, проводиться його загальна діагностика, визначаються причини її потрапляння на вулицю;

· Виявляється наявність у нього батьків, можливості та доцільність його повернення в сім'ю (якщо така є);

· Робиться прогноз, де і в яких умовах ця дитина могла б пройти наступний етап-соціально-педагогічної роботи - ресоціалізацію.

· Пишеться на нього соціально-педагогічна характеристика і розробляються первинні рекомендації щодо соціально-педагогічної роботи з ним;

· Вирішується проблема можливості організації правозахисної та соціально-педагогічної роботи з конкретною дитиною за місцем проживання;

· Дитина направляється в центр (установа) соціально-педагогічної роботи (соціальної реабілітації, притулок, інтернатний або інша установа).

Орієнтовний час першого етапу - 1-4 тижні.

2-ий етап - ресоціалізація. На цьому етапі необхідно забезпечити первинну реабілітацію (ресоціалізацію) неповнолітнього. Залежно від характеру соціально-педагогічної проблеми така діяльність може здійснюватися у спеціальному центрі (притулку) або за місцем постійного проживання дитини. Зміст діяльності включає:

- Розробку індивідуальної програми соціально-педагогічної роботи з неповнолітнім. Ця програма передбачає корекцію останній різних форм насильства над дитиною в сімейному, шкільної чи іншому середовищі, що стала причиною його виходу на вулицю; визначення змісту і способів реалізації культурно-естетичного, інтелектуального розвитку та відновного освіти дитини; можливу корекцію системи моральних цінностей, стереотипів поведінки та світосприйняття, комунікативних властивостей і форм спілкування та інші соціально-педагогічні проблеми;

- Адаптацію дитини у нових (змінюються) умовах.

Це особливо важливо, коли дитина потрапляє до спеціальної установи (реабілітаційний центр) Певною мірою він потребує такої адаптації та допомоги для зняття стресових явищ через перебування в нових, незвичних умовах, які необхідні йому для зміни стереотипів вуличного життя, установок на виживання в агресивних соціальних середовищах на прийняття соціальних норм і стереотипів поведінки в нових умовах життя і виховання;

· Реалізацію індивідуальної та групової програм соціально-педагогічної роботи з дитиною. У кожному центрі існують програми соціально-педагогічної роботи з групою. Поява нової людини не вимагає її зміни, однак можуть мати місце певні коректування, які дозволяють або включити його у виховний процес як співучасника, або передбачати певний вплив на нього;

· Організацію роботи з найближчим оточення дитини, з метою створення для нього найбільш сприятливої ​​соціально-педагогічного середовища;

· Залучення по можливості в соціально-педагогічну діяльність найближчого оточення дитини осіб, найбільш зацікавлених у його виправленні (перевихованні).

До них відносяться: батьки, або особи, які їх замінюють, родичі, у разі із зацікавленості у вирішенні долі дитини, вчителя та ін

· Консультаційну діяльність. Вона здійснюється з дитиною, батьками або замінюють, вихователями, які здійснюють соціально-педагогічну роботу з дитиною:

· Проведення іншої діяльності, пов'язаної з індивідуальними проблемами дитини. До них відносяться в залежності від необхідності: лікування, психологічна реабілітація, рішення будь-яких проблем, де необхідна участь соціального працівника (закріплення права на житло, захист інтересів дитини в суді тощо).

Орієнтований час другого етапу 2-4 місяці.

3-й етап-завершальна реабілітація. Це етап завершення соціально-педагогічної (реабілітаційної) роботи з дитиною та його оточення. Практично мова йде про реалізацію результатів первинної ресоціалізації (придбання дитини нового соціального досвіду) в повсякденному житті. По тому, як проходить цей етап, можна судити про ступінь досягнення соціально-педагогічної мети в роботі з дитиною та її оточенням.

У процесі соціально-педагогічної роботи з дитиною збирається інформація про те, що зроблено і які отримані результати. Отримана інформація дозволяє простежити хід виконання програми індивідуальної роботи, дати їй кількісну та якісну оцінку, фіксувати проміжні результати, виявити, який вплив зробила на долю кожного вихованця.

ВИСНОВОК

Отже основний зміст соціального працівника з «дітьми вулиці» - це створення атмосфери реального співробітництва і партнерства у відносинах з неповнолітніми. Приступаючи до роботи з даною категорією дітей, не можна виявляти прямолінійність. На відміну від дітей молодшого віку такі підлітки-аж ніяк не пасивний об'єкт соціальної роботи; їх дезорганизующая активність дуже велика і змушує з собою рахуватися. Пропозиція будь-якої допомоги з боку соціального працівника повинна «переважити» негативне і недовірливе ставлення до до нього (підлітка) та обов'язково містити в собі не якісь абстрактні схеми, а атрибути підліткової субкультури (часто відкидаємо дорослими) - лише після цього можна переходити до вирішення більш глибинних питань. Отже, соціальному працівникові доводиться не орієнтуватися на офіційні цінності і постулати, а враховувати стан дитини, продукуючи і реалізуючи ті потреби, які обумовлені його сьогоднішніми пристрастями і уподобаннями.

Соціальні працівники тільки в тому випадку домагаються успіху, якщо ігнорують ці обставини і створюють спочатку своєрідний кістяк своїх однодумців серед «важких» підлітків, і залучаючи всіх інших у спільну діяльність.

Асоціальна діяльність підлітків ще не означає неусвідомленого прагнення до скоєння злочинів. Особистість такого підлітка вражена лише частково: грубий і нещадний, він може залишатися уважним і чуйним з тими, кого любить і поважає, і в нього ще довго зберігається можливість за допомогою розвитку нових інтересів, зв'язків, діяльності розширювати і поглиблювати позитивні сторони своєї особистості, змінювати свої переконання , способи досягнення цілей. Тут важливо лише одне: не спізнитися, перешкодити остаточної деградації, не упустити момент, поки асоціальна сторона його життя цілком і повністю не перетворилася б у його суть, образ життя і думок, не стала б відповідати його віковим і індивідуальним потребам.

Список використаної літератури

1. Гуслякова Л.Г. Об'єкт, предмет і методи соціальної роботи,-Барнаул 1995

2. Девіантна поведінка дітей та підлітків: проблеми та шляхи їх вирішення / Под.ред. В.А. Нікішина, М, 1996 р.

3. Іванов В.М. Девіантна поведінка: причини і масштабність / / Соціально-політичний журнал -, СПб, 1993.

4. Козлов О.О., Іванова Т.Б., Практикум соціального працівника, Р / Дон, 2001 р.

5. Котова Н, Украдене дитинство / / Соціальне забезпечення, 2003 р. № 10

6. Мардакаев Л.В., Соціальна педагогіка, М., 2003р.

7. Мертон Р.А. Соціальна структура і аномалія / / Соціум 1992 р. № 2

8. Основи соціальної роботи. Підручник / Отв.ред. П.Д. Павленко, М., 1997р.

9. Планування заходів боротьби зі злочинністю -, М., 1982 р.

10. Профілактична та реабілітаційна робота спеціалізованих установ для неповнолітніх / Под.ред.Г.М.Івашенко, М., 2001

11. Смирнова К.Р., Ярська В.М., Філософія і методологія соціальної роботи, Саратов, 1997 р.

12. Соціальна робота: теорія і практика. Навчальний посібник / Отв.ред.,

А.С. Сорвіно., М., 2001 р.

13.Справочное посібник з соціальної роботи / За ред., Холостовой У.И., М., 1997р.

Додати в блог або на сайт