Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСТУП ДИПЛОМНОЇ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
22.09.2019
Размер:
133.64 Кб
Скачать

Висновки

Українських поетів другої половини XIX століття – Л. Глібова, І. Манжуру, С. Руданського, Я. Щоголева – характеризують як поетів "пошевченківської" доби, у творчості яких були елементи і запізнілого класицизму, і спізненого романтизму, але несли вони на собі таки знак реалізму, яким би дивним він часом не здавався.

Запропоноване переосмислення спадщини С.Руданського спрямоване на те, щоб вивільнити творчість митця з застарілих догм, упереджень і уточнити деякі літературознавчі поняття, гнучкіше подати їх систему. Поетичний дискурс С. Руданського складався у формі відношення «панування» колективного, загального та «покори» індивідуального, одиничного, особистого. Це насамперед пов'язане зі зміною складових, співвідношенням та ієрархічністю у процесі розвитку реалістичної літератури, що призвело до змін у світогляді митця та відповідно до модифікації картин людського буття.

Розквіт творчого потенціалу С.Руданського припадає на переломний етап в літературі, через те критичні матеріали репрезентують двояке ставлення до оцінки творчості поета. Проаналізувавши монографії, публікації, критичні матеріали, простежуємо розбіжності в оцінці його творчості. Першим дослідником творчості С. Руданського був І. Франко, який зібрав невідомі сторінки його життєтворчості. Завдяки літературознавчим розвідкам І. Франка віднайдено тексти найкращих зразків доробку поета. Творчість С.Руданського розглядалася критиком як завершення школи романтиків, проте він не виокремлює С. Руданського з ряду найталановитіших гумористів XIX століття. Першим, хто це зробив, був М. Драгоманов, стверджуючи, що поет торкнувся нових тем при змалюванні тогочасної дійсності.

Переосмислюючи творчий доробок письменника, як явище соціальне, П.Колесник, І.Пільгук, Ю.Цеков, розглядали його в руслі реалізму, найвище оцінюючи художній феномен С. Руданського як автора гумористичного та ліричного світів.

Систематизувавши дослідження літературознавців, ми здійснили спробу оновленого підходу до розгляду принципів художнього моделювання картини світу, що постає з творчого доробку С. Руданського. Залучивши елементи інтертекстуальності та компаративістики, у бакалаврській роботі намагалися простежити зв’язок співомовок С. Руданського не тільки з українським фольклором, сміховою культурою рідного народу, а й з німецькими шванками (сатиричними повідомленнями XII-XVI ст.), фабльо (невеликими віршованими оповіданнями про веселі та смішні випадки), італійськими фацетіями Поджо Браччоліні (гострі побутові замальовки комічного змісту). З іменем С. Руданського пов’язане завершення формування віршової гуморески як жанру.

Темарій співомовок С. Руданського – це дуже різнобарвна картина людського співжиття, побачена крізь призму сміху. Важко знайти якось явище буття, що не опинилося б на вістрі дотепного, інколи – гостро сатиричного слова поета. Тут і недоладний посполитий люд ("Не свої ноги"), і здирники-хабарники ("Засідатель"), і крутії-крамарі ("Добре торгувалось"), і багато інших "героїв", що мають не тільки національне, а й інтернаціональне походження.

Доступність і простота поетичної мови гуморесок, українська сміхова культура, афористичність, глибокий підтекст переконують у тому, що митець був наділений непересічним талантом, чесно працював у царині національної літератури.

У бакалаврській роботи осмислено критичні матеріали, що торкаються проблеми диференціації понять "художній світ твору" та "художній світ митця". Твір – осередок художнього світу, в якому відображається реальність, відбувається розщеплення авторської свідомості, відбивається авторська позиція щодо відображеного. При цьому художник створює світ, пофарбований його індивідуальністю, баченням, стилем його мислення, що розкриває нову концепцію світу й особистості. Розмежовуючи ці поняття, констатуємо, що в творі завжди присутня позиція автора (світ митця), яка залежить від жанру та проблематики твору, переосмислюється свідомістю автора, підпорядковується дійсності та часу написання. Окрему ланку займає світ твору, що в сукупності художніх засобів, створення часопростору, проблематики становить індивідуальну картину для дослідження.

Суб'єктна організація світорозуміння ліричного доробку автора розкрита крізь призму виокремлення фігурування позицій "власне автора", "автора розповідача" та ліричного героя в творах. Зокрема позиція "власне автора" переноситься на суб'єктивацію "я", "ми", "ти", використовуючи такі прийоми автор сформував своє бачення на проблеми соціуму. Трьома типами представлена позиція "автора розповідача", а саме: розповідач – головний герой; побічний герой твору; персонаж, який описує події. Більшість ліричних творів дають змогу простежити позицію ліричного героя, що дозволяє виокремити і внутрішній світ автора та його відношення до дійсності. Майстром творення ліричних творів виявився С. Руданський при вмінні репрезентувати розмаїття жанрових форм лірики. Його творчий набуток представляє зразки рідко вживаних в літературі жанрів: мадригал, канцона, ліричний портрет, гімн, псалом, романс, медитація. Оригінальна форма викладу матеріалу свідчить про неординарне сприйняття художнього світу та прагнення представити реципієнту внутрішній світ автора.

Ліричні вірші особистісного і громадянського характеру С. Руданський називав "піснями", бо вони мали наспівний ритм. Серед них найбільшої популярності зажила "Пісня" ("Повій, вітре, на Вкраїну…"), присвячена першому коханню С. Руданського – Княгницькій. Цей текст і сьогодні з любов’ю виконують професійні й аматорські хорові колективи. Від неї ще повівало тим задушевним романтизмом, що й від "Дивлюсь я на небо" М. Петренка, але це вже була почасти й реалістична поезія. "Пісня" С. Руданського своїм мотивом звернена на до "конкретної" втрати кохання; у творі використано складний тип метафори, в якій єднався "настрій" живої природи і хвилюючий стан людської душі. Внаслідок такого єднання у піснях С. Руданського досягався філософський ефект "цілості" картин живого життя природи й естетичний феномен його загадковості. А центром філософії й естетики в поезії всіх часів завжди виступає людське серце.

Картина світу в художньому моделюванні С.Руданського представлена крізь призму гумористичних та ліричних творів, постає суперечливою, розмаїтою ще й тому, що в ній проявляються грані характеру письменника: прискіплива спостережливість, відтворення динаміки життя, увага до людської поведінки, а ще – глибока порядність і скромність.

Сухоти наздогнали лікаря і поета С.Руданського в Ялті, у досить молодому віці: не дожив він навіть до сорока. Проте в міру сил і таланту вперто працював у літературі, сміхом карав кривдників свого народу, будив у душах людей справжні почуття. Його неординарна творчість – це не лише акт невтоленої індивідуальності, але й своєрідний тип художнього мислення.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.