
- •Подання про сутність банку з позицій його історичного розвитку
- •Етапи розвитку банківської діяльності.
- •II етап розвитку банківської діяльності («жирооборот»)
- •II етап розвитку банківської діяльності («державні банки»)
- •III етап розвитку банківської діяльності (спеціалізовані банки)
- •IV етап розвитку банківської діяльності (розширення повноважень банків)
- •Сутність поняття «банківська система».
- •Принципи побудови банківської системи.
- •Функції банківської системи.
- •Фактори, що впливають на організаційну структуру та правове регулювання банківської системи
- •Організація і особливості банківської системи Великої Британії.
- •Організація і особливості банківської системи сша.
- •Організація і особливості банківської системи Франції.
- •Організація і особливості банківської системи Японії.
- •11, 12 Формування банківської системи в Україні, основні етапи розвитку.
- •Суть, цілі та принципи діяльності банків в умовах ринкової економіки.
- •Види комерційних банків.
- •Порядок створення і організаційна структура банку.
- •Економічні нормативи, що регулюють діяльність комерційних банків.
- •Банківські операції: класифікація та принципи проведення.
- •Характеристика пасивних банківських операцій. Склад і структура ресурсів комерційних банків.
- •Характеристика активних банківських операцій.
- •Характеристика комісійно-посередницьких операцій банку.
- •Цілі та принципи створення банківських об'єднань. Основні напрямки їх діяльності.
- •Види банківських об'єднань. Роль та значення у банківській системі.
- •Характеристика організаційно-правових форм функціонування центральних банків світу.
- •Інституціональні характеристики розвитку центральних банків світу.
- •Правові основи діяльності нбу.
- •Функції і завдання нбу.
- •Грошові агрегати, їх структура і значення.
- •Класифікація кредитів рефінансування.
- •Механізм здійснення тендерів щодо розміщення кредитних ресурсів нбу. Ломбардне кредитування.
- •Облікова ставка нбу, принципи її встановлення.
- •Надання кредитів на умовах "овернайт".
- •Механізм надання стабілізаційних кредитів.
- •Економічна сутність кореспондентських відносин між банківськими установами.
- •Функції регіональної та центральної розрахункової палати.
- •35. Банківське регулювання, функції, завдання, види здійснення.
- •36. Банківський нагляд, функції, завдання, види здійснення.
- •37. Організація процесу вступного контролю в системі нбу.
- •39. Організація банківського нагляду в зарубіжних країнах.
- •40. Обслуговування центральним банком внутрішнього боргу.
- •41. Обслуговування центральним банком зовнішнього боргу.
- •42. Сутність грошово-кредитної політики та її інституційна основа.
- •43. Цільова спрямованість грошово-кредитної політики.
- •44. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики.
- •45. Типи грошово-кредитної політики.
- •46. Місце і роль грошово-кредитної політики в загальній економічній політиці держави.
- •47. Класифікаційна характеристика інструментів грошово-кредитної політики.
- •48. Повноваження нбу в сфері валютного регулювання. Характеристика методів валютного регулювання і контролю.
- •49. Структура золотовалютного резерву та методи управління його розміром.
- •50. Платіжний баланс - методи його оцінки і прогнозування.
- •Подання про сутність банку з позицій його історичного розвитку
Характеристика організаційно-правових форм функціонування центральних банків світу.
Центральні банки можуть мати різну форму власності: державну (Німецький федеральний банк, банк Англії); акціонерну, з участю держави у формуванні капіталу (банк Японії); акціонерну без участі держави у формуванні капіталу (федеральні резервні банки у США).
Внаслідок демонетизації золота (поступовий процес втрати золотом функцій грошей) відбувся перехід від системи обігу повноцінних грошей до системи обігу неповноцінних грошей, які не мають власної реальної вартості і не обмінюються на повноцінні гроші, зокрема на золото; створення спеціального органу державного управління – центрального банку, основним призначенням якого стала не лише емісія грошових знаків, а й забезпечення регулювання їх обігу; запровадження особливого емісійного механізму, який дає можливість узгоджувати емісію грошей зі зміною потреб економіки в платіжних засобах і завдяки якому держава в особі центрального банку має можливість активно вливати не тільки на грошово-кредитну сферу, а й на реальний сектор економіки.
Створення центральних банків відбулося двома шляхами: 1. поступове перетворення емісійного банку країни у центральний банк. 2. створення центрального банку на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус новоствореного банку з моменту його заснування.
Інституціональні характеристики розвитку центральних банків світу.
Основні положення, що визначають статус центрального банку: 1. порядок визначення основних завдань центрального банку, 2. характер взаємовідносин центрального банку з органами державної влади, 3. рівень економічної незалежності центрального банку, 4. порядок призначення керівництва центрального банку.
Основні завдання центрального банку: 1. забезпечення стабільності національної грошової одиниці і таким чином сприяння стабільному економічному зростанню, 2. сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності, 3. забезпечення безперебійного та ефективного функціонування платіжної системи країни.
Підзвітність центральних банків законодавчим органам державної влади. Незалежність центрального банку розглядається як гарантія його ефективної діяльності, тобто як гарантія проведення банком виваженої грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної грошової одиниці і зорієнтованої на перспективу. Важливим аспектом, що характеризує взаємовідносини центральних банків з органами державної влади, зокрема з урядом, є фінансові відносини з приводу фінансування дефіциту державного бюджету.
Центральні банки є економічно незалежними органами, що мають самостійний бюджет (кошторис). Вони здійснюють свої видатки за рахунок власних доходів, а перевищення доходів над видатками спрямовують до державного бюджету, не сплачуючи при цьому податки.
Керівники центрального банку призначаються на посаду главою держави або обираються законодавчим органом державної влади із кандидатур, запропонованих главою держави. Строки на які призначаються керівники центрального банку перевищують строк дії мандата виконавчої влади, що дає можливість, по-перше, усунути в діяльності центрального банку елемент політичної нестабільності у період зміни уряду, а по-друге, проводити грошово-кредитну політику, зорієнтовану на довгострокову перспективу.
Центральний банк є 1) емісійним центром держави; 2. банк банків забезпечує кредитне, касове та розрахункове обслуговування баків; 3. орган банківського регулювання – сприяє ефективному розвитку банківської системи та її надійності; 4. банкір і фінансовий агент уряду. Здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду, бере участь у забезпеченні касового виконання державного бюджету, відіграє помітну роль в управлінні державним боргом, зокрема в розміщенні державних цінних паперів та в їх обслуговуванні за дорученням уряду, виконують функції радника, консультанта з питань грошово-кредитної політики, в деяких країнах мажуть надавати кредиту уряду; 5. провідник грошово-кредитної політики; 6. орган валютного регулювання та контролю; 7. інформаційно-статистичний та аналітичний центр.