15) Показники
Показники обсягів |
• Експорт • Імпорт • Зовнішньоторговельний оборот |
• Фізичний обсяг торгівлі • Генеральна торгівля • Спеціальна торгівля |
Показники структури |
• Товарна структура • Географічна структура |
• Видова структура • Інституціональна структура |
Показники динаміки |
• Темпи росту та приросту відповідних показників |
|
Показники результатів |
• Сальдо торгового балансу • Сальдо балансу послуг та некомерційних операцій • Умови торгівлі |
• Обсяг експорту, імпорту та зовнішньоторгового обігу на душу населення • Експортна, імпортна, зовнішньоторговельна квоти |
17) Залежно від того, що є предметом купівлі-продажу, розрізняють такі види ринків:
засобів виробництва або капіталу;
товарів народного споживання;
послуг;
4)робочої сили;
інтелектуальної власності;
інформації.
Для розкриття ролі та місця ринку в будь-якій системі господарювання потрібно, насамперед, дати характеристику його соціально-економічної суті. Виходячи з різних трактувань поняття ринку, можна виділити такі основні характеристики споживчого ринку.
Перше — це сфера прояву певних економічних відносин, де відбувається розподіл та перерозподіл споживаної частини суспільного продукту, його реалізація шляхом обміну грошових доходів населення на товари.
Друге — це сфера прояву відносин між виробниками і споживачами товарів, а також між вартістю і споживчою вартістю товарів.
Третє — ринок товарів народного споживання виконує роль з'єднувальної ланки між виробництвом та розподілом, з одного боку, та особистим споживанням — з іншого. Завдяки цій властивості ринок товарів народного споживання забезпечує відшкодування відповідної частини сукупного продукту у сфері споживання.
У сучасній економічній системі споживчий ринок виконує такі основні функції:
визначає вартість товарів та послуг, перетворює продукт праці на товар і доводить його до кінцевого споживача;
забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення через зв'язок між виробництвом і споживанням, формує цілісність національної системи та її зв'язок з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;
спонукає виробників товарів та послуг знижувати індивідуальні затрати, підвищувати суспільну корисність товарів та послуг, їх якість та споживчі властивості, посилює конкуренцію між виробниками;
створює матеріальні стимули до праці, оскільки на ринку в процесі обміну грошей на товари споживач отримує частину матеріальних благ, потрібних для продовження життєдіяльності;
регулює вплив на економіку в цілому.
Як об'єкт управління споживчий ринок характеризується такими параметрами як місткість (ємність), рівень збалансованості попиту і пропозиції, умови реалізації.
Місткість споживчого ринку визначається загальним обсягом платоспроможного попиту населення, а також попиту підприємств і організацій на товари для колективного споживання. Співвідношення між попитом і пропозицією є основною пропорцією ринку. Для оптимального функціонування економіки треба забезпечити максимально можливу відповідність між ними, до того ж не тільки кількісну, але й структурно-якісну. Проте в умовах ринку покупця (споживача), який характеризується широким асортиментом товарів, задовольняючи найрізноманітніші потреби, пропозиція завжди повинна перевищувати попит. Ситуація абсолютної рівноваги між попитом і пропозицією на споживчому ринку є абстрактною і на практиці трапляється дуже рідко (коли є цільове замовлення певного споживача).
18) Споживання — це процес задоволення потреб матеріальними і духовними благами. Саме споживання породжує мотивацію до праці. Воно передбачає використання суспільного продукту для задоволення певних потреб і є кінцевою ознакою суспільного відтворення.
Залежно від характеру задоволення потреб розрізняють виробниче і невиробниче споживання. Виробниче споживання — використання засобів виробництва у процесі виготовлення продукції. Невиробниче складається із суспільного і особистого (індивідуального).
Особисте споживання — це використання людьми різних благ і послуг для задоволення власних (особистих) потреб. їх обсяг і структура визначаються, з одного боку, обсягом виробництва предметів споживання та послуг, і з іншого — наявністю в населення коштів для їх придбання.
Суспільне споживання є складовою частиною невиробничого споживання, витрати на яке здійснюють організації та заклади невиробничої сфери за рахунок національного доходу. Основною особою у споживанні є людина (колектив).
Первинним у споживанні є людська нужда. Вона багатогранна і складна, охоплює фізіологічні, економічні та соціальні аспекти. Якщо виразити їїу вартісному вимірі, то вона набуде економічного чи соціально-економічного змісту. Слід окремо виділити духовну нужду. Вона тісно пов'язана як з економічною, так і з соціальною потребою. У межах соціальної нужди слід виділити нужду в знаннях і самовираженні. Нужда, що сформувалася в конкретну форму запитів відповідно до культурного рівня, особистості людини, проявляється у потребі. Саме потреби проявляються через предмети і речі, здатні задовольняти нужду якимось способом, притаманним відповідному рівню культури і розвитку спільства. Водночас з розвитком суспільства зростають і потреби населення.
Найповніше уявлення про споживання як економічну категорію можна отримати на підставі аналізу виробничих відносин, які визначають і віддзеркалюють форму, спрямованість та мету функціонування споживання. Відзначаючи цю особливість, а саме споживання конкретних матеріальних благ, людина здійснює відтворення взаємовідносин між споживачем і виробництвом. Унаслідок споживання зникають матеріальні блага і водночас створюється здатність до життєвої і трудової діяльності людини. Через споживання проявляються потреби людей, які за своєю економічною суттю є ширшим поняттям від самого споживання.
Споживання визначається купівельною спроможністю певної людини, області, регіону або суспільства в цілому. Йому передує таке поняття, як запити. Як економічна категорія цей показник недостатньо надійний. Запити людей змінюються залежно від пропозиції і низки вимог до товару з метою задоволення конкретних потреб. Людина вибирає товар, сукупність властивостей якого забезпечує їй найбільш повне задоволення за цю вартість із урахуванням особливостей споживання.
19) Попит — це економічна категорія, властива лише товарному виробництву. Конкретніше, це усвідомлена потреба суспільства в цілому та його членів зокрема у матеріальних, духовних та інших благах, які можна дістати за умов, що визначаються характером і рівнем розвитку виробничих відносин. Попит є формою прояву потреби, яка складається під впливом розвитку суспільного виробництва та рівня матеріального добробуту народу. Він визначається також географічними, національними та соціальними умовами життя.
Попит як економічна категорія тісно пов'язаний з пропозицією.
Пропозиція — це категорія ринкової економіки, яка характеризує кількість і вартість товарів та послуг, представлених для реалізації товаровиробниками і торгівлею. У різних суспільно-економічних формаціях співвідношення попиту з пропозицією проявляється по-різному.
Фактори, що впливають на зміну у попиті й пропозиції, можна поділити на загальні та часткові. До загальних факторів, що зумовлюють попит на товари, належать такі, що змінюють попит населення незалежно від виду товару і його особливостей.
Часткові фактори змінюють попит і споживання населення на конкретні види товарів та їх різновиди. Вплив та взаємозв'язок цих факторів пов'язаний із особливостями споживчих властивостей окремих предметів споживання.
Узгодження товарних ресурсів із платоспроможним попитом населення є важливою проблемою, яку постійно слід вирішувати. У вирішенні цих питань треба зважати на відповідну пропорційність. Тільки в тому випадку, коли збільшення виробництва супроводжується відповідним зростанням попиту, створюються реальні умови, за яких виробництво задовольняє попиті реалізація здійснюється ритмічніше. З цією метою слід активно використовувати різноманітні важелі регулювання попиту та пропозиції у розріз і певних товарів. До таких заходів належать передусім дії, які впливають на промисловість і сільське господарство щодо збільшення кількості продукції, розширення її асортименту, підвищення якості, а також щодо додаткового залучення імпортних товарів.