
- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •35. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
62. Молодіжна та професійна субкультури.
Субкультура - частина загальної культури, система цінностей, традицій, звичаїв, притаманних великий соціальної групи.
Кажуть про молодіжну субкультуру, субкультурі літніх людей, субкультурі національних меншин, професійної субкультури, кримінальні субкультури. Субкультура відрізняється від домінуючої культури мовою, поглядами на життя, манерами поведінки, зачіскою, одягом, звичаями. Відмінності можуть бути дуже сильними, але субкультура не протистоїть домінуючій культурі. Діти аристократів або представників середнього класу сильно відрізняються поведінкою від дітей з нижчого класу. Вони читають різні книжки, ходять у різні школи, орієнтуються на різні ідеали. У кожного покоління і кожної соціальної групи свій культурний світ.
Молодіжна субкультура. У сучасної молоді відпочинку і дозвілля - провідна форма життєдіяльності, вона витиснула працю як найважливішу потреба. Від задоволеності дозвіллям тепер залежить задоволеність життям в цілому. У молодіжній субкультурі відсутня вибірковість в культурному поведінці, переважають стереотипи і груповий конформізм (угодовство). Молодіжна субкультура має свою мову, особливу моду, мистецтво і стиль поведінки. Дедалі більше вона стає неформальній культурою, носіями якої виступають неформальні підліткові групи.
В кінці 1989 р. Н.В. Кофирін обстежив неформальні молодіжні групи, звані "двірськи тусовкм". Вони утворені за місцем проживання: 70% їх учасників склали юнаки, 30% - дівчата.
"Піти у неформали" спонукали молодих людей внутрішня самотність, потреба в друзях, конфлікти в школі і вдома, недовіра до дорослих, протест проти брехні.
Молодіжна субкультура в чому носить сурогатний характер - вона сповнена штучними замінниками реальних цінностей: подовжене учнівство як псевдосамостоятельность, наслідування відносин дорослих з системою панування і сильних особистостей, примарна участь в пригодах екранних ілітературних героїв замість реалізації власних прагнень, нарешті, втеча чи неприйняття соціальної дійсності замість її перебудови і вдосконалення.
Молодь - це величезна частина людей нашого суспільства. Вона не тільки відрізняється і від дорослих, і від дітей, а ще й всіляко підкреслює це. Для неї дуже важливо бути оригінальною, непростою, такою, щоб на неї звертали увагу. Вона створює свої особливі стилі життя, одяг, організації, журнали, музику.
Крім того, вона ще неоднорідна і всередині себе. Багато молоді люди перебувають в угрупованнях, які іноді беруть величезні масштаби. Одні з них стають відомі і популярні в усьому світі, інші - тільки в якійсь окремій країні, місті. Зараз такі угруповання прийнято називати модним і красивим словом «субкультура».
Під "професійної субкультурою" розуміється комплекс традицій: звичаєвого права, стереотипів поведінки, особливостей способу життя, форм повсякденного дискурсу, символіки та атрибутів, - склався в даній професійному середовищі.
Зауважимо, що саме існування такого роду субкультур довгий час не уявлялося очевидним, оскільки професіонали сприймалися як носії домінуючою культурної моделі, а то і її персоніфіковане втілення. Термін "субкультура" виник спочатку для позначення відхиляються від цієї моделімаргінальних, периферійних форм, сприймалися як низова пласт культури, підстильний її домінуючу модель і придушений нею. Проте, в міру усвідомлення мультикультурної сутності сучасного суспільства, концепція "субкультур" все в більшій мірі використовується як засіб опису розмаїття, а не відхилень.