1.3. Роль туристичних кластерів у розвитку туристичної індустрії

Теорія кластерного механізму дає достатньо повну і точну відпо­відь про джерела і фактори економічного зростання. Основу цієї те­орії становить поняття «кластер» (від англійського «сlaster» - гро­но, букет, блок, пакет або як група скупчення, наприклад, людей, предметів). Тобто, характерною ознакою сутності кластера є об'єд­нання окремих елементів (складових) у єдине ціле для виконання певної функції або реалізації певної мети. Кластери визначаються як індустріальний комплекс, сформований на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюгом.

Вони являють собою галузево-територіальні добровільні об'єднання підприємств, що тісно співпрацюють із науковими установами та ор­ганами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможнос­ті власної продукції та економічного зростання регіону. Створення кластерів та запровадження кластерної моделі поведінки підпри­ємств є способом відновлення довіри між урядом і бізнесом та трансформації ізольованих фірм у підприємницьку спільноту.

Кластер - це географічна група взаємозалежних компаній та асоційованих інститутів у певній галузі, які пов'язані спільними цілями і доповнюють один одного.

Кластер об'єднує виробників кінцевої продукції і сервісні орга­нізації, які їх обслуговують, постачальників сировини, матеріалів та напівфабрикатів, фірми, що надають інформаційне і технічне забезпечення, канали розподілу інвестиційних ресурсів, торго­вельні структури та науково-освітні заклади, здатні забезпечити підготовку фахівців, перевірку стандартів і маркетингові дослі­дження.

Вимоги до учасників кластера такі:

• стратегічна відповідність партнерів - перш ніж розглядати са­му можливість входження в кластер, компанія повинна оцінити свої основні ділові можливості, знайти партнерів, які доповнюва­ли б наявні ресурси і можливості, та проаналізувати нові потенційні ринки;

• орієнтація на довгострокове співробітництво - об'єднання зу­силь для забезпечення підвищення рентабельності в майбутньому;

• гнучкість - умовою довгострокових об'єднань є еластичність. Кластер - добровільне об'єднання вже існуючих суб'єктів рин­кової діяльності, не регламентоване ні кількісно, ні якісно.

Мета створення кластера - підвищення конкурентоспромож­ності продукції чи послуг членів кластеру на ринках різних рівнів. Кластеризація економіки сприяє налагодженню взаєморозуміння між державними управлінськими структурами і бізнесовими кола­ми при вирішенні соціально-економічних проблем певного регіону.

Кластери можуть об'єднувати підприємства та установи як окре­мих регіонів, так і країн для підвищення ефективності їх діяльнос­ті, зростання продуктивності праці та якості продукції, стимулю­вання конкуренції та інновацій, залучення інвестицій, сприяння формуванню нових підприємств, враховуючи їх вигідне географіч­не розташування. Кластери дозволяють підприємствам гнучкіше реагувати на зміну умов ведення бізнесу.

Характерні риси успішної діяльності кластерів:

• взаємозв'язки між підприємствами, які роблять учасників сильнішими порівняно з тими підприємствами, що працюють по­одинці;

• кооперація та співпраця, які є стимулами до пошуку нових, більш досконалих методів роботи, орієнтація на інновації, залучен­ня внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

• орієнтація на потреби ринку, які є головним фактором визна­чення загальної стратегії підприємств та забезпечення відповіднос­ті стратегії кожного окремого виробництва загальній стратегії роз­витку регіону.

За своєю природою кластер є моделлю територіальної організа­ції продуктивних сил суспільства, здатною значною мірою сприяти поширенню ринкового світогляду і відповідати господарським реа­ліям українського сьогодення.

Теоретичне підґрунтя кластерних технологій базується на пара­дигмі територіальних систем. У наукових економічних і економіко-географічних дослідженнях міцно закріпилися поняття територіально-виробничого та суспільно-територіального комплексу, які, певною мірою, є аналогами кластеру.

Спорідненість кластерів і територіально-виробничих та суспіль­но-територіальних комплексів полягає у територіальній спільності, взаємозалежності та взаємопов'язаності компонентів у межах цієї спільності. Можна навіть припустити, що комплекси і є кластерами за своєю внутрішньою сутністю. Однак переваги кластеризації, зокрема в індустрії туризму, все ж очевидні:

• позитивний вплив на розвиток територіальної рекреаційної структури та економічна ефективність;

• кластери включають найрізноманітніші ринкові компоненти і виробничої, і невиробничої сфери, що підвищує продуктивність підприємств у його межах;

• заповнення прогалин на існуючих ринках та технологічній базі готельних і туристичних комплексів;

• використання незадіяних виробничих потужностей суміжних сфер діяльності;

• скорочення ризиків та витрат, пов'язаних із виходом туристич­ного продукту на новий ринок завдяки зменшенню виробничо-тор­говельних операцій;

• прискорення розробки та виведення на туристичний ринок но­вого продукту;

• розширення географії ділових операцій шляхом розширення ринків збуту свого турпродукту;

• комплексне використання інформаційних потоків і результатів маркетингових досліджень;

• пришвидшення темпів інновацій, досягненню яких сприяє кра­ще бачення та розуміння ринку;

• діяльність спеціально сформованої управлінської структури, яка відповідає за злагодженість дій учасників об'єднання і коорди­нує їх зусилля для досягнення конкретної мети.

Процес кластеризації зачепив туристичну індустрію, коли у бе­резні 2001 р. був заснований туристичний кластер «Кам'янець». Його метою стало створення конкурентоспроможності сфери ту­ристичних послуг, перетворення Кам'янця на сучасний туристич­ний центр, ініціювання та координація проектів розвитку туризму в регіоні.

Туристична індустрія України належить до привабливих сфер застосування кластерних технологій. Країна володіє надзвичайно потужним туристично-рекреаційним потенціалом, а проблеми роз­витку галузі перебувають, швидше, у площині психологічній, ніж матеріально-технічній, а світовий досвід переконує, що туризм - повноправний і надприбутковий компонент ринкової економіки. За мінімальних інвестиційних надходжень туризм здатен забезпечува­ти їх максимальну віддачу.

Функції кластера:

• надання інформаційних (у т. ч. Інтернет-послуг);

• надання консультативних та навчальних послуг;

• надання технічних та технологічних послуг;

• маркетингові дослідження;

• створення бази даних;

• створення спільної туристичної марки;

• налагодження горизонтальних та вертикальних виробничих і управлінських зв'язків.

Потенційні члени кластера:

• обласні управління у справах молоді, спорту і туризму;

• міськвиконкоми та райвиконкоми;

• вищі навчальні заклади туристичного профілю;

• мережа природно-заповідних територій;

• історико-культурні заповідники;

• заклади культури та відпочинку;

• заклади громадського харчування;

• готельні комплекси;

• туристичні фірми;

• транспортні організації тощо.

Стратегічні проекти розвитку кластера:

• оптимізація діяльності і популяризація кластера: проведення тренінгів, бізнес-семінарів, брифінгів, участь у туристичних вистав­ках, створення веб-сайту кластера, випуск рекламних матеріалів і прес-релізів, проведення періодичних економічних і туристичних форумів;

• організація еколого-історичних, науково-пізнавальних та ін­ших турів на основі дослідження цікавих територіальних центрів;

• організація перспективних для даної території видів туризму;

• розширення мережі підприємств харчування різних типів;

• організація культурних форм дозвілля (кіно-, пісенні фестива­лі) у межах кластерів тощо;

• налагодження взаємозв'язків між посередницькими організаці­ями (торговими, транспортними, дистриб'юторськими, маркетин­говими фірмами, банківськими та фінансово-кредитними установа­ми тощо).

Ресурсний потенціал туристичного кластера:

• матеріально-технічна база;

• контингент фахівців для забезпечення рекреаційного процесу;

• природно-рекреаційний потенціал;

• екскурсійні об'єкти: будинки-садиби видатних людей, замки, палаци, архітектурні ансамблі, історико-краєзнавчі музеї, меморі­альні комплекси, культові споруди тощо;

• об'єкти екологічного туризму: території національних природ­них парків, ботанічних, ландшафтних, ентомологічних (розділ зоо­логії, який вивчає комах) і гідрологічних заказників, парків, ден­дропарків тощо.

Ефективне використання ресурсного потенціалу кластера сприяє чіткому вирізненню в його межах ринкового фактора - турист­ський попит - туристична пропозиція.

Ідея створення туристичних кластерів на території будь-якої територіально-адміністративної одиниці України передбачає органі­зацію комбінованих туристичних турів та впровадження індивіду­ального підходу до задоволення запитів споживачів туристичних послуг.

Наприклад, під час проведення туру екотуристам, з одного боку, пропонується «подорож у природу» різних ступенів складності і тривалості, що залежить від уподобань і віку учасників туру, а з ін­шого - до його програми включене театралізоване дійство, безпосе­реднім учасником якого стає сам турист. Місцем проведення таких вистав може стати один із палацових комплексів у межах кластера.

Тематика театралізованих вистав може бути найрізноманітнішою. Можливо, що зацікавленість споживача викличуть історичні темп, цікавою для туриста буде і участь у народних святах та обрядах. Для учасників туру, за їх вибором і рівнем підготовленості, можна запро­понувати піші, велосипедні чи кінні маршрути. Особливий інтерес можуть викликати саме кінні маршрути, під час яких з'являється можливість набути досвід спілкування і догляду за тваринами. У ви­падку використання водних артерій туристи пересуваються на пло­тах, човнах чи байдарках. Доцільним стане і змішане пересування та чергування на маршруті сухопутних ділянок із водними.

Паралельно із розробкою турів у межах кластерів можуть впро­ваджуватися проекти розвитку наукового туризму.

Кластеризація туристичної індустрії, як і будь-якої іншої сфери матеріального чи нематеріального виробництва, передбачає не створення нових суб'єктів господарювання, а об'єднання на добро­вільних і взаємовигідних засадах існуючих виробників продукції та послуг. Метою такого об'єднання є вихід на новий рівень конкурен­тоспроможності на ринку туристичних послуг на основі скоординованості дій членів кластера.

Структурно-функціональна модель туристичного кластера передбачає наявність кількох обов'язкових компонентів:

• туристичного блоку, куди входять туристичні фірми, підпри­ємства готельного господарства, об'єкти атракції і природно-заповідного фонду;

• виробничого блоку, який об'єднує виробників продукції, що має пряме чи опосередковане відношення до туристичної індустрії;

• науково-освітнього блоку, що включає освітні заклади, здатні забезпечити потреби у висококваліфікованих кадрах, та наукові установи, які відповідають за стратегію розвитку, проводять марке­тингові дослідження та рекламні акції;

• управлінського блоку, до якого входять керівники організацій, що утворили кластер, представники фінансових інститутів та орга­нів державного управління і влади, які координують дії учасників об'єднання.

Але кількісний та якісний склад блоків є довільним і у кожному конкретному випадку формується довільно.

Для апробації кластерно-туристичних технологій доцільно бра­ти територію окремих регіонів чи областей. Саме за такого терито­ріального охоплення досягається оптимальність виробничих, управлінських та інформаційних зв'язків між компонентами клас­тера.