Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СУЧАСНІ ДРОГОБИЦЬКІ ПИСЬМЕННИКИ.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
22.09.2019
Размер:
41.1 Кб
Скачать

Розділ 2. Сучасні дрогобицькі письменники

    1. Дрогобицькі письменники

Література та епоха… Поняття невіддільні. Аби пізнати суть часу, осмислюємо духовні набутки. Література чутлива до змін у суспільному житті, узагальнює через художній образ пройдений шлях, розмірковує над перспективами розвитку, застерігає від поразок і невдач… А головне – плекає душу!

Художнє слово – найважливіша складова духовної культури. Від його розвою і взаємодії із суспільством залежить моральне здоров’я нації, доля держави. Література і держава – взаємопов’язані і взамозобов’язуючі системи. Духовний простір визначає майбутнє держави.

Дрогобицька письменницька громада свідома обов’язку нести у своїх душах вогонь Івана Франка, самопожертву Маркіяна Шашкевича; тривання полум’я Шевченкового вогню і Лесиної великої віри.

Досягнення дрогобицького письменства у формуванні духовного простору Украйни – незаперечні. Твори дрогобицьких письменників позначені оригінальністю, потужним творчим осмисленням життя, добротним професіоналізмом.

Львівська організація Національної спілки письменників України залишається найбільшою з усіх письменницьких організацій (крім столичної).

Ми можемо пишатися такими великими дрогобицькими письменниками: Роман Пастух, Йосип Фиштик, Михайло Шалата, Василь Сторонський, Роман Кудлик, Богдан Башак.

Роман Михайлович Кудлик народився 4 травня 1941 року в місті Ярославі (Польща). У 1945 році переїздить з рідними до Дрогобича. Працював електриком на нафтопереробному заводі, в редакції районної газети «Ленінський шлях». Закінчив Львівський університет (1964). Працював у редакціях журналу «Дзвін» («Жовтень»), газети «Львівський залізничник», на Львівській студії телебачення, у львівській філармонії. Зараз – заступник головного редактора журналу «Дзвін».

Автор збірок «Розмова» (1963), «Весняний більярд» (1968), «Яблуневі ліхтарі» (1979), «Листя дикого винограду» (1987). Написав лібрето опер «Олеська балада» (у співавторстві, 1985), «Царівна Жаба» (1989) та мюзиклу «Лис Микита» (1986). Його вірші перекладалися багатьма мовами. Зараз виступає як критик і перекладач. Лауреат Львівської обласної комсомольської премії імені О. Гаврилюка.

Богдан Башак народився 1 червня 1948року на Львівщині. Закінчив Дрогобицький нафтовий технікум. Навчався в Свердловському інституті стандартів і метрології, Львівському університеті творчості робсількорів. Вірші почав писати з восьмого класу. Друкувався в місцевій і республіканські періодиці. Член товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, Член УРП. Депутат Дрогобицької міської Ради народних депутатів. Знайомимося з його такими поезіями «Прогностик», «Мазепа», «Січовик», «Зваженість», «За волю», «Ода рабству», «Ода дрогобичанам», «Групі – 239», «До України», «До неба», «Воління волі», «Ідилічне».

    1. Йосип Фиштик – поет-пісняр

Йосип Фиштик народився 22 лютого 1947 року в селі Верхнє Висоцьке, що на Турківщині. Батьки – Іван Фиштик (1910-1983) та Юстина Фиштик (1906-1995; з хати – Ціко) – були, як це й заведено з давніх-давен у хліборобів, багатодітними. Їхнє багатство – це дев’ятеро діток: Марія, Катерина, Ганна, Василь, Микола, Софія, Юлія та ще два сини з однаковим ім’ям – Йосип. Йосипів дідусь був улюбленцем в односельчан, бо був наділений даром передбачати події. Щоправда, тільки дуже великі, що мали значення для всіх, скажімо, сподівання на врожай, весняну теплінь, осінню повінь…

Нині Йосип Фиштик – головний редактор регіонального радіо «Франкова земля», лауреат Міжнародної премії ім.С. Гулака-Артемовського, премії ім.Д.Луценка «Осіннє золото». Він – відомий журналіст, публіцист, поет-пісняр, який по праву удостоєний почесного звання Заслужений діяч мистецтв України. Успіх до успіху приточується, бо всьому є причинок – наполегливість і чесна праця у багатьох ділянках.

Ось, приміром, не так давно до читацького загалу дійшла його нова збірка «Золоте знамено» (Львів, 2010, 116 с.).

Отакий собі своєрідний театральний кін, що мимоволі вибудовується ув очах – ні, не, як марення, а радше – у пов’язі з небом конкретне дійство. Воно – десь поруч. Тільки розпізнати б його реальну, а не метафоричну основу… У цьому сенсі твори Йосипа Фиштика прочитуються з таким розумінням, яке запрошує кожного глибше усвідомлювати граничну відповідальність за долю України. До них належать його поезії, що містяться у згаданій книжці «Золоте знамено». Складається враження: як поет-пісняр, а також професійний радіожурналіст Йосип Фиштик звик до «магнітофонного», емоційно високоорганізованого слова, що несе, як правило, документально спонукальну художність. Вона, своєю чергою, постає піднесеною, наділеною справжньою мистецькою довершеністю думки. А звідси – гармонійність поетичних узагальнень, що створюють мікроатмосферу довіри, відтінену по-філософськи закроєним смислом утверджувати високу духовність поміж людьми. Тут не слід шукати ускладнених витків чи метафоричних «ключів від форту Буаяр»; адже читач ніде не відчуває дисонансу між тим, що поет прагне висловити, і тим, що рухає його – добром опромінену – мораль. Це – загалом характерна ознака рецензованої збірки. Її цілісність засвідчують такі поезії, як «У пригорщах – криниця», «Берег над Києвом», «Золоте знамено», «Гей, з гори, гори», «Мить без вороття», «Роздмухані громи», «Сорочка між братами», «Зціленість», «Вишневий пульс», «Непроминальність», «Грона волі», «Жниво для зрячих», «Оберіг», «Даль буття», «Володар духу», «У смуток закутий», «Предтеча», «Колосок», «Журавлі», «Бджоли», «Старий камінь», «Плач радості», «Дві скрипки», а також твори з циклів «Київська Русь» та «Симфонія долі». Коли мене не буде серед весен, Коли дощів сльоза торкнеться меж, – В човні знайдіть мої притихлі весла І допливіть за мене аж до веж…

В особі Йосипа Фиштика маємо лауреата авторитетної літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото»(2005). Численні твори головного редактора регіонального радіо «Франкова земля», що має свій осідок у Дрогобичі, опубліковані у багатьох збірниках антологічного типу («Антологія Бойківського краю». – Дрогобич, 2007; «Осіннє золото». – Київ, 2007), «Гомін Підгір’я». – Дрогобич, 2008). Відтоді, як з’явилася перша його поетична збірка «Вітаюся зі світом» (Дрогобич, 1992), досі побачили світ понад десять книжок, зокрема: «З Бойківського джерела» (Львів, 1994), «На Україну повернусь» (Львів, 1996), «Жменька Сонця» (Київ, 1997), «Сонце в жменьці» (Дрогобич, 2000), «Ключик до раю» (Дрогобич, 2004), «Крила» (Дрогобич, 2007). Особливо доцільно увиразнити книжку під красномовною назвою «Ця земля – Україна» (Львів, 2006), винятково цінну збірку пісенних текстів Йосипа Фиштика.

Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Михайло Ткач слушно зауважив: «Поет-пісняр Йосип Фиштик має великий творчий потенціал. Якби він написав з Людмилою Єрмаковою для видатної Раїси Кириченко тільки «Ця земля – Україна», а з Марією Шалайкевич – «Мову колискову» та «Український звичай», то це вже було б явище в пісенній українській культурі. А його доробок в творчому загалі не проминущий…». Основу цього спостереження цементують такі пісенні тексти Йосипа Фиштика, як «Онуки», «Мова колискова», «Пісню не забути», «Свята неділя», «Український звичай», «Батьківська стежина», «Лишаймося собою». Звісно, до слів Михайла Ткача годі щось додавати, якщо б об’єктивно не прагнути звернути увагу читача на роль змістовного наповнення цитованої книжки. До неї мені судилося написати післямову, якою хотілося виокремити передусім подячне слово за добру працю Йосипа Фиштика на культурно-мистецькій ниві. Тут поет-пісняр з міста Юрія Котермака вже понад тридцять літ обстоює гармонійну відповідність слова з мелодією для душі. Звідси – просвітлена рефлексія, яка додає віри усім, хто на неї спраглий, а насамперед жменьці сонця – поетовій доньці Юлії Фиштик:

Прийди до мене із тривог, Чи сонцем з темряви зійди. Печаль і радість – нам на двох, В один зіллються два сліди.

Що ж, стрижень традиції додає віри. А вона співзвучна його прагненням поліпшувати навколишній світ. У цьому й полягає визначальний сенс громадського змісту не тільки книжки «Золоте знамено», але й щойно виданої збірки «Мамо, лишайтеся з нами» (Дрогобич, 2011) Йосипа Фиштика та Людмили Єрмакової.

Він добре знаний в Україні і за її межами як поет-пісняр. Ні, не буде перебільшенням, коли скажу: його твори увійшли до золотої пісенно-мистецької скарбниці України. Близько 20 народних і понад 30 заслужених артистів України виконують кращі пісні талановитого митця. Серед провідних виконавців – корифеї української естради, незабутні Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Анатолій Горчинський. Так, наш Ювіляр – знаний піснетворець. Його перу належить дванадцять поетичних книг, десять пісенних аудіоальбомів («Проекції століття»), п’ять компакт-дисків, поетично-пісенна трилогія («Ця земля – Україна», «Золоте знамено», «Лишаймось собою»). Варто наголосити: Й. Фиштик є одним із співавторів фольк-опери «Київська Русь». За його творами “Сон Святослава”, “Народження князя Володимира”, “Молитва Святого Володимира”, “Проща до Ярослава Мудрого”, “Купальські пісні” створено панорамні пісенно-мистецькі дійства до 1020-ліття хрещення Київської Русі Володимиром Великим.

Від 1976 року він – головний редактор Дрогобицького регіонального радіо «Франкова земля», яке є колективним кореспондентом Львівського обласного та Українського радіо. На щастя, його праця має схвальні оцінки. Він – лауреат всеукраїнських журналістських премій «Сучасність» (2001), «Золоте перо» (2004), володар Почесного Знаку НСЖУ (2007). Йосипа Фиштика визнано «Державним керівником року» з нагородженням відзнакою Національного бізнес-рейтингу – Орденом «Статус-нагорода «Професіонал галузі» (2008). Упродовж багатьох скликань він виконує обов’язки члена правління Львівської обласної організації НСЖУ, керівника секції радіожурналістів. Від Львівщини він неодноразово обирався делегатом всеукраїнських з’їздів і конференцій, на яких вирішувалася доля української журналістської думки.

А все ж напрошується слово про його пісенне начало. Приміром, його твір «Мова колискова» визнаний однією з кращих пісень, якою репрезентуємо Шевченкову землю за її межами. До того ж телеверсії пісенно-мистецьких проектів «Франкова криниця», «Берег над Києвом», «Чужина – не рідна мати» віддавна присутні в українському ефірі. В його архіві зібрано численні листи від слухачів, зокрема Л. Ількової, О. Моргун, Б.Врублівського, О.Макаренко, О. Мостович, М.Іщаповської. Вони свідчать про популярність пісенних текстів Йосипа Фиштика.

Що ж, літа промайнули, як роса на бурштинових зернятках. Вони не роблять вододіл, а радше навпаки творять цілісне часове осердя: Йосип Фиштик натхнено зустрічає 65-річчя від Дня народин, 40-річчя творчої діяльності. А ще примітний факт: громадськість Дрогобиччини відсвяткує 60-річчя від часу створення Дрогобицького радіо. Адже заснування студії припало на квітень 1952 р. Власне, відтоді Йосип Фиштик її незмінно очолює, даруючи своїм землякам живе слово правди й віри. А його пісня лунатиме, нагадуючи нинішньому й наступному поколінням про красу, яку народжують ясні зорі…