103 Ознаки соціального розшарування суспільства

Поглиблення процесів розшарування населення за доходами, зазвичай, є передумовою перетворень та деформації існуючої структури суспільства, формування нових класових утворень. Але наявність значного розшарування всередині суспільства, обумовленого, здебі¬льшого, перехідними процесами та виникненням необгрунтованої нерівності в доходах, ще зовсім не означає наявності чіткої соціальної структури. Руйнація старої соціальної структури є лише першим кроком до формування нових соціальних груп та класів, першою стадією дов¬готривалого процесу побудови суспільства зі сталими стратифікаційними ознаками.

107 Особливості середнього классу у соціології

                                     

Поняття «середній клас» виникло в Англії в кінці 17 століття для позначення групи власників і підприємців, які протистояли великим землевласникам зверху і селько-міський « голоті »знизу. Поступово до них стали зараховувати всіх дрібних і середніх підприємців, торговців, осіб вільної професії (адвокатів, священиків, письменників, вчителів, лікарів). Сьогодні прийнято розрізняти старий і новий середній клас.

Старий середній клас у Європі - це дрібна і середня буржуазія, ремісники. У радянській Росії - це держслужбовці та інтелігенція. Новий середній клас - представники вільних професій і менеджери: інженери, програмісти, викладачі, вчені і т.д. Їх ресурси пов`язані не з власністю, а з професійною діяльністю

           

Середній клас є соціальним стрижнем суспільства. Цьому існує ряд пояснень.

• Середній клас розводить два протилежних полюси - бідних і багатих. Чим ближче один до одного полярні точки, тим імовірніше їх зіткнення. І навпаки.

• Середній клас завдяки своїй економічної спроможності створює широкий споживчий ринок, що сприятливо для розвитку економіки.

• Середній клас - це люди, що здобули освіту, мають практику безперервної освіти. Тому вони легше адаптуються на ринку професій. Люди, які мають освіту, здатні самі створювати робочі місця. В разі різких економічних і соціальних змін вони створюють запас міцності для суспільства.

• Середній клас - транслятор основних цінностей, носій образу трудового суспільства: старанний працівник, хороший сім`янин, добросовісний платник податків, лояльний громадянин.

Середній клас. Це насамперед дрібні підприємці. До нього належить також більша частина інтелігенції та середня група службовців. В останні десятиріччя характерним для розвитку середніх прошарків є:

– збільшення кількості дрібних підприємців, зайнятих у сфері послуг, економіки;

– зменшення кількості фермерів;

– значне кількісне зростання інтелігенції й ускладнення її соціального складу;

– зростання мобільності всіх прошарків.

Середній клас — це соціальний стабілізатор, упорядковуючий фактор розвитку багатовимірних процесів соціальної нерівності, регулятор її припустимих меж, функціонування соціальної ієрархії загалом. Потужний середній клас у соціальній ієрархії — чинник економічної, політичної стабільності громадянського суспільства, його позитивної соціодинаміки, що забезпечує свободу і незалежність особистості. Такий середній клас в Україні лише формується. А тому створення умов для формування та динамічного розвитку середнього класу, який у перспективі охоплюватиме 55-60 % населення, є особливо важливим завданням соціальної політики, регулювання соціально-класових відносин. Чинниками, що сприяють становленню середнього класу, є послідовність у здійсненні ринкових перетворень, зокрема у формуванні ринкових відносин, утворення різноманітних форм власності, які сприятимуть збагаченню економічної основи суспільства, розширенню і поглибленню його соціального поля, виникненню нових соціальних спільностей, соціальних груп, верств.

108 Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль

Соціальні зв'язки можуть виявлятись у формі соціального контакту та соціальної взаємодії. На відміну від соціального контакту, соціальна взаємодія є формою спілкування, яка передбачає систематичний, взаємний вплив індивідів. Характерною рисою соціальної взаємодії є глибока і тісна координація системи дій суб'єктів. Якщо у соціальній дії приймає участь один індивід, то в соціальній взаємодії — принаймні два. Соціальна взаємодія відрізняється від соціальної дії наявністю зворотного зв'язку. Лише ту дію людини, яка направлена на іншу людину і викликає зворотну реакцію, можна кваліфікувати як соціальну взаємодію. Структура та механізм соціальної взаємодії включає: суб'єктів взаємодії, тобто людей, які діють; зміни, викликані їх діями; вплив цих змін на інших людей; а також реакцію людей, на яких була спрямована дія.

Соціологія вивчає соціальну взаємодію на двох рівнях: мікро- і макрорівні. Мікрорівень — це рівень між особистісної взаємодії. Макрорівень — це взаємодія на рівні суспільства, соціальних інститутів. У процесі взаємодії відбувається обмін інформацією, знаннями, досвідом, матеріальними та духовними цінностями..

Можна виділити наступні види соціальної взаємодії: • за кількістю суб'єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами; • за терміном: тривала й тимчасова;

• за усвідомленістю взаємодії: усвідомлена та неусвідомлена;

• за якістю: однорідна та неоднорідна;

• за розташуванням учасників: безпосередня та опосередкована;

• за статусними системами можна виділити наступні сфери соціальної взаємодії: економічна (індивіди виступають як власники, наймані працівники, підприємці, бізнесмени, безробітні); професійна (індивіди приймають в ній участь в якості водіїв, банкірів, професорів); сімейна (люди виступають в ролі батьків, матерів, братів тощо); демографічна (передбачає контакти між представниками різних статей, вікових категорій, національностей та рас); політична (люди співпрацюють або суперничають в якості представників політичних партій, суспільних рухів, суб'єктів державної влади); релігійна (контакти між представниками різних релігій, віруючих та атеїстів); територіально-поселенська (де відбуваються зіткнення, співробітництво, конкуренція між місцевими та прибулими, міськими та сільськими, емігрантами);

• за видами дії: фізична, вербальна, жестова. Раніше вчені вважали, що спілкування здійснюється лише на вербальному (словесному) рівні. Однак, деякі з них (Дж. Бейтсон, Р. Бердуістелл, П. Уотцлевік) звернули увагу на те, що основна частина нашої взаємодії з іншими людьми має невербальний характер. Жести, вираз обличчя та рухи тіла вважаються невербальними каналами передачі інформації.

Наприклад, жестами руки можна виразити наказ, загрозу, запрошення, показати своє самопочуття та багато інших станів.

• за способами, за допомогою яких індивіди узгоджують власні цілі та засоби їх досягнення: кооперація (співробітництво декількох індивідів (груп) для вирішення загального завдання), конкуренція (індивідуальна або групова боротьба за володіння дефіцитними ресурсами), конфлікт (явне або приховане зіткнення інтересів соціальних суб'єктів).

Важливою формою вияву соціальних зв'язків є соціальні відносини.

Соціальні відносини — це відносно стійкі зв'язки між індивідами і соціальними групами, обумовлені їх неоднаковим положенням в суспільстві та роллю в суспільному житті.

Поняття "соціальні відносини" досить часто вживають як синонім суспільних відносин. Однак подібне ототожнення не завжди правомірне. Соціальні відносини це особливий вид суспільних відносин, що виникають між індивідами як членами спільноті виступають одним із способів вияву, трансформації та реалізації соціальності у суспільстві. Головним чинником виникнення і функціонування соціальних відносин є соціальний статус кожного з індивідів, розподіл цих статусів у суспільстві, у межах яких і з позицій яких вступають у взаємодію між собою та з суспільством індивіди, наповнюючи свої відносини реальним змістом статусної взаємодії.

Виокремлюють різні види соціальних відносин:

• за обсягом владних повноважень: відносини по горизонталі і відносини по вертикалі;

• за ступенем регламентування: формальні (офіційно оформлені) та неформальні;

• за способом спілкування індивідів: безособові або опосередковані, міжособові або безпосередні;

• за суб'єктами діяльності: між організаційні, внутріорганізаційні;

• за рівнем справедливості: справедливі і несправедливі. Основою відмінностей між соціальними відносинами є мотиви і потреби, головними з яких є первинні та вторинні потреби.

Внаслідок суперечності соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії стає соціальний конфлікт.