Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
1. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
3. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Стаття 116. Підстави набуття права на землю
1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
(Із доповненнями, внесеними згідно із законами України від 20.12.2005 р. N 3235-IV, від 19.12.2006 р. N 489-V, від 28.12.2007 р. N 107-VI)
(зміни, внесені підпунктом 4 пункту 2 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) |
Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
5. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
7. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.03.2004 р. N 1626-IV)
Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Юридические основания получения земли в Украине
15:56
Граждане Украины могут безвозмездно получить земельный участок не больше 2,0 гектаров. На основании Закона Украины N 742-IV от 15 мая 2003 г. "Про частное крестьянское хозяйство". Настоящий Закон определяет правовые, организационные, экономические и социальные основы ведения личного крестьянского хозяйства. А также на основании Конституции Украины: Статья 13. ...Каждый гражданин имеет право пользоваться природными объектами права собственности народа в соответствии с законом... Статья 14. ... Право собственности на землю гарантируется. Это право приобретается и реализуется гражданами, юридическими лицами и государством исключительно в соответствии с законом. И на основании Земельного кодекса Украины N 2768-III от 25 октября 2001 г. Статья 33. Земельные участки личных крестьянских хозяйств. Статья 116. Основания приобретения права на землю. Статья 118. Порядок бесплатной приватизации земельных участков гражданами. Статья 121. Нормы бесплатной передачи земельных участков гражданам.
Законодательством предусмотрено право каждого гражданина, а не семьи получить земельный участок в собственность. В письме Государственного комитета по земельным ресурсам N 14-17-2-Б1019/2265 от 05.06.2000 г. отмечено, что действующим земельным законодательством предусмотрено право каждого гражданина, а не семьи получить земельный участок в собственность и постоянное пользование для ведения личного подсобного хозяйства. Поэтому в пользовании семьи может находиться земельный участок, составляющий сумму земельных участков, предоставленных каждому гражданину – члену семьи в постоянное пользование.
Закон об личном крестьянском хозяйстве - не для избранных категорий населения (например - только для сельских жителей), а для любого гражданина. В письме Государственного комитета по земельным ресурсам N 14-22-4/2080 от 05.04.2002 г. разъяснено, что термин "ЛКХ" (личное крестьянское хозяйство), введённый в новом Земельном Кодексе с 01 января 2001 года, тождественен термину "ЛПХ" (личное подсобное хозяйство), который бытовал в старом Земельном Кодексе до 01 января 2001 года. Это позволяет аргументировать, что Закон об ЛКХ - не для избранных категорий населения (например - только для сельских жителей), а для любого гражданина.
Доходы, полученные от личного крестьянского хозяйства, не облагаются налогом. Согласно Закону Украины N 1594-IV от 4 марта 2004г. "Об изменениях в статью 4 Закона о налоге с доходов физических лиц", доходы, полученные от личного крестьянского хозяйства, не облагаются налогом.
Юридическая справка для чиновников.
Приложения:
Державний комітет україни по земельних ресурсах лист
від 05.06.2000 р. N 14-17-2-Б1019/2265
Указом Президента України від 12.04.2000 N 584 "Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи" встановлено, що відповідно до чинного законодавства, працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа можуть бути надані у користування земельні ділянки із земель запасу та резервного фонду для індивідуального або спільного ведення особистого підсобного господарства.
Надання земельних ділянок громадянам для вказаних в Указі Президента цілей здійснюється згідно із ст. 56 Земельного кодексу України.
Згаданою статтею передбачено, що для ведення особистого підсобного господарства за рішенням місцевої ради передаються безплатно у власність земельні ділянки в межах населених пунктів, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.
За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування.
Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.
Збільшення розмірів земельних ділянок до 2 гектарів може провадитись за погодженням з обласною радою.
Отже, працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа можуть бути надані земельні ділянки у вказаних в цій статті розмірах.
Слід відмітити, що діючим земельним законодавством передбачено надання земельної ділянки громадянину, а не на сім'ю або господарський двір.
Заступник Голови Комітету В. Жмуцький
Надруковано: "Урядовий кур'єр", N 113, 23 червня 2000 р.
Державний комітет україни по земельних ресурсах лист
від 05.04.2002 р. N 14-22-4/2080
Державний комітет по земельних ресурсах розглянув лист ДПА від 01.03.2002 р. N 1828/5/17-0316-112 щодо тотожності термінів "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство".
Завважуємо, на думку Комітету, поняття "особисте підсобне господарство" (ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.90 р. N 561-XII) та "особисте селянське господарство" (ст. 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. N 2768-III) за змістом тотожні.
Земельна ділянка надається для ведення особистого селянського господарства, тобто для вирощування сільськогосподарської продукції та забезпечення кормами власної худоби і птиці. Ведення такого господарства здійснюється без створення юридичної особи і спрямоване, переважно, на забезпечення власних потреб членів особистого селянського господарства у сільськогосподарській продукції.
Тому розмір земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства, що не повинен оподатковуватися згідно із частиною другою ст. 12 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 р. N 2535-XII (зі змінами), повинен складати 2 га.
Граничні норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, відносно яких зазначені в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" категорії громадян звільняються від сплати земельного податку, визначені пунктами "б" - "д" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України від 25.10.2002 р. N 2768-III.
Що стосується земельних ділянок, набутих такими громадянами у порядку, установленому цим Кодексом, у власність понад норми безоплатної передачі, що визначені ст. 121 Кодексу, у тому числі і в порядку, зазначеному в ч. 2 цієї статті, то такі земельні ділянки повинні оподатковуватися на загальних підставах згідно із Законом України "Про плату за землю". Перший заступник Голови Комітету В. Кулініч
Надруковано: "Баланс - Агро", N 5-2, травень, 2002 р.