Тема 3. Бухгалтерський баланс

3.1 Поняття про бух.баланс і його значення.

Баланс – тотожність доходів і витрат, те, що ми маємо і з яких джерел.

Бух.баланс-це звіт про фін.стан п-ства на певний момент часу, який включає в себе всі активи п-ства,повна ін форм. Про власний капітал і зобов*язання(обов*язково госп.засоби=джерелам їх утворення).

Нормативною базою при заповнені балансу є мСБО №2(положення,стандарти БО).Суми в балансі заповнюються лише 1000грн. з 1 цифрою після коми.

Мета скл.балансу:надання інформації про фін.становище п-ства.

Види балансів:

-Початкові і заключні

-Брутто, нетто(різниця у вартостях)

-Місячні,квартальні,річні.

Баланс скл.з 2 частин:

-Ліва назив актив-в ньому обліковуються лише засоби

-Права назив.пасив-обліковуються джерела.

3.2.Двоїсте групування госп.засобів у балансі.

Он.ознакою при скл.балансу є дотримання рівності:Актив=Капітал+Зобов*язаня.

Ця рівновага пояснюється тим,що і в активі,і в пасиві відображені одні і ті ж засоби,в активі їх згрупували за видами, а в пасиві за належністю.

Стаття балансу-це певні показники,які харак.об*єкти обліку на певну дату.

Оцінка балансу-це грошовий вираз статті балансу.

3. Статті та структура балансу.

Актив балансу скл.з 4 розділів:

1. Необоротні активи-включає всі осн.засоби нематеріальні активи,капітальні інвестиції,відстрочені податкові активи,довгострокову дебіторську заборгованість.

2. Оборотні активи-включають запаси,товари,готова п-я,виробництво,дебіторська заборгованість за товари,роботи,послуги,резерв сумнівних боргів,ін.дебіторська заборгованість векселі отримані і грошові кошти в касі і на рахунках в банках.

3. Витрати майб.періодів

4. Необоротні активи та групи вибуття-відображається опис необоротних активів,групи вибуття,способи вибуття та зменшення корисності і їх подальше використання.

Пасив має 5 розділів:

1. Власний капітал - статутний, ін.додатковий, пайовий, резервний, вилучений, неоплачений капітали, нерозподілені прибутки чи непокриті збитки. Суми відображені в дужках у балансі при його підрахунку віднімаються.

2. Забезпечення майб.витрат і платежів-до них належать страхові резерви,гарантійні зобов*язання,дод.пенсійне забезпечення,виплата джек поту та цільові надходження і цільові резерви.

3. Довгострокові зобов*язання

4. Короткострокові(поточні)зобов*язання - кредиторська заборгованість за товари,роботи,послуги,векселі видані,зобов*язання по оплаті праці учасникам зі страхування перед бюджетом та позабюджетними фондами,а також короткострокові кредити.

5. Доходи майб.періодів.

Осн.засоби-відображаються в балансі за первісною вартістю із наступним нарах.зносу або амортизації і в кінцевому підрахунку балансу осн.засоби включаються за залишковою вартістю,яка визначається:первісна вартість-знос.

Виробничі запаси-відображаються в балансі за фактичною собівартістю,яка включає всі витрати на їх виготовлення,транспортування,зберігання і страхування.

Готова продукція-це продукція, яка повністю завершена на в-цтві і відповідає технічним стандартам та обліковується за фактичною собівартістю,яка включає всі витрати на виготовлення у п-ства(сировина і матеріали,комплектуючі,пряма з/п працівникам,нарахування на ФОП і амортизація обладнання).

Товари-обліковуються в балансі за продажними або роздрібними цінами.

Витрати майб.періодів-ці витрати обов*язково списують або на витрати в-цтва чи витрати того періоду в якому настав строк погашення.

Статутний капітал-відображається в балансі як сукупність внесків учасників у спільне майно під час ств.п-ства у розмірах передбачених установчими док.

Прибуток-відображається у скл.власного капіталу і обов*язково підлягає розподілу сум до резервного капіталу,виплати девідентів і податків.

Доходи майб.періодів-їх зараховують на результати фін.-госп.д-сті тільки з настанням відпов.звітного періоду.

Заборгованість-якщо є дебіторською,то відображається в активі балансу,якщо кредиторською-обліковується в пасиві балансу.

3.4.Зміни балансу під впливом госп.операцій.

Господарська операція-це д-сть,яка зумовлює зміни у фін.стані,грошових коштах,активах,пасивах п-ства.

Існує 4 типи змін під впливом балансу:

1 тип-зміни відб.лише в активі балансу,тобто 1 стаття активу змншується,а інша збільшується на 1 і туж суму.Рівновага непорушена.

2 тип-зміни відбув.лише в пасиві балансу,тобто 1 стаття зменшується,а ін.збільшується на 1 і ту ж суму

3 тип-одночасно відбув.збільшення як статті активу так і статті пасиву

4 тип-одночасне зменшення статті активу і пасиву.

4 ТЕМА. РАХУНКИ БО І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

1. бухгалтерські рахунки і їх побудова.

Активні рахунки: 10-12, 14-28, 30-37, 39, 45, 46, 80-85, 90-99

Пасивні рахунки: 13, 38, 40-44, 47-79

Рахунок – це обліковий символ, який використовується для запису і узагальнення інформації про збільшення або зменшення доходів і витрат, коштів, засобів і джерел.

Бухгалтерський рахунок – це спеціальна таблиця, ліва сторона якої дебет, а права – кредет.

Залишок (сальдо початкове) – це сума, яку ми записуємо у рахунок із бухгалтерського балансу.

Сальдо кінцеве – це різниця між підсумками по дебету і кредету рахунків із врахування сальдо початкового.

Обороти – це підсумок сум по дебету і кредету без включення сальдо початкового.

Дт		Назва рахунку		Кт
Споч(А)					Споч(П)
1)			1)
2)			2)
3)			3)
ОбДт			ОбКт
Скінц(А)			Скінц(Б)

Кореспонденція – це певний зв'язок, який виникає у процесі відображення господарських операцій.

Бухгалтерська стаття – це запис господарської операції на відповідних рахунках під певним номером. Обов’язкова кожна операція записується двічі: по Дт одного рахунку і по Кт іншого на одну і ту ж суму (метод подвійного запису)

2. Класифікація рахунків БО

Основна класифікація рахунків БО:

1. Активні рахунки – призначені для обліку засобів праці, предметів праці, коштів і витрати діяльності, це рахунки на яких обліковуються всі господарські засоби (виробничі засоби, каси, товари). Сальдо початкове активних рахунків беремо із балансу і воно відображається завжди в дебеті рахунку. По Дт активних рахунків відображається надходження або збільшення, а по Кт активних рахунків – зменшення або вибуття. С_кін = С_поч+ОбДт-ОбКт.

Активний рахунок має такий вигляд:

Дт		Назва рахунку		Кт
Споч(А)
1)			1)
2)	+		2)		-
3)			3)
ОбДт			ОбКт
Скінц(А)

2. Пасивні рахунки – призначені для обліку власного капіталу, прибутків, резервів і довгострокових і короткострокових зобов’язань. С_поч завжди відображається по кредету і сума міститься в пасиві балансу по кредету пасивних рахунків відображається виникненням заборгованості, її збільшення і нарахування, а по дебету – зменшення заборгованості, її погашення та різного роду утримання. При підрахунку оборотів С_поч не враховуємо. С_кін(П) = С_поч +ОбКт – ОбДт

Пасивний рахунок має таку будову:

Дт		Назва рахунку		Кт
					Споч(П)
1)			1)
2)	-		2)		+
3)			3)
ОбДт			ОбКт
			Скінц(П)

3. Активно-пасивні рахунки – належать рахунки 37,64,65 – по них сальдо може бути як по Дт, так і по Кт.

3. Синтетичні і аналітичні рахунки і їх взаємозв’язок.

Класифікація рахунків стосовно балансу:

1. Балансові рахунки – належать, лише ті рахунки, які відображаються в активі і пасиві балансу, це рахунки 10-69

2. Позабалансові – на цих рахунках обліковують те майно, яким ми користуємося але воно нам не належить (орендне майно, товари на комісію, бланки суворої звітності(баланс), різного роду нестачі)

Класифікація рахунків за економічним змістом:

1. Основні рахунки – відображають інформацію про наявність і рух ресурсів підприємства та розрахунків.

2. Регулюючі рахунки – вони не мають самостійного значення і відображ у складі основних рахунків – вони бувають контрактивні (13,38) і контр пасивні (45,46)

3. Операційні рахунки – відображають всю інформацію, що до здійснення однорідних операцій, вони не входять у баланс і закриваються при виконані свого призначення, їх поділяють:

1. Збірно-розподільчі – призначені для обліку непрямих витрат 91.

2. Калькуляційні – пов’язані з виробничим процесом конкретним видом продукції (23, 24, 20)

3. Контрольно-накопичувальні – призначені для обліку всіх витрат що мають цільовий характер (92,93)

4. Рахунки доходів – призначені для обліку доходів від різних видів діяльності (рахунки 7 класу)

5. Рахунки витрат діяльності – призначені для обліку собівартості продукції (90, 95-99)

4. Фінансово-результативні – призначені для обліку отри маних результатів діяльності (79)

5. Бюджетно-розподільчі (39, 69)

Класифікація рахунків за структурою:

1. Синтетичні рахунки – належать всі рахунки, які мають двоцифровий код і обліковують всі господарські операції в узагальненому вигляді, використ лише грошовий вимірник і дані записують в журналі-ордері і книзі журнал-головна (основні засоби, товари,каса. Розрахунки з постачальниками).

2. Аналітичні рахунки – належать ті рахунки, які деталізують всі операції і стан об’єктів обліку – вони мають трьохцифровий код і обліковуються як в грошовому вимірнику так в натуральному і трудовому. Для них розроблені спеціальні регістри.

Існує взаємозв’язок між синтетичними і аналітичними рахунками:

1. Якщо С_поч по синтетичному рахунку знаходиться в Дт то і в аналітичному рах розміщується теж по Дт.

2. Якщо дебетується синтетичний рахунок, то дебетується і його аналітичний рахунок і навпаки.

3. Кожну операцію по синтетичних рахунках записують загальною сумою, а в аналітичних рахунках – частковими сумами.

4. Оборот за синтетичними рахунками повинен дорівнювати сумі обороту за аналітичними рахунками.

   4. Подвійний запис

Метод подвійного запису – це обов’язкове відображення всіх господарських операцій двічі по Дт одного рахунку і по Кт іншого в одній і тій же сумі з метою контролю за використанням господарських засобів, коштів, капіталу і сплата заборгованості.

Бухгалтерське проведення – це відображення операцій та їх сум за конкретним рахунком (вони бувають прості та складні).

Оборотно-сальдова відомість – це реєстр БО в якому фіксують початкові і кінцеві залишки по рахунку і відображені операції за Дт і Кт рахунків (синтет)

Оборотна відомість – це таблиця, яка складається з 4 колонок: код і назва рахунку, залишки початкові, обороти за рахунками, залишки кінцеві.

В оборотній відомості завжди має бути з пари рівностей:

1. Підсумок залишку за Дт і Кт

2. Підсумок оборотів за Дт і Кт

3. Підсумок С_кінц за Дт і Кт.

Назва рахунку	Споч		Обороти		Скінц
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
20 «виробничі зараси»	-	-	1500	-	1500	-
63 «розрахунки з постачальниками»	-	-	-	1500	-	1500
Разом	-	-	1500	1500	1500	1500

Шахова відомість – це таблиця в якій відображають обороти за кожним рахунком, тобто їх деталізують з визначеним кореспонденції рахунків. Шахова відомість відображається у вигляді шахової доски, клітинці сума вказує який рахунок деталізується, а який кредитується, по горизонталі вказується Кт обороти, а по вертикалі – Дт обороти.

Кт→ Дт↓	63		Разом
20	1500		1500
	1500		1500
Разом

5 ТЕМА. ПЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ. ДОКУМЕНТАЦІЯ І ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ.

5.1Первине спостереження в обліку.

Первиний облік – перший етап облікового процесу який передбачає вимірювання і реєстрацію обєктів обліку.

Бухгалтерський документ – матеріальний носій який містить відомості про проведену операцію.

Документування – процес суспільного і неперервного відображення обєктів обліку в бухгал.документах

Документація – спосіб оформлення первиних документів обліку.

5.2Документація.її значення і роль.

Реквізити бухгалтерських документів: 1)назва документа 2)номер і дата складання. 3)Зміст операції. 4)вимірники. 5)Відновлювальні посадові особи. 6)Юридична особа.

Реквізити можуть бути зашифромані у вигляді кодів, забороняється використовувати простий олівець. Червоний, жовтий і зелений колір. Вільні рядки прокреслюють, а місять пишуть словом. Відповідальність несе за достовірність інформації, особа яка склала і заповнила документ.

5.3Класифікація документів.

Класиф.документів:

1)за призначенням:А)розпорядчі – належать документи в яких є вказівка на виконання операцій.Б)виконавчі-пітверджують факти виконання оперцій(ПКО,ВКО).В) документи бухгал.оформоення – належать ті документи які складені на основі виконавчих.Г)комбіновані.

2)за місцем складання: А)зовнішні-надходять від інших підприємств.Б)внутрішні-складені на даному підприємстві.

3)За порядком складання: А) первині – реєструють операцію в момент здійснення .Б)зведені-складені на підприємстві первиних.

4)за способом обробки: А)ручні Б)автоматизовані.

5)за способом використання: А)разові (авансові звіти). Б)накопичувальні.

5.4Порядок приняття, перевірки і обробки документів.

Етапи здачі документів в архів: 1)Оформлення первиних документів. 2)Підготовка звітності матеріально-відповідальних осіб.3)Превірка бухгалтерією цих звітів за формою і по суті. 4) Рознесення сум господарських операцій в реєстри синтетичного і аналітичного обліку. 5)Записи в головну книгу. 6)Складання звітності.

Після цього документи передаються в архів, у якому зберігаються в спеціальних шафах і вилучаються на вимогу право-охороних і контролюючих органів. На кожному підриємстві складається графік документообігу. Контроль за його ведення здійснює гол.бухгалтер.

Документообіг – рух документів від моменту їх складання, періоду обробки, і до здачі їх в архів.

5.5Інвентаризвція в системі обліку.

Інвентаризація – періодична перевірка наявності і стану товарно-матеріальних цінностей, а також коштів в складі не менше 3 осіб за принципом раптовості.

Цілями інветаризації є – виявити фактичну наявність майна, коштів і зобовязань і провести дані обліку із фактичним станом речей.

Завдання: 1)виявити фактичну наявність ОЗ, нематеріальних активів, капіталовкладень. 2)Установити надлишки чи недостачі від псування цінностей через зіставлення з даними обліку. 3)Виявити ТМЦ які зносилися і частково втратили свою первісну якість. 4)перевірити реальну вартість зарахованих на баланс активів і пасивів.

Види інвентаризації:

1)залежно від організації контролю- А)планові,Б) позапланові.

2)За охопленням місць – А)повна-перевіряються всі місця зберігання ТМЦ.Б)часткова-перевірка охоплює окремі місця зберігання активів.

3)за обсягом – А)суцільна.Б)вибіркова.

4)за якістю – А)повторні-проводять через незадовільне проведення основної перевірки.Б)додаткова-перевірка коштовних речей, або рідкісних.

5)за часом проведення –А)місячна.Б)квартальна.В)річна.

Інвентаризацію проводять обов’язково:

1. За реорганізації підприємства і зміни форм власності

2. Перед складанням річної фінансової звітності

3. При зміні матеріально-відповідальних осіб

4. На вимогу судово-слідчих осіб

5. При виявленні підозри щодо крадіжки, пограбувань, зловживань чи псування цінностей

6. У разі аварій чи стихійного лиха

7. У разу переоцінки товарно-матеріальних цінностей

8. У разі ліквідації підприємства

Результати інвентаризації оформлюють інвентарним описом, які реєструються в спеціальній книзі бухгалтером підприємства.

6 ТЕМА. план рахунків бо.

6.1.Структура плану рахунків

Згідно інструкції про застосування плану рахунків від 21 грудня 1999р на яких узагальнюються всі господарські операції. На сьогоднішній день діє дана інструкція але до неї внесено певні корективи, по-перше – підприємства можуть на власний розсуд використовувати субрахунки; по-друге – відмінено рах 84, 85; по-третє – застосовується даний план рахунків навіть у діяльності страхових організацій (нововведення з 1 січня 2012року).

План рахунків – систематизований перелік групування однорідних господарських операцій на певних кодах інформації. Їх поділяють на план рахунків бюджетної установи, банківської установи, для суб’єктів малого бізнесу. Проте кожне підприємство формує свій робочий план рахунків який складається на основі інструкції про використання плану рахунків.

Практичне застосування плану рахунків:

1.отримується інформація для зовнішніх і внутрішніх користувачів

2. за даними плану рахунки складається бухгалтерська звітність

3. формуються облікові регістри

6.2.Зміст плану рахунків

План рахунків – це таблиця яка складається з 5 колонок: 1. код синтетичного рахунку; 2. назва синтетичного рахунку; 3. код субрахунку; 4. код аналітичного рахунку (назва); 5. кореспонденція рахунків.

План рахунків складається з:

- балансових рахунків – до них належать рахунки І-VI класів

- номінальні – рахунки VIІ-ІХ класів

План рахунків має 9 класів і один позабалансовий:

І клас – необоротні активи – узагальнюється інформація про засоби праці і включає рахунки з 10-19.

ІІ клас – запаси – призначений для обліку предметів праці і виробничого процесу і включає рахунки 20-28

ІІІ клас – кошти, розрахунки та інші активи – призначені для обліку грошових коштів в національній та іноземній валютах а також інші кошти в дорозі, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги і витрати майбутніх періодів, рахунки 30-39 крім 32.

ІV клас – власний капітал і забезпечення зобов’язань – узагальнюється вся інформація про різновиди власного капіталу, цільові надходження і страхові резерви, рахунки 40-49

V клас – довгострокові зобов’язання – призначені для обліку заборгованості вашого підприємства понад 1 рік, рахунки 50-55

VІ клас – короткострокові зобов’язання (поточні) – обліковується лише та інформація, яку підприємство використовує протягом року. Це короткострокові кредити і кредиторська заборгованість іншим організаціям і підприємствам, рахунки 60-69

VІІ клас – доходи і результати діяльності – призначені для обліку доходів підприємства, від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також визначення фінансових результатів по підприємству, рахунки 70-79

Доходи – збільшення економічних вигід в наслідок збільшення власного капіталу і зменшення зобов’язань що призводять до отримання економічної вигоди в майбутньому.

VІІІ клас – витрати за елементами – використовується лише суб’єктами малого бізнесу і включають рахунки на яких обліковуються матеріальні витрати, витрати на оплату праці, нарахування на фонд оплати праці, нарахування амортизації та суми єдиного податку, рахунки 80-83

ІХ клас – витрати діяльності – обліковується собівартість продукції, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, а також витрати від фінансової інвестиційної і надзвичайної діяльності, на рах38 нараховується податок на прибуток, рахунки 90-99.

0 клас – позабалансові рахунки – обліковуються ті активи які перебувають у користуванні підприємства, але на балансі цього підприємства не обліковуються (можуть бути нестачі, орендоване майно, бланки суворого обліку, списані активи і товари на комісію), рахунки 01-09.

7 ТЕМА. ФОРМИ БО

7.1.Облікові регістри і їх класифікація

Облікові регістри – таблиці спеціально формату які призначені для хронологічного, синтетичного групування інформації із первинних документів. До них належать журнали-ордери, відомості, меморіальні ордери, реєстраційний журнал і розроблювальні таблиці.

Класифікація облікових регістрів:

1. за призначенням і характером запису:

а) хронологічні - належать ті регістри в яких облік господарських операцій ведеться календарній послідовності (журнал обліку, надходження вантажів, журнал реалізації)

б) систематичні – належать ті регістри де господарські операції групуються, узагальнюються і відображаються нас синтетичних рахунках

в) комбіновані – регістри в яких поєднується хронологічний і систематичний запис (книга, журнал-головна)

2. за змістом

а) синтетичні – головна книга, журна-ордер, різні машинограми – усі вони є регістрами синтетичного обліку

б) регістри аналітичного обліку, належать книги, картки і аналітичні відомості

в) комбіновані: книга, журнал-головна

3. за формою:

а) бухгалтерські книги – це зброшуровані синтетичні або аналітичні регістри, пронумеровані та скріплені підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою підприємства – це головна книга, журнал-головна книга, касова книга. Вони є найнадійнішим для збереження облікових даних але удосконалюють розподіл робіт між окремими виконавцями.

б) картки – їх призначено для ведення аналітичного обліку протягом тривалого часу, її реєструють і сортують за ознаками. Їх поділяють на: картки кількісно-сумарно обліку (це облік товарно-матеріальних цінностей); контокорентні (призначені для обліку розрахунків) і багато стовпчикові (облік витрат на виробництво);

в) окремі листки (кожен з них призначений для обліку однієї конкретної операції з метою уточнення даних при складанні звітності (розроблювальні таблиці));

г) машинограми (облікові регістри в автоматичній обробці облікової інформації, тобто це таблиця в запрограмованому об’ємі).

4. за будовою (односторонні і двосторонні)

7.2.Помилки в бухгалтерських записах і способи їх виправлення

Помилки в БО бувають з різних причин – описки, числові помилки, помилки в кореспонденції рахунків, порушення взаємозв’язку синтетичних і аналітичних рахунків, недотримання методу подвійного запису і помилкові оцінки.

Вони виникають з різних причин – втома, недбалість працівника, несправність калькулятора. Але в тексті і цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів не обумовлені виправлення не допускаються (в касових, банківських і документах з ЦП виправлення не допускаються взагалі).

Види помилок:

1. локальні – зроблені в одному документі

2. транзитні – коли помилка автоматично проходить через декілька облікових регістрів

Способи виправлення помилок:

1. коректурний – застосовується тому випадку коли помилкову суму ще не занесено в загальний підсумок. Як у документах так і облікових регістрах помилку закреслюють тоненькою рискою, а зверху пишуть правильну відповідь і слово виправлено з підписом особи що склала документ.

2. спосіб доповнюючої статті – застосовується втому випадку коли помилку допущено в сумі операції і вона є меншою ніж потрібна. Для виправлення помилки складають додатково таке ж проведення і записують різницю між необхідною сумою і сумою помилки. А також складають довідку в якій вказують особу що зробила помилку, номер операції, назву документу і суму.

3. спосіб червоного сторно – поділяється у два етапи:

3.1. часткове сторно - застосовується у тому випадку коли помилку допущено в сумі господарської операції і вона є більшою ніж потрібно. Для її виправлення складають бухгалтерську довідку (аналогічно до попереднього методу) і в бухгалтерському регістрі суму за цією операцією записують червоним кольором і під час підрахунку підписку віднімають

3.2. повне сторно – застосовується в тому випадку здійснено в кореспонденції рахунків. Для її виправлення складають довідку в якій відображають операцію на помилкових рахунках, а сума вказується червоним кольором, це означає що операція анулюється. Після цього господарську операцію записують на тих рахунках на яких необхідно її відобразити.

Порядок виправлення помилок у документах і регістрах які створені автоматизованим способом визначається вказівками щодо їх використання та передбачається спеціальними програмами.

7.3.Характеристика основних форм обліку

Облікові регістри (форми обліку) – система взаємопов’язаних регістрів певної форми і змісту які призначені для відображення, наявності і руху засобів, джерел і способи запису в облікові регістри.

Ознаки що відрізняють одну форму від іншої:

- зовнішній вигляд, будова, кількість регістрів

- поєднання хронологічного, систематичного і аналітичного обліку

- послідовність записів

Вимоги до регістрів:

1. забезпечити повноту і реальність відображених в облікових регістрах господарських операцій

2. сприяти розподілу облікових регістрів

3. забезпечити виконання завдань підрозділами і необхідними для них даними

4. забезпечити економічність

5. своєчасне складання фінансової звітності

Види облікових регістрів: спрощена форма обліку; меморіально-ордерна форма обліку; журнально-ордерна форма обліку; автоматизована; журнал-головна.

Спрощена форма обліку – її використовують суб’єкти малого бізнесу які поділені на 4 групи:

1група: малі підприємства, фізичні особи які не мають найманої сили і обсяг товарообороту за рік складає до 150000грн – сплачують єдиний фіксований податок

2група: малі підприємства, фізичні особи – чисельність до 10 осіб, обсяг товарообороту до 1млн за рік і сплачують фіксований єдиний податок

3група: юридичні особи з товарооборотом не більше 3млн і сплачують єдиний податок 3%+ПДВ

4група: юридичні особи, чисельність до 50 осіб, обсяг товарообороту до 5млн, ставка єдиного податку 5%.

В обліку всі ці групи використовують спрощений план рахунків, обов’язково заповнюють 5 журналів і 5 відомостей, а в кінці року складають фінансову звітність-баланс і звіт про фінансові результати.

Журнал-головна – вона є найпростішою формою яка поєднує в собі хронологічний запис, тобто дані хронологічного і систематичного обліку, тобто дані з головної книги і журналу реєстрації господарських операцій. Кожна операція одночасно реєструється в синтетичному обліку і аналітичному. Головна перевага даної форми – це її простота і наочність.

Меморіально-ордерна – її суть полягає в тому що на кожну господарську операцію складається окремий меморіальний ордер в якому вказують дату операції, короткий зміст, суму і кореспондуючі рахунки. Дана форма передбачає використання додаткових регістрів: реєстраційного журналу; головної книги; карток аналітичного обліку. Недоліком даної форми є велика кількість облікових регістрів і оформлення карток аналітичного обліку.

Журнально-ордерна форма – найпоширеніша форма обліку яка успішно використовується на підприємствах різних форм власності незалежно від обсягу їх діяльності. При її використанні кількість записів скорочується в 2 рази, основним принципом її заповнення є нагромадження даних із зведених документів. Її суть – це поєднання 3-ох регістрів: журнали-ордери; відомості; розроблювальні таблиці.

Записи в журнали-ордери здійснюється за кредитовою ознакою. В кореспонденції з відповідними Дючими рахунками, а у відомості записи здійснюють за дебетовою ознакою. Розроблювальні таблиці групують аналітичні дані і в кінці місяця підраховані підсумки мають бути взаємоузгоджені.

Автоматизована – передбачає використання в обліку спеціально розроблених комплексних програм, до найвідоміших належать: 1С – підприємство, 1С – бухгалтерія з конфігурацією 8.0, Парус, Дт-Кт, Ледістар, Файнрідер, Bembi. Ведення обліку завжди передбачає що інформація про ту чи іншу операцію повинна бут відображена у облікових регістрах, а кожне підприємство самостійно обирає відповідну форму обліку виходячи з конкретної діяльності, але обов’язково вибрана форма обліку повинна бути прописана в обліковій політиці підприємства.

8 ТЕМА. ОБЛІК ОСНОВНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ.

8.1.Облік процесу використання засобів праці

Необхідним елементом для здійснення господарської діяльності є наявність і ефективне використання засобів праці. До них належать: ОЗ, нематеріальні активи, інші необоротні активи, матеріальні активи, капітальні інвестиції.

Види діяльності підприємства:

1. надзвичайна діяльність

2. звичайна: операційна (основна операційна-виробництво і збут; інша операційна); інша діяльність (фінансова; інвестиційна).

Основну частину засобів праці становлять ОЗ. В обліку вони відображаються на рах.10. рахунок активний, балансовий, має 9 субрахунків, по дебету цього рахунку відображають їх збільшення, дооцінку, а по Кту – списання, ліквідацію, вибуття і безкоштовну передачу. Сальдо завжди дебетове.

При надходженні ОЗ від постачальника спочатку їх оприбутковують на рах. 15 і записують бухгалтерським проведенням: Дт-15, Кт-63.

Види оцінки ОЗ:

- первісна – відображає вартість об’єкта в момент запровадження його в експлуатацію

- залишкова – різниця між первісною вартістю і нарахованим зносом

- відновлювальна – вартість відтворення об’єктів у діючих у даний час цінах

- ліквідаційна – сума коштів яку підприємство очікує отримати наприкінці корисної експлуатації об’єкта, за врахуванням витрат, пов’язаних з його вибуттям.

Характерною рисою ОЗ є те, що вони використовуються більше одного року. На ОЗ нараховуємо знос який обліковується на рах.13. рахунок пасивний, балансовий, по Кту – нарахування зносу, по Дту – його списання.

Інші необоротні матеріальні активи обліковуються на рах.11. Рахунок активний, балансовий, по Дту - їх надходження, по Кту – вибуття.

Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди, інвентарна тара, природні ресурси, малоцінні необоротні матеріальні активи понад 1 рік, тимчасові не титульні споруди, інші необоротні матеріальні активи (калькулятор).

Нематеріальні активи – активи які не мають певної форми, але використовуються більше одного року, але менше 20, належать різного роду права.

8.2.Облік процесу придбання та використання предметів праці

Предмети праці обліковуються на рахунках ІІ класу, до них належать: 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція СГ виробництва», 28 «Товари».

Всі рахунки ІІ класу є активними. Основним предметом праці є виробничі запаси які надходять від постачальника по закупівельним цінам, Дт – 20, Кт – 63.

Класифікація предметів праці:

- призначені для продажу в умовах звичайної діяльності (26, 27, 28)

- призначені для продажу продукту виробництва (2, 24, 25)

- призначені для споживання під час виробництва (20, 22, 25).

Синтетичний облік предметів парці ведеться за двозначними рахунками, а аналітичний облік – за номенклатурою статей.

Схема обліку процесу придбання:

Дт 31 Кт Оплата рахунків постачальника	Дт 63 Кт	Дт 20 Кт Купівельна вартість Фактична собівартість
	Дт інші рах Кт

Отже предмети праці які отримуються від постачальника обов’язково підлягають нарахуванню податкового кредиту в розмірі 20%, Дт – 64, Кт – 63.

Собівартість – групування витрат на виготовлення продукту.

Чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалізації за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.

Отже основним завданням БО є контроль за раціональним використанням предметів праці підприємства.

8.3.Облік процесу виробництва

Процес виробництва відображає: споживання засобів праці; виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг.

Процес виробництва – сукупність господарських операцій пов’язаних з виготовленням продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Витрати – зменшення економічних вигод у формі вибуття активів, їх використання чи збільшення зобов’язань що призводить до зменшення власного капіталу.

Витрати виробництва – сукупність витрат живої праці та праці, уречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції.

В БО всі витрати виробництва обліковуються на рах. 23, 91. Рахунки активні, витратні. Дт – всі витрати які пов’язані з виробничим процесом, по Кту – відображаються витрати які ввійшли в собівартість продукції.

Витрати:

1. за цільовим призначенням

а) накладні – загальновиробничі та загальногосподарські витрати

б) основні – матеріали, паливо, зарплата

2. за способом вкладання в собівартість продукції

а) прямі – сировина, основні матеріали, комплектуючі, вироби, напівфабрикати

б) непрямі – на утримання та експлуатацію устаткування

За даними аналітичних рахунків визначають собівартість кожного окремого виду продукції який включає такі витрати: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати (амортизація); загальновиробничі витрати: постійні і змінні.

Відхилення собівартості готової продукції:

- зі знаком (-) – це економія яка відображається методом сторно (фактична собівартість менша облікової)

- зі знаком (+) – перевитрати відображаються додатковим записом (фактична собівартість більша за облікову).

Отже калькуляція є завершальним етапом процесу виробництва що дає можливість отримати не лише вироблену продукцію за фактичною собівартістю а й визначає фінансовий результат роботи підприємства.

8.4.Обік процесу плати та її оплати

Зарплата – винагорода за вислугу років згідно посадового окладу за певний відпрацьований час.

На більшості підприємств використовують відрядну або погодинну оплату праці.

За відрядної форми зарплату виплачують згідно з виконаною роботою, а при погодинній системі зарплату виплачують згідно тарифного окладу за певний проміжок часу.

Склад фонду оплати праці: основна зарплата, додаткова зарплата, інші компенсаційні виплати.

В обліку використовується рах.66. Рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий, по Кту – відображається нарахування зарплати, по Дту – всі утримання з неї і виплата з каси працівникам підприємства. Сальдо по рахунку завжди кредитове і показує залишок невиплаченої зарплати.

Утримання і із з/п працівників:

Обов’язкові: ПДФО (15,20%); до фонду безробіття; збір до пенсійного фонду; до фонду у зв’язку з втратою працездатності.

Необов’язкові: профспілкові внески; сплата % за позиками; неповернуті підзвітні суми.

Розрахунки з органами страхування обліковуються на рах.65. По Кту – відображається нарахування внесків, по Дту – їх погашення. Сальдо може бути як дебетове так і кредитове.

ПДФО в обліку відображається на рах.64. Рахунок пасивний, розрахунковий, по Кту – нарахування даного податку, по Дту – його сплата.

Одного із різновидів нарахувань на зарплату є створення резерву на оплату відпусток. В обліку даний резерв відображається на рах.47, щомісячно за його створення дебетують рах. 23, 15, 91, 92 і кредитують рах.47.

Види відпусток: основна, додаткова, творча, соціальна, у зв’язку з навчанням, без збереження з/п.

Виплата з/п здійснюються з рах.30 і відображаються наступним проведенням : Дт – 66, Кт – 30.

8.5.Облік процесу реалізації

Реалізація продукції є завершальним етапом кругообігу засобів підприємства і натуральна форма набирає грошової. Основним завданням обліку процесу реалізації є забезпечення інформації про обсяг проданої продукції за її окремими видами і визначенням фінансового результату.

Процес реалізації передбачає:

1. передачу продукції від виробника до покупця

2. проведення розрахунків згідно з договірною ціною.

У зв’язку з цим кожен вид продукції який продається матиме 2 оцінки:

1. від виробника – виробнича собівартість

2. від покупця – ціна продажу

В обліку процеси реалізації відображаються на рахунках 7 і 9 класу.

Класифікація доходів за видами діяльності: господарські операції – види діяльності: основна (701, 702, 703), інша операційна (71), фінансова (72, 73), інвестиційна (74), надзвичайні події (75).

На рахунках 9 класу по Дту відображають виробничу собівартість реалізованої продукції, а по Кту – списання на рах.79.

По Кту рахунків 7 класу відображають отримані доходи, тобто реалізаційну вартість проданої продукції або наданих послуг, а по Дту відображають нараховані податкові зобов’язання і закриття на рах.79.

Метод обчислення податку на додану вартість:

1. нарахування (ПДВ нараховується на вартість відвантаженої продукції згідно з цінами реалізації) Дт36 – Кт70, Дт70 – Кт64.

2. касовий (ПДВ утримується якщо є розрахунковий рахунок у рахунок оплати продукції) Дт31 – Кт36, Дт643 – Кт641

При визначенні фінансового результату облік використовується на рах.79. Якщо підприємство отримує прибуток, то відображається наступне бухгалтерське проведення. Дт – 79 Кт – 44. Якщо підприємство отримує збитки, то складається така проводка Дт – 44, Кт – 79.

Чергування процесів діяльності підприємства

Грошові кошти

Постачання

Предмети праці

Грошова продукція (товари) за ціною реалізації Реалізація Грошові кошти у збільшеній сумі

Предмети праці, засоби праці, робоча сила Виробництво Готова продукція

Оскільки готова продукція на промислових підприємствах в поточному обліку відображається за плановою собівартістю, то на кінець місяця виникає необхідність розрахувати і списати відхилення фактичної собівартості від планової щодо реалізованої частини продукції.

Схема кругообігу майна капіталу

Грошові кошти

Предмети праці Засоби праці

Виробництво

Продукція за собівартістю

Продукція за реалізованою собівартістю

Грошові кошти

Дт Рах.79 Кт

Рах. 90, 92 93 94 95 99 ОбДт Скін

Рах. 70 71 72 73 74 75 ОбКт Скін

Якщо ОбКт>ОбДт, - отрим прибуток

Якщо ОбДт>ОбКт, - отрим збиток

9 ТЕМА. ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ

9.1.Сутність та призначення бухгалтерської звітності

Згідно із законом України про бухгалтерський облік і фінансову звітність регулювання питань методології фінансового обліку і звітності відбувається міністерством фінансів України. Фінансова звітність не є комерційною таємницею крім випадків передбачених законодавством.

Звітність – це сукупність показників, сформована на основі даних БО, яка характеризує результати діяльності підприємства.

Метою звітності є надання корисної інформації користувачам.

Датою надання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі підприємством, а у разі надсилання її поштою є дата одержання адресатом звітності яка зазначена на штампі. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Вимоги до звітності – оформлення, достовірність, державне регламентування, порівняльність показників, повнота, комплектність, своєчасне складання та подання.

Проміжна звітність (місячна і квартальна) охоплює весь період і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Критерії при формуванні звітних показників: нейтральність, доказовість, точність та детальність, зіставність, регулярність, значимість, цінність для прогнозування і звірення результатів.

9.2.Класифікація звітності підприємства

Звітність класифікується: за змістом; строками складання; кількістю охоплених господарств.

Класифікація звітності:

1. за терміном складання та подання (поточна і річна)

2. за призначенням (зовнішня і внутрішня)

3. за економічним змістом (бухгалтерська, податкова, оперативна, статистична)

4. за рівнем узагальнення (індивідуальна і консолідована)

5. за місцем використання- внутрішня – її використовують менеджери підприємств для оперативного управління за виробничо-фінансовою діяльністю. Звіт про рух матеріалів, худоби і птиці, виробничі звіти, звіт касира, звіт про рух пального; - зовнішня – відображає виробничі процеси в узагальненому вигляді, тобто це бухгалтерська звітність яка включає наступні звіти: примітки до звітів, звіт про фінансові результати, рух грошових коштів, баланс, звіт про власний капітал; - статистична звітність – відображає в детальному вигляді окремі сторони виробничих процесів: звіт про реалізацію продукції, наявність с/г культур, звіт про стан рослинництва та тваринництва, основні економічні показники; - податкова – належить податкова декларація з ПДВ і декларація про прибутки підприємства.

Періодична звітність подається щокварталу на 01.04., 01.07.,01.10., річна складається за підсумками минулого року.

За терміном подання звітність може бути: потова і телеграфна.

9.3.Порядок складання та затвердження бухгалтерської звітності

Принципи підготовки фінансової звітності: автономність підприємства, безперервність діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, привалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.

Звітним періодом є календарний рік, а першим звітним періодом новоствореного підприємства може бути період менший ніж 12 місяців, але не більше 15 місяців.

Групи споживачів звітності:

1 - ша група: власники, кредитори, постачальники, інвестори, адміністрація виробництва, податкові органи; працівники підприємства; органи статистики; органи контролю за ціноутворенням.

2 – га група: споживачі що захищають інтереси 1-ї групи споживачів; консультанти з фінансових питань; біржі цінних паперів, юриста; органи ціноутворення, планові; торгово-виробничі асоціації; профспілки.

Квартальна фінансова звітність подається до 25 числа, місяця, що наступає за звітним, а річна – подається не пізніше 20 лютого наступного звітного року

Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань подається організаціями не пізніше 5 числа, місяця за звітним, а квартальний подається не пізніше 15 числа, що наступає за звітним кварталом і річний не пізніше 22 січня.

Перед складання фінансової звітності обов’язково проводиться інвентаризація активів і зобов’язань підприємства починаючи з 1-го жовтня.

Звітність с/г підприємств – система показників, що характеризує виробничу діяльність с/г підприємств за певний період часу.

ВАТ підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні фондові біржі, інвестиційні фонди, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди і страхові компанії зобов’язані не пізніше 1-го червня оприлюднити фінансову звітність річну у певних періодичних виданнях, тобто засобах масової інформації.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський стандарт — це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку.

Виробничі запаси - матеріальні елементи виробництва, що піддаються обробці в процесі виробництва, беруть участь у процесі виробництва одноразово і повністю переносять свою вартість на новостворений продукт.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до собівартості активів, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Готова продукція - продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Дата балансу - дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є останній день звітного періоду. Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Користувачі фінансової звітності - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними і призначені для використання протягом періоду, більшого за один рік (або операційного циклу якщо він перевищує 1 рік).

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (операційного циклу, якщо він довший за рік).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підрядник - юридична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує передбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовникові.

План рахунків - це систематизований перелік рахунків і схем реєстрації, групування на них фактів фінансово-господарської діяльності в БО.

Покупці - це фізичні або юридичні особи які купують товари (роботи, послуги).

Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей чи надають послуги або виконують роботи.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Положенням (стандартом).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

ТЕМА1. бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

1.1Господарський облік, його зміст і значення.

1.2 Головні завдання і вимоги до господарського обліку.

1.3 Вимірники, які використовують в обліку

1.4 Види господарського обліку