37.Чим обумовлювалося економічне піднесення Німеччини в другій половині XIX ст.? (15балів).

Індустріалізація кінця XIX — почат­ку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприя­ло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870— 1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд­нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роз­дрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина гро-Іпово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього рин­ку країни.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарінгії, контри­буція у розмірі 5 млрд франків сприяли економіч­ному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інве­стиції у промисловість. Масово виникають нові за­води і фабрики.Як і в США, економічному піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промис­лового перевороту та, індустріалізації у промисло­вості запроваджувалися найновіші науково-технічні досягнення. Інженерно-технічна думка Німеччини її кінці XIX — на початку XX ст. за кількістю та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише американській.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси у значній мірі зу мовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво стиму­лювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише амери­канській. Важлива роль належала машинобудуван­ню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього зго­ряння. Успішно розвивалися нові галузі промисло-пості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.У процесі індустріалізації змінилася структура гос­подарства Німеччини: промисловість почала домі-

нувати в економічній системі країни.Сповільненими темпами розвивалася галузь лег­кої промисловості, її відставання пояснюється, відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особливості. На відміну від США процес монополі зації відбувався тут на основі картелів та синди­катів.

38. Чим характеризується економічний розвиток Англії у міжвоєнний період? (15балів).

Англія, як і США, подолала наслідки економічнї кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно Наприкінці 30-х років у країні панувало значне безробіття. Англійська промисловість залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях депресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тенденці розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній металургійній, текстильній галузях був застій, а автомобільній, хімічній, енергетичній, верстате будівній — прогрес, значний приріст продукції.

Сільське господарство Англії у 30-х роках відставало від промисловості. Воно перебувало у стані застою і лише на 35% задовільняло потреби населення в сільськогосподарській продукції. За її імпортдержава розплачувалася золотом або дефіцитнии товарами. Англійські хлібороби платили лендлордам, власникам землі, ренту, яка становила 20% валового врожаю.

Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалі! зувалася, то зовнішня переживала значні труднощів зв'язку з посиленням конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоча Англія до самої Другої сві­тової війни зберігала перше місце в світовій торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно поступаючись, правда, за розмірами імпорту. Але особливо небезпечним для Англії виявився еко­номічний і політичний наступ фашистської Німеччи­ни, яка швидко витісняла англійські товари в Західній Південно-Східній Європі та Латинській Америці. Як перед Першою світовою війною, англо-німецька кон­куренція в основному проявлялася в області експор­ту товарів, насамперед готових промислових виробів. Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова еко­номічна криза, яка привела до спаду виробництва (за 1938 р. випуск промислової продукції впав на 14%). З цієї кризи країні вдалося вийти лише в обстановці підготовки до нової світової війни, яка потребувала збільшення воєнного виробництва.

Англія, яка була надзвичайно виснажена в роки Першої світової війни, отримала більшу частину німецьких колоній, але втратила свої передвоєнні позиції, на її інтересах позначилися позиції СІЛА та Японії на Сході та в Латинській Америці. Що ж стосується безпосередньо економічної ситуації в країні, то війна завдала величезних збитків англійській економіці, хоча бойові дії і не велися на її території. Величезні воєнні видатки, різке зростання державного боргу (до 6.6 млрд ф. ст. у 1919 р.), втрата фінансової переваги, переміщення фінансового центру з Лондона до Нью-Йорка надзвичайно негативно вплинули на економічне становище Англії. Але найбільш болючою для її економіки, традиційно орієнтованої на експорт, була втрата більшості торговельного флоту, який забезпечував зовнішньо-економічні зв'язки країни.

39.Чим характеризується економічний розвиток Німеччини у міжвоєнний період? Економічна криза призвела до кризі політичної і приходу до влади нацистів на чолі ії А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого правління пішов на нечуване для мирного часу розширен­ня державного регулювання господарського життя. На кошти держави було розгорнуто будівництво автострад, що дозволило відразу різко скоротити чисельність безробітних та пожвавило будівельну індустрію.

Із середини 30-х років основна увага була зосереджена на прискореному розвитку військової промисло вості. З метою стимулювання економічного росту вводилися податкові пільги. При одночасному зростанні витрат та зниженні' податків виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль наді цінами та зарплатою. Почався поступовий перехід до| карткової системи розподілу. Це ще більше поосилило масштаби державного регулювання економіки. Особливістю економіки нацистської Німеччини було те, що всі підприємства були об'єднані в галузеві картелі і .підпорядковані Імперському міністерству господарства. У 1936 р. було прийнято чотириріч­ний план розвитку військової промисловості Німеч­чини, а уповноваженим з його реалізації призначе­но Германа Герінга. Нацисти встановили жорсткий контроль над рин­ком робочої сили та трудовими відносинами. На­ціональні інтереси ставились вище інтересів окре­мих громадян. Було ліквідовано профспілки. Вво­дилася загальна трудова повинність.

Напередодні Другої світової війни в економіці було здійснено ще більш радикальні зміни. Приватна власність зберігалася, великі підприємці'входили до складу керівництва державою, вони ж керували га­лузевими і територіальними органами управління.

Однак свобода підприємництва була суттєво обме­жена. Ринок товарів і послуг, ринок праці були за­мінені державною регламентацією. Найкращі умови для розвитку отримали виробники металу, палива, хімічних речовин, але не готової продукції, не то­варів широкого вжитку. Зменшувалася залежність країни від імпорту.

Доцільно відзначити, що такий комплекс заходів прискорив вихід Німеччини із кризи. Вже у 1935 р. було досягнуто докризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно його перевищено. Скоротилося без­робіття. Однак в цілому економіка Німеччини по­трапила у зачароване коло: пріоритетний розвиток військових галузей гальмував інші, в т. ч. й ті, що працювали на експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військових галузей. Економічна експансія .замінювалася військовою, в результаті якої нацисти планували встановити свою гегемонію в Європі.