16

ВСТУП

Друга половина XIX століття – переломний етап розвитку української літератури. У цей час відбувалися кардинальні зміни у принципах художнього осмислення буття, руйнувалися старі канони і формувалися нові уявлення про естетичні пріоритети, роль і завдання мистецтва. Особливе місце в цьому періоді належить шістдесятим рокам, коли в українську літературу прийшло чимало талановитих письменників.

Проте навіть на тлі обдарованих художників слова феномен С.Руданського – явище унікальне. Йому судилося стати одним із найталановитіших українських гумористів пошевченківської доби. Слово поета перейшло кордони України, стало доступне полякам, угорцям, румунам, чехам, болгарам, грекам, німцям, французам, англійцям. Уся наша гумористика, почавши від С.Руданського свою історію на шляхах реалізму, і досі перебуває під його благодатним впливом. Більше того, найвищі досягнення сучасної віршованої гумористики, попри її незрівнянно зрослу технічну досконалість, лише тоді здобувають справжню популярність, коли вони мають незримі генетичні зв'язки з безсмертними співомовками С.Руданського.

Творчість С.Руданського вивчалася непослідовно, спорадично, але спільними зусиллями вітчизняних і зарубіжних критиків і літературознавців кількох поколінь удалося у загальних рисах окреслити літературний портрет видатного митця. У публікаціях Г. Зленка, П. Киричка, С. Кисельова, П. Колесника, М. Перебийноса, І. Приходька, В. Романюка, М. Сиваченка, О. Янук, М. Чубука досліджена художня та жанрова своєрідність окремих творів поета; запропоновані цікаві, хоча нерідко й такі, що суперечать одна одній, інтерпретації багатьох творів письменника; здійснені спроби визначити місце його творчості в літературі другої половини XIX століття. Та при всьому цьому відчувається нагальна потреба у всебічній, внутрішньо несуперечливій характеристиці художньої системи письменника, її зв'язків із явищами і тенденціями розвитку сучасної йому літератури.

Для осмислення художнього феномену С.Руданського доцільно звернутися до такого поняття як "художній світ" митця. Цей термін ще не усталився як літературознавча категорія, хоча останнім часом уживається все частіше. Художній світ має свою структуру, зумовлену особливостями взаємодії автора (авторською позицією і концепцією світу) і героїв, специфікою форм оповіді, часу і простору, він носить образний характер. Це справді інтегральна система, яка разом із тим утілюється в конкретних творах автора.

Художній світ С.Руданського – складне й багатогранне явище, що відзначається синкретичністю, його внутрішній системі притаманна інтеграція стильових складників. Письменник працював у літературному оточенні, зазнавав зовнішніх впливів, був відкритим до нових мистецьких ідей та віянь. Дослідження його художнього світу потребує висвітлення як особливостей творчості С.Руданського, так і зв'язків із загальними тенденціями літературного розвитку першої третини XX століття. Необхідність цілісного дослідження художнього світу С.Руданського зумовлюється і потребою визначити зв'язок його творчості зі світовою літературою, простежити особливості гумористичного світу поета крізь призму українського модернізму.

Під таким кутом зору творчість С.Руданського ще не була предметом спеціального дослідження. Його здійснення дозволить суттєво скорегувати уявлення про особливості світосприйняття і світорозуміння письменника, визначити основні характеристики твореної ним художньої реальності, прояснити засади позиції "власне автора" у його творах, показати провідні принципи й засоби художнього моделювання дійсності в творчості поета.

Наукова література, присвячена розробці загальних і окремих теоретичних аспектів художнього світу С.Руданського, нараховує невелику кількість статей, розвідок, монографій.

Вдалі наукові спроби теоретичного осмислення-концепції художнього світу в літературі XIX століття пов'язані з іменами М. Гіршмана, Р. Гром'яка, Д. Лихачова, В. Тюпи, В. Халізєва, А. Чудакова, С. Шаталова та ін.

Дослідження творчості поета через багатогранність критичних відгуків лишаються несинтезованими. З усього загалу публікацій варто виділити праці М. Гончарука, М. Сиваченка, О. Янука, де проаналізовані гуморески та лірика поета, визначені особливості та тематичне розмаїття творів.

На сьогодні не дослідженим залишається порівняльний аспект та наявність інтертекстуальних зв’язків творів С.Руданського, а також суб'єктна організація лірики письменника. Спостереження критиків над особливостями художнього світу поета фрагментарні і не висвітлюють головних позицій цього явища, що зумовлює необхідність поглибленого вивчення творчого доробку поета, у чому і вбачаємо актуальність бакалаврського дослідження.

Проводячи порівняльний аналіз творів, ми спиралися на дослідження Р. Гром'яка, Ж. Клименко, І. Папуші, Л. Чередика. При дослідженні інтертексту в гумористичному доробку письменника використано концептуально вагомі праці Н.Бєляєвої, О.Деркачової, М.Сороки, О.Чиркова.

Об'єктом дослідження є творча спадщина С.Руданського, що репрезентує художній світ письменника.

Предметом дослідження є витворена авторською уявою художня картина світу С.Руданського як вияв естетичного мислення другої половини XIX століття.

Мета дослідження полягає у висвітленні своєрідності художнього моделювання картини світу в творчості С.Руданського як цілісного явища з властивою йому внутрішньою організацією, виявлення головних ознак цього світу в гуморесках та ліричних творах.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити й обґрунтувати теоретичні поняття, якими окреслюються літературні явища другої половини XIX століття з урахуванням сучасних наукових уявлень;

- проаналізувати твори С. Руданського як такі, що репрезентують художній світ письменника;

- виокремити елементи компаративного та інтертекстуального підходів до вивчення співомовок С. Руданського;

- окреслити темарій та художню специфіку гуморесок;

- розглянути жанрові різновиди лірики С. Руданського;

- простежити суб'єктну організацію художнього світу в ліричних творах С.Руданського;

- з'ясувати місце С.Руданського в літературному процесі другої половини XIX століття.

Методологічну основу становлять дослідження художнього світу М. Гіршмана, Р. Гром'яка, Д. Лихачова, В. Тюпи, В. Халізєва, А. Чудакова, С. Шаталова.

Методи дослідження. У роботі реалізовано поєднання історико-літературного, аналітично-описового, компаративного та інтертекстуального методів.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що у ньому висвітлено специфіку художнього моделювання картини світу у творчому доробку С. Руданського, виокремлено елементи компаративного та інтертекстуального підходів до вивчення співомовок, розглянуто темарій та особливості ліричних творів та гуморесок.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення дослідження можуть бути використані в подальшій розробці літературознавчих проблем обраної теми, при читанні спецкурсів і спецсемінарів з історії української літератури другої половини XIX століття, а також викладачами української літератури в гімназіях, ліцеях, школах, при написанні рефератів, курсових та дипломних робіт.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, висновків, списку літератури.

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, визначено мету і конкретизовано завдання дослідження, вказано на об’єкт, предмет, методи, теоретичне і практичне значення, структуру роботи.

У першому розділі «Проблеми й теоретичні засади вивчення творчості С. Руданського» розглянуто історію вивчення художнього доробку митця, окреслено теоретичні питання дослідження його творчості.

Другий розділ «Художня модель картини світу в гумористичному доробку письменника» присвячено аналізу компаративного та інтертекстуального підходів до вивчення творчості С.Руданського, розглянуто темарій та художню специфіку гуморесок.

У третьому розділі «Суб’єктна організація світорозуміння в ліричних творах С. Руданського» увагу акцентовано на текстуальних рівнях художнього світу ліричного твору, виокремлено жанрово- композиційні особливості лірики.

У висновках узагальнено основні спостереження, здійснені при дослідженні творчого доробку С. Руданського.

Розділ 1 проблеми й теоретичні засади вивчення творчості с. Руданського

Вивчення творчих доробків письменників періоду реалізму має вже тривалу історію, певні національні традиції. На сьогодні склалися провідні основи для з'ясування проблеми виникнення, розвитку та визначальних рис цього літературного напряму. Тому дивною може здатися пропозиція – вивчити реалістичні твори з погляду епохи модернізму. Проте, думається, що це є доречним, оскільки сучасна літературна наука базується на розумінні художніх процесів, що дозволяють говорити про твір як явище прояву внутрішнього «я» письменника; поєднання та взаємодії «свого» й «чужого». Якщо раніше літературні методи дозволяли говорити про художній світ твору з описового погляду, то зараз це не що інше, як прояв власної позиції автора до художньої дійсності. Сучасні дослідження жанрової та композиційної оригінальності творів репрезентують новітні модифікації цих систем. Це є безпосередній предмет сучасного літературного процесу інтенсивного розвитку новітніх тенденцій аналізу реалістичних творів та теоретичних аспектів цього напряму.

У процесі розвитку реалістичної літератури змінювалися її складові, їхні співвідношення та ієрархічність. Це впливало на художній світ митця, його ставлення до дійсності, тому доцільно простежити модифікації картин буття у творах С.Руданського, проаналізувати основні теоретичні та критичні матеріали дослідження його творчості. Цим визначити загальну картину моделювання художнього світу, основних положень, викладених у публікаціях про спадщину С. Руданського.

1.1. Історія вивчення творчого доробку письменника

Творчість С. Руданського від самої появи викликала розбіжні оцінки, навіть заперечувалась як неповторне художнє явище і довгі роки не привертала уваги. Першим дослідником творчого доробку письменника був І. Франко. Через багато років по смерті поета І. Франко, випускаючи в світ шостий і сьомий томи творів С. Руданського, звертався до всіх, у кого ще могли бути ненадруковані твори і листи поета, з проханням надіслати їх чи в оригіналах, чи в копіях.

Серед видатних діячів одразу розпізнав непересічний талант автора співомовок і беззастережно підтримав його лише М. Драгоманов. Особливо цікаве міркування М. Драгоманова про С. Руданського як новатора, бо саме проблема оригінальності його творчості й через чверть віку по смерті письменника викликала інтерес пошанувачів. Йому належить заслуга відмежувати талановитого, хоча й нікому не знаного, літератора від тих численних епігонів, про яких він висловлювався з насмішкою.

Поезія С. Руданського розглядається І. Франком як достойне завершення тієї школи романтиків,що виникла в Харкові до Т. Шевченка, але розвивалась далі з урахуванням його появи, як своєрідний "перехід від тих перших орачів до свобідної та суто ліричної музи Т. Шевченка" [30, 7].

З цією думкою І. Франка важко не погодитись. Справді, літературно-громадський авторитет Т. Шевченка в українській літературі другої половини XIX ст. відіграв роль своєрідного каталізатора, що активізував процес її внутрішнього визрівання.

Проте не слід забувати головного – Т. Шевченко писав свої гостро політичні твори без огляду на царську цензуру. І всі вони ставали надбанням так званої "потаємної літератури", доступної вузькому колу людей. Для переважної більшості українських поетів 50-х – початку 70-х років, отже, й для С. Руданського, заборонений Т. Шевченко був маловідомий або й зовсім невідомий.

Перше місце серед епігонів після Т. Шевченка І. Франко відводив П. Кулішеві. Далі назвав "цілу плеяду дрібних натур": П. Огієвський-Окоцький, П. Чубинський, В. Куліш, О. Чужбинський, поряд з якими є ім'я С. Руданського.

Це була явна помилка, яку І. Франко сам і виправив. Адже не всі поети-сучасники й наступники Т. Шевченка були його епігонами. М. Драгоманов, який багатьох поетів 50-70-х років "записував у мертвяки", виділив С. Руданського з ряду інших. Він писав: "С. Руданський був одним з вельми не багатьох малоросійських поетів недавнього часу зі справжнім талантом та зі спробами торкнутися нових тем, а не тільки тих, які заїздили попередники й наслідувачі Т. Шевченка" [цит. за: 30, 12].

П. Колесник, І. Пільгук, Ю. Цеков, намагалися розглядати твори письменника як художнє явище, оцінюючи їх у контексті розвитку всієї української літератури. Дослідники застосовували реалістичний метод аналізу творів, акцент зроблений саме на проблемі взаємин людини і середовища, впливові соціально-історичних обставин на формування духовного світу особистості. Відомо, що С. Руданський писав твори в епоху реалізму, а метою напряму було, на відміну від романтизму, висування пізнавально-аналітичного начала, тому митець прагнув до об'єктивності, безпосередньої достовірності відображення світу.

М. Сиваченко, В. Слапчук, О. Янук, М. Яценко дослідили твори С. Руданського з точки зору часу їх написання, акцентували увагу на зв'язках з античністю, порівняли з творчими набутками письменників зарубіжних країн. Дослідники намагалися показати розвиток творчості поета протягом його життя, зауважуючи на вплив середовища, політичного розвитку країни та взагалі причинах написання кожного із поетичних шедеврів.

У 1956р. побачила світ монографія І. Пільгука "С. Руданський", в якій він наголошував на значенні творчості поета, намагався диференціювати всю творчість поетапно, виокремлюючи при цьому поетичні жанри.

Перші згадки про С. Руданського у критичній літературі дуже стислі. Згадав про нього М. Драгоманов, розглядаючи літературний рух на Україні у статті, що була надрукована 1873р. в італійському журналі "Рrеvista Eurоpea". Того ж року львівська "Правда" вмістила переказ змісту цієї статті. Тут подавались лише загальні відомості про літературні новини, названі були твори С. Руданського. Однак, висвітлюючи питання розвитку української літератури, М. Драгоманов не міг об’єктивно поцінити поезію С. Руданського. До того ж він знав незначну кількість віршів.

У 1985р. з'явилася на світ монографія В. Герасименка "Степан Руданський. Життя і творчість", в якій всебічно досліджувалися життєтворчість поета, аналізувалися його ліричні та гумористичні поезії, балади, поеми, переклади і переспіви. Автор диференціює поетичні жанри творчості С. Руданського: балади, лірика, поеми, співомовки-приказки, драми, переклади та переспіви. Критик аналізує кожен твір із точки зору текстуальності, наголошуючи на причинах написання, народній основі твору; намагається вперше порівняти твори з поетичними жанрами попередників. Цінність монографії полягає в тому, що дослідник дає чітке розмежування кожному періодові творчості письменника та визначає причини написання творів. Він підкреслює, що літературні інтереси й уподобання поета складалися під впливом народної творчості та українських, російських, польських романтиків.

Монографія відкриває окремі незнані сторінки біографії поета, в ній уперше впроваджується компаративний та інтертекстуальний підходи до аналізу творчості, розробляється класифікація поетичних жанрів.

У статті М. Сиваченка «До порівняльного вивчення гуморески С. Руданського «Господь дав»» порівнюється сюжет твору зі шванком Штрінкера, Шаміссо, Поджо Браччоліні. Автор зробив вагомий внесок у дослідження творчості С. Руданського, розглянувши взаємозв'язок змісту і форми, генезис сюжетів гуморесок, їхні типологічні й індивідуальні особливості.

В. Погребенник в журналі "Розбудова держави" (1996р.) подав короткий огляд творчості С. Руданського, намагаючись проаналізувати доробок митця під кутом зору сучасного розвитку літературознавства. Автор уводить поняття «фантастичності», властиве творам поета; підкреслює патріотичний характер художнього доробку С. Руданського.

Успішні спроби дати узагальнюючі оцінки творчості письменника, визначити художню своєрідність його творів знаходимо у працях М. Гончарука, М. Перебийноса, В. Погребенника, І. Романюка, В. Слапчука. Поступово серед літературознавців починає утверджуватися думка про неоднозначність текстів С. Руданського, їхню «закодованість», певну «підспудну секретність», що вимагає особливо уважного читання.

На сьогодні в українському літературознавстві сформоване загальне уявлення, концептуально важливі підходи до вивчення творчості С. Руданського, виявлено окремі риси його поетики, запропоновано різні інтерпретації найбільш відомих творів, здійснено спроби з'ясувати роль і місце письменника в історії української літератури. Однак ці спостереження фрагментарні й не складають цілісного уявлення про художнє моделювання картини світу С. Руданським. Тому наукове осмислення і характеристика художньої системи цього письменника в її співвіднесеності з трансформаційними процесами, що відбулися в літературі, – актуальне й невідкладне завдання сучасного літературознавства.