V. Технологія зберігання відповідного виду продукції

Вивчення способів ефективного зберігання певного виду рослинницької продукції чи груп близької за особливостями продукції ґрунтується на досконалому знанні трьох однаково важливих складових:

- об’єкта зберігання (хімічного складу, фізіології), його фізичних властивостей, а також фізичних та фізіологічних властивостей їх сукупності (зернових мас, маси бульб тощо), особливостей взаємодії з довкіллям;

- факторів, які впливають на процеси, що відбуваються в продукції під час зберігання чи переробки;

- наукових принципів, які покладено в основу зберігання певного виду продукції.

Принципи зберігання рослинницької продукції встановлені на основі глибокого вивчення фізіологічних, біохімічних, мікробіологічних процесів, що відбуваються в ній за певних умов і режимів.

Сільське господарство виробляє не тільки основні харчові продукти, а й сировину для переробних виробництв. При переробці доброякісного сировини збільшується вихід продуктів хорошої якості, розширюється їх асортимент.

Однак через невміле поводження з продуктами під час збирання і в післязбиральний період знижується їх якість, що обмежує використання сировини за призначенням.

Загалом на якість продукції рослинництва впливають такі фактори:

• Посівний матеріал (вид, сорт, підготовка насіння до посіву, клас насіння за ДОСТ).

• Умови вирощування (географічне положення, ґрунт, сівозміни, добрива, зрошення, ураження хворобами і шкідниками, метеоумови).

• Умови збирання врожаю (терміни і способи збирання, стан і режими експлуатації технічних засобів, погода).

• Транспортування врожаю (види і стан транспорту, тари, відстані перевезення, погодні умови).

• Первинна обробка (своєчасність види і способи обробки, режими роботи машин, погодні умови).

• Зберігання врожаю (підготовка до зберігання, способи зберігання і типи сховищ, режими зберігання, організація контролю).

• Переробка на підприємствах (рецептура, що застосовується апаратура, технологічна схема процесу).

• На всіх етапах – кваліфікація фахівців і ступінь засвоєння ними технологій, техніки та економіки виробництва.

Перед зберіганням стоять наступні завдання:

• Зберігати продукти і насіннєві фонди з мінімальними втратами маси і без зниження якості.

• Підвищувати якість продуктів і насіннєвих фондів в період зберігання, правильно застосовуючи режими і технологічні прийоми.

• Організовувати зберігання продуктів найбільш рентабельно, з найменшими затратами праці і коштів на одиницю маси продукту, знижувати витрати при зберіганні.

Раціональне зберігання продуктів можливе лише за наявності і правильної експлуатації технічної бази: сховищ, машин і устаткування.

Організація зберігання сільськогосподарської продукції в сучасних умовах повинна базуватися на вимогах Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» (2000 р.). Сільськогосподарська продукція зберігається безпосередньо у товаровиробників або централізовано – на елеваторах, в овочесховищах, холодильних камерах та ін. Такі пункти можуть бути державними, акціонерними, міжгосподарськими, приватними.

Більшість виробленої продукції з метою скорочення витрат зберігається безпосередньо на підприємствах, де вона вироблена. Так, зерно зберігається переважно у спеціально обладнаних зерносховищах з урахуванням його цільового призначення: продовольче, фуражне, на насіння. Найкраще зберігається зерно при температурі +10 °С і нижче.

Елеватор призначений для зберігання великих обсягів зерна. Також елеватори доводять зерно до стану кондиції. Елеватори – це сховища зерна силосного типу, що мають високий ступінь механізації. Зерносховища – це спеціально обладнані місця для тривалого зберігання зерна.

Картоплю і овочі зберігають в овочесховищах у спеціальній тарі (контейнери, ящики, кошики тощо) або насипом при температурі близько 0 °С.

Овочесховище представляє собою комплекси будівель і споруд з приймання, після збирання та предреалізаційної обробки та зберігання продукції.

За характером будівництва та ступеня капіталовкладень овочесховища підрозділяють на прості (тимчасові) – бурти, траншеї і обладнані (постійного типу).

Обладнані овочесховища бувають спеціалізовані, призначені для однієї культури овочів, або універсальні – для картоплі і різних овочів з подібним режимом «зберігання».

Залежно від рівня підлоги по відношенню до планувальної позначки землі сховища ділять на наземні, напівзаглиблені, відмітка підлоги яких заглиблена від позначки землі не менше ніж на половину висоти сховища, і заглиблені, відмітка підлоги яких заглиблена більш ніж на половину висоти сховища.

Овочесховища розрізняють за такими ознаками:

- за видами овочів (картопля, морква, буряк, капуста і т.д.);

- за призначенням (кормові, продовольчі, насіннєві);

- за видами зберігання (спеціалізовані, комбіновані);

- за типом складування (розсипом, в тарі);

- за типом мікроклімату.

Описати по кожному із типів сховища:

– основні складові частини (власне сховище, камери). Зазначивши їх розміри та особливості влаштування (можливості регулювання температурного та вологісного режиму (холодильники, з примусовим вентилюванням, тощо), способи теплоізоляції стін, покрівель; способи вкладання продукції (насипом, в тарі);

– допоміжні приміщення (холодильні відділення, лабораторії, склади для тари, роздягальні, інше);

– способи доставки продукції в сховища (авто-, залізничним транспортом) та особливості вивантаження продукції з транспортних засобів;

– наявність сортувальних, калібрувальних, фасувальних ліній;

– види тари, які використовують для вкладання продукції;

– наявність стандартів на продукцію, яка заготовляється та реалізується.

По кожному виду продукції рослинництва у даному розділі розкрити такі питання:

• очищення продукції (активне вентилювання, сушіння продукції тощо);

• режими зберігання продукції;

• способи зберігання продукції;