Сюди ж примикає білоруська назва золотистого жука бедрунка «Scarabaeus auratus»⁸.

Незважаючи на значну різноманітність наведених назв сонечка, ві- домих кільком слов’янським мовам, етимологія цих назв і досі залиша­ється не з’ясованою. Автор етимологічного словника чеської і словацької мов В. Махек з приводу цих назв пише: «Походження неясне» ®. Ф. Слав- ський поряд з польськими назвами сонечка biedronka, biedrunka згадує польське діалектне позначення масті корови biedrawa «періста; червона- біла на хребті» і відповідні клички корів за мастю biedrona, biedrula, але ніяких висновків з цього зіставлення не робить ¹⁰. Я- Рудницький без будь-якої аргументації відносить українські форми бабрун, бабрунка j j бабрйсько (?) до похідних від дієслова бйбрати ¹¹, залишаючи осторонь форми бабарунка, боборунка, бобренка, бобрунйця.

Наявність численних варіантів досліджуваної назви в чотирьох сло- j в’янських мовах—українській, білоруській, польській і чеській—дає під-И стави припускати, що всі ці варіанти — це видозміни якоїсь досить дав­ньої назви, що зазнала деетимологізації, внаслідок чого почала пов’язу­ватись із деякими іншими фонетично близькими словами. Таке зближення, наприклад, справді має місце між формами бабрун, бабрунка, бабрйська І і дієсловом бйбрати. Але вважати цю близькість первісною і, таким чином, виводити всі перелічені тут слов’янські назви сонечка від дієслова бйбрати немає ніяких підстав, бо в такому разі було б незрозуміло, чому в польській і чеській мовах при збереженні в загальному вжитку відповідного діє­слова (польськ. babrać, чеськ. babrati) назви сонетка, споріднені з україн­ськими, не мають з цим дієсловом нічого спільного. До цього слід додати, що і в українській мові зв’язок назв сонечка з дієсловом бйбрати семан­тично нічим не мотивується. Про це свідчить, зокрема, поява інших україн­ських варіантів цієї назви — бабарунка, боборунка, бобрунйця, в яких відчуваються спроби зближення з словами баба (бабка «метелик», пор. І пол. діал. baba «сонечко», сербохорв. baba, baburica «те саме»), бруніти, біб тощо. Інше зближення відбулось між чеськими назвами сонечка в фор- і мах beruSka, berunka і словами Ьегап «баран», beruSka «овечка», але й цей і зв’язок не може вважатися первісним при наявності виразних і немотиво- ваних відхилень від нього у формах bedrunka, verunka і под. Уже з цих І міркувань напрошується припущення про те, що первісними звуковими 1 формами всіх наведених слов’янських назв були форми з основою бедр- І (bedr-). V не­

важливу ланку в ланцюгу лексичних одиниць, який веде до встанов-1 лення переконливої етимології досліджуваних слов’янських назв, становить і форма бедра у часто вживаному в українських дитячих казках виразі] коза бедра. Справжнє значення, а отже й етимологічні зв’язки цього слова! в українській мові втратилися. Результатом деетимологізації цього ви-і разу є спорадичні зміни в його звуковому складі (наприклад, коза бёрда з наближенням до слова бердо), а також своєрідні спроби йогогеїимологі- І зації в самому тексті казки. Так, в одному з варіантів відповідної казки J говориться: «Замахнувся дід сокирою на козу... кусок бока відрубав;* кістка з мняса вилізла; коза зробилась бедра, бедрата, півбока обдрата>> ¹ (Грибинюк, Татови казочки, СПб., 1908) ¹². Цікаво, що в цій народній■

_к⁸ И. И. Н ос о в и ч, Словарь белорусского наречия, СПб., 1870, стор. 18.

9 V. М а с h е к, зазнач, праця, стор. 29. 'їуі '• j]

¹⁰ F. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, t. I, Kraków, 1952—1956, И crop. 32.

^UJ. В. Rudnyćkyj, An etymological dictionary of the Ukrainian language, p. 1, Winnipeg, 1962, crop. 46.

¹¹ Д. I, Я в о p н и ц ь к и й, Словник української мови, Катеринослав, 1920,■

стор. 18. рр ~

50