Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУП ДИПЛОМНОЇ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
22.09.2019
Размер:
133.64 Кб
Скачать

1.2. Теоретичні проблеми дослідження творчості с.Руданського

Для з'ясування провідних ознак художнього феномена С.Руданського та філософсько-естетичних засад освоєння ним буття вважаємо за необхідне звернутися до таких понять, як «художній світ» і «художній світ митця». У працях сучасних учених (М. Гіршман, Р. Гром'як), які в свою чергу спираються на ідеї М. Бахтіна, Д. Лихачова, О. Скафтимова, цілком справедливо стверджується, що створюваний письменником у літературному творі художній світ є моделлю універсуму, «всесвітом у мініатюрі». Разом із тим, слід говорити і про художній світ митця, який варто розглядати як інтегральну категорію, втілену в художній творчості, результат діяльності автора, плід його уяви, реалізацію творчого потенціалу. Р. Гром'як, Ю. Ковалів в «Літературознавчому словнику-довіднику» визначають поняття «художній світ» як «створену уявою письменника і втілену в тексті образну картину, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Художній світ співвідносний з предметною, соціальною і психологічною реальністю, хоч наділений автором (творцем) антропоморфними і просторово-часовими вимірами, упорядкований композицією твору відповідно до задуму митця. У цьому сенсі він є духовно-інтенціональним утворенням з власною логікою, тому художній світ трактується як друга, власне художньо-естетична, реальність, що має духовний, фікційний характер. Художній світ конкретизується насамперед у зв'язку з його суб'єктом (художнім світом письменника) і формою втілення (світ художнього твору)» [16, 730].

Художній світ у літературному творі або максимально наближений до видимого, даного нам у відчуттях (та все ж такий, що існує лише в нашій уяві, збуджуваній словом, образом), або фантастичний, зітканий із химерних переплетінь уявленого і явленого, сновидінь і візій (але теж опосередкований словом – від автора до сприймача та його співуяви). У цьому художньому світі можуть бути свої часові та просторові параметри, знову ж таки як максимально наближені до реальних обставин часу і місця дії, так і зіткані з найрізноманітніших переплетінь, зміщень, переміщень у часопросторі. Крім того, у художньому світі митця, за М. Бахтіним, є два плани – автора і героя. При цьому вчений виділяє три типи «стосунків» між ними.

Перший – «герой опановує автора» – тобто автор дивиться на світ очима героя, переживає події його життя лише зсередини. Другий – зворотний – «автор опановує героя» і, отже, ставлення автора до героя частково передає погляди автора. І третій тип – «герой є сам своїм автором, осмислює власне життя естетично, ніби грає роль». Отже, у художньому світі твору відбувається розщеплення авторської свідомості, чуттєвості на «свою» і «чужу».

У літературний твір входять пластичні й непластичні елементи. Система пластичних елементів і становить художній світ. Він складається зі словесно виражених, описаних, вербально створених речей, явищ, персонажів, ситуацій і взаємин. У своїй сукупності все це й створює систему пластичних елементів – художній світ. Літературознавці підкреслюють, що для правильного розуміння тексту особливо важливе вміння читача розуміти форму, жанр, стиль і сприймати умовність художнього твору, відрізняючи художні образи від дійсності. Із цього погляду вміння читача відрізняти художній текст від нехудожнього є головною умовою розуміння твору.

Поруч із поняттям "літературний твір" у критичній і науковій літературі функціонує лексема "світ" у сполученні з різними епітетами: художній, поетичний, внутрішній світ твору.

Спробу підвести науковий фундамент під існуюче в літературознавстві образне визначення художнього твору як "особливого світу" здійснив Д. Лихачов у статті "Внутрішній світ художнього твору". У внутрішньому світі, за твердженням автора, все своє: час, простір, соціальні, економічні та інші закономірності. "У творах, – писав Д. Лихачов, – може бути й свій психологічний світ: не психологія окремих діючих осіб, а загальні закони психології, що підкоряють собі всіх діючих осіб, що створюють "психологічне середовище", у якому розгортається сюжет" [32, 77]. На думку Д. Лихачова, поет творить свою природу в межах поетичного твору, що підкоряється своїм закономірностям.

«Поетичний світ» не продовження «літературного твору», а самостійне, автономне поняття, що позначає особливий предмет наукового дослідження. Він зображує світ у його людських емоціях, рідше – у формах.

Новий тип літературного мислення, виявлений письменником, і в його власній творчості, і взагалі в літературі виникає не раптом. Він готується попереднім художнім розвитком. Внутрішній світ художнього твору словесного мистецтва (літературного або фольклорного) має художню цілісність. Окремі елементи відбитої дійсності з'єднуються один із одним у цьому внутрішньому світі в якійсь певній системі, художній єдності. Вивчаючи відбиття дійсності в світі художнього твору, літературознавці найчастіше обмежуються тим, що звертають увагу на правильність зображення у творі окремо взятих явищ дійсності. Літературознавці залучають собі в допомогу істориків, щоб з'ясувати точність зображення подій минулого, психологів і навіть психіатрів, щоб з'ясувати правильність зображення психічного життя діючих осіб, нерідко звертаються за допомогою до географів, зоологів, астрономів і т.д.

При цьому помилка літературознавців, які відзначають різні "вірності" або "невірності" у зображенні художником дійсності, полягає в тому, що, диференціюючи дійсність та світ художнього твору, вони роблять те й інше непорівнянним. Справді, треба не тільки констатувати факт розходжень, але й вивчати, чим він обумовлений і як організований внутрішній світ твору. Специфіка художнього твору окремих авторів або літературних напрямків може іноді складатися саме у зворотному, тобто в тому, що цих розходжень в окремих частинах внутрішнього світу буде занадто мало, а точного відтворення дійсності – багато.

Кожен художній твір відбиває світ дійсності у своїх творчих ракурсах, що підлягають всебічному вивченню у зв'язку зі специфікою художнього твору й насамперед у їхньому цілому. Вивчаючи відбиття дійсності в художньому творі, не можна обмежуватися питанням: «вірно» або «невірно» і захоплюватися тільки точністю, правильністю. Внутрішній світ художнього твору має ще свої власні взаємозалежні закономірності, виміри й зміст.

Внутрішній світ художнього твору не автономний, а залежить від реальності, відображує світ дійсності, але перетворення має цілісний і цілеспрямований характер. Світ художнього твору – результат відображення активного перетворення дійсності. У творах може бути й свій психологічний світ: не психологія окремих діючих осіб, а загальні закони психології. Моральна сторона світу художнього твору теж дуже важлива й має безпосереднє значення. Так, наприклад, світ середньовічних творів знає абсолютне добро, але зло в ньому відносне. Отже, моральний світ художніх творів увесь час змінюється з розвитком літератури. Спроби виправдати зло, знайти в ньому об'єктивні причини, розглядати зло як протест соціальний або релігійний характерні для творів романтичного напрямку. У класицизмі зло й добро ніби панують над світом і здобувають своєрідне історичне забарвлення. У реалізмі моральні проблеми пронизують собою побут, виступають у тисячах аспектів, серед яких неухильно зростають аспекти соціальні. «Будівельні матеріали» для побудови внутрішнього світу кожного твору беруться з дійсності, що оточує художника, але створює він свій світ у відповідності зі своїми уявленнями про те, яким він був, є або повинен бути.

Світ художнього твору відбиває дійсність одночасно побічно й прямо: побічно – через бачення художника, через його художнє сприйняття, і прямо, безпосередньо в тих випадках, коли митець несвідомо, не надаючи цьому художнього значення, переносить у створюваний ним світ явища дійсності, поняття своєї епохи.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.