46. Наукові погляди та підходи г.Л.Вигодської.

Тривалий час в сурдопсихологічних дослідженнях домінував

медичний підхід до розгляду феномену глухоти. Даному підходу притаманна концентрація навколо питання про наявність у нечуючої дитини «порушень» первинного, вторинного та третинного характеру. Експериментальні сурдопсихологічні дослідження, що були проведені під впливом положень медичного підходу в основному стосувались вивчення окремих психічних процесів, зокрема, присвячені дослідженню пам’яті, уваги, мовленню, мисленню та ін.

Характерною ознакою даних досліджень є вивчення різноманітних процесів через призму їх зв’язків з мовленням нечуючої дитини. Проте, часто в таких дослідженнях за переважанням уваги дослідників, сконцентрованої на окремому процесі, втрачалася цілісна картина психіки дитини, специфіки її соціокультурних детермінант розвитку її особистості.

47. Вимоги до складання характеристики на дитину

1. Демографічні відомості: прізвище, ім'я та по батькові;день, місяць, рік народження; прізвище, ім'я та по батькові матері і батька, їх професія, місце роботи, займана посада, домашня адреса, телефон.   2. Умови розвитку і виховання в сім'ї: склад сім'ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

       3. Рівень фізичного розвитку: стан здоров'я, володіння сані-тарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.   4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус в колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими, ровесниками і старшими; рівень сформованості почуттів патріотизму та інтернаціоналізму, національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатності до самооцінки; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.   5.Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенційні розумові можливості, інтереси, схильності, ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям  6. Трудове виховання: сформованість ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями і навичками в різних видах праці; соціальні інтереси до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, обслуговуючої, розумової); інтереси і схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтаці   7. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне у повсякденній діяльності  8. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.    9. Особливості впливу біологічного і соціального факторів на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки. 10. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду її всебічного гармонійного розвитку; недоліки і складності у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини, шляхи і засоби подолання; рекомендації індивідуального підходу і заходів виховного впливу.

48. Характеристика роботи. Лебедєва Л.С. «батькам глухої дитини» 1969.На сучасному етапі розвитку сурдопедагогічної і сурдопсихологічної науки досить актуальним постає питання саме розуміння художніх творів дітьми з вадами слуху. Проводилися дослідження за різними напрямками і за певними критеріями вивченням розуміння прочитаного (Л.С.Лебедєва,). Було встановлено, що розуміння текстів слабочуючими учнями є недосконалим, має свої відмінності від розуміння текстів чуючими дітьми. За даними досліджень: заважає постійний інформаційний дефіцит з часу ураження слуху і обмежений словниковий запас; невідповідність образів, які виникають у дітей під час читання тексту; невміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Зокрема, були встановлені рівні розуміння прочитаного і виявлено, що значна кількість учнів з вадами слуху не досягають найвищого рівня розуміння, а саме: самостійно зрозуміти смисл подій не можуть без додаткової допомоги вчителя, який застосовує різні прийоми роботи над твором .  У книзі даються практичні поради батькам щодо гармонійного всебічного розвитку дитини з вадами слуху, розвитку мовлення, формування на розширення словарного запасу, соціальної адаптації та підготовки дитини вадами слуху до сучасного життя у суспільстві.

49. Теоретичні підходи Корсунської Б.Д.Метою дошкільного виховання глухих дітей, як і їх однолітків, що чують, являється усебічне розвинений фізичних і духовних сил, підготовка до навчанні: в школі подальшого повноцінного життя. Умовою для досягнення цієї мети і одночасно спеціальним завданням навчання глухих являється формування у них словесної мови як засобу спілкування і засобів для вдосконалення мислення. Таким чином, проблема усебічного розвитку глухого, дитини безпосередньо пов'язана з проблемою формування його мови. Обоє ці процесу взаємозв'язані і обумовлюють руг друга. Формування мови глухонімої дитини може повноцінно здійснюватися лише на основі його усебічного розвитку. У свою чергу на загальний розвиток дітей впливає рівень розвитку словесної мови. Досягти поставленої мети можна лише за умови застосування спеціальних засобів, специфічних прийомів навчання. У дошкільному віці необхідно закласти основи, на яких будуватиметься увесь подальший розвиток особистості глухої дитини. Для оволодіння рідною мовою такою основою буде засвоєння дітьми розмовної мови. Відомо, що в період ясельного і особливо дошкільного дитинства формується розмовна мова того, що чує. Згодом вона служить основою навчання дітей мові в школі. Так само повинне вирішуватися це завдання і відносно глухих.

Використовуючи підлягаючу зберіганню у глухої дитини зорову, рухову і тактильно-вібраційну чутливість, потрібно забезпечити йому можливість опановувати мову не лише шляхом спеціального навчання, але і самостійно, — як це зазвичай буває з дитиною, що чує, — на основі наслідування мови оточення.

50. Операції, дії, предмети гри

Гра спрямована на орієнтування в предметній і соціальної дійсності і її пізнання. Вона є соціальною діяльністю і по своєму походженню, і по спрямованості, і за змістом.

Гра це вид діяльності дитини. Через це їй властиві риси, характерні для всякої діяльності : наявність мети, мотивів, засобів реалізації, планомірних дій, результату.

Різноманітні за формою і змістом ігри вводять дитину в круг реальних життєвих явищі, забезпечуючи неумисне освоєння соціального досвіду дорослих : знанні, умінь і навичок, способів дії, моральних норм і правил поведінки, оцінок і суджень. У грі формується стиль відношення, спілкування дитини з однолітками і дорослими, виховуються почуття і смаки (Л.С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьев, Б.Г. Ананьев, А.Ц. Вусів та ін.).

Ігри дітей відрізняються великою різноманітністю. Вони різні за змістом і організації, правилам, характеру прояву дітей, по дії на дитину, по видах використовуваних предметів, походженні і т. д. Усе це надзвичайно утрудняє класифікацію дитячих ігор, проте для правильного керівництва іграми угрупування їх потрібне. Найбільш поширення в педагогіці має ділення ігор на дві великі групи: творчі ігри і ігри з правилами. Зміст творчих ігор діти придумують самі, відбиваючи в них свої враження, своє розуміння що оточує і відношення до нього.

Ігри з правилами створюються і вносяться в життя дітей дорослими. Залежно від складності змісту і правил вони призначаються для дітей різного віку. Серед ігор з готовими правилами велику групу складають народні ігри, багато хто з яких переходить від покоління до покоління.

У свою чергу, обидві групи ігор мають свої різновиди. Групу творчих ігор складають сюжетно-ролеві ігри (це основний вид творчих ігор), будівельно-конструктивні, в яких діти специфічним чином відбивають свої враження про навколишнє життя, ігри-драматизації, в яких діти творчо відтворюють зміст літературних творів, та ін.

Ігри з готовим змістом і правилами по своїй виховній дії умовно підрозділяються на ігри дидактичні, в яких передусім розвивається розумова діяльність дітей, поглиблюються і розширюються їх знання; ігри рухливі, в яких удосконалюються різні рухи; ігри музичні, що розвивають музичні здібності, і т. д.

Розрізняють також ігри-розваги, ігри-забави. Поняття «Творча гра» охоплює сюжетно-ролеві ігри, ігри-драматизації, будівельно-конструктивні ігри. У творчих іграх відбиваються враження дітей про оточуюче життя, глибина розуміння ними тих або інших життєвих явищ. Кожному виду гри властиві свої специфічні риси, проте гра в цілому має ряд загальних особливостей.

У іграх різного виду правила різні. У творчих ролевих іграх правила полягають в самому змісті гри — в ролі, в сюжеті. Перейнявши на себе роль дорослого, дитина діє відповідно до логіки його поведінки в тих або інших обставинах (наприклад, лікар оглядає хвору дочку, яку мама принесла на прийом; шофер в машині відвозить їх додому). Найбільш загальним правилом для дітей в колективній творчій грі є визнання такими, що усіма грають умовного значення предметів, прийнятих ролей і дій. Без цього гра не може відбутися.