58.Особистість як суб’єкт соціальних відносин

Особистість як суб'єкт соціальних відносин передусім характеризує її автономність, певною мірою незалежність від суспільства. Особистісна незалежність пов'язана з наявністю внутрішнього світу особистості — потреб, інтересів, мотивів, соціальних установок, ціннісних орієнтацій, які визначають її поведінку в суспільстві. Головним елементом, який визначає активність особистості в суспільстві, є потреба, яка трактується як необхідність у тому, що потрібно для життєдіяльності організму насамперед, та для розвитку особистості.

Потреби розглядають також і як глибинні, неусвідомлені настанови людини щодо самозбереження та самозабезпечення власної цілісності: біологічної та соціальної. Потреби тварин мають більш-менш стабільний характер і обмежені біологічними необхідностями. Потреби людини складніші, постійно розвиваються протягом життя. Людське суспільство через виробництво і сферу послуг створює щоразу нові й нові предмети потреб, які викликають у людей нові й нові потреби.

59) Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

Загальні соц умови існування активно впливають на якості особистості як об’єкта соціальних взаємозв’язків та їх діяльного суб’єкта. Важливим компонентом впливу на особистість виступають економічні відносини. У нашому суспільстві - це перехід до ринкової економіки, співіснування різних форм власності, загострення конкуренції на ринку праці тощо. Соціокультурне життя суспільства, в тому числі політичні та ідеологічні відносини теж виступає компонентом загальних соціальних умов, причому культура акумулює традиції, що склалися історично в даному суспільстві. Соц стратифікація та суспільний розподіл праці – це теж важливі елементи, які зумовлюють усі соц відносини. Ще один компонент заг ум існ – рівень розв гром с-ва, соц-пол устрій. Отже особистість виступає об’єктом соціальних відносин, якщо розглядати її з точки зору поведінки людини, яка формується під впливом суспільства та його інститутів, тобто тоді, коли особистість піддається впливу соціуму. Проте полож про те, що поведінка людини соц детермінована і сама вона є об соц відн становлять лише част проблеми взаємодії люд і сусп. Вплив людини на суспільство передбачає розгляд особистості, як суб’єкта суспільних відносин. Це означає , що людина розглядається, як активно діюча особа, що здатна змінювати та впливати на навколишнє середовище. Щоб не бути іграшкою у руках соц сил, люд потр умови, насамперед, знання соц процесів, спцільні зусилля об’єднаних у соц спіл людей (пол., ек, соц, дух передумови). З цим повяз проблема соц акт особистості як необх передумови зд нею ф-ції суб’єкта сусп відн. Соц акт розгляд у 2х аспектах: перший розгляд якості особсист, зумовлені її прир даними та рисами, що форм у проц вих; другий вих. Із розуміння акт як деякої конкр міри діял-ті.

60.Потреби та інтерест і їх вивчення в соціології.

Потреби розглядають також і як глибинні, неусвідомлені настанови людини щодо самозбереження та самозабезпечення власної цілісності: біологічної та соціальної. Потреби тварин мають більш-менш стабільний характер і обмежені біологічними необхідностями. Потреби людини складніші, постійно розвиваються протягом життя. Людське суспільство через виробництво і сферу послуг створює щоразу нові й нові предмети потреб, які викликають у людей нові й нові потреби. Перша особливість потреб - їхній конкретно-змістовний характер. Друга особливість потреб полягає в тому, що вони мають більш-менш ясне усвідомлення, яке супроводжується характерним емоційним станом (привабливість об'єкта потреби, незадоволеність і навіть страждання тощо). Третя особливість потреб пов'язана з виникненням емоційно-вольового стану спонукання до їх задоволення та знаходженням відповідних шляхів для їх реалізації. Потреби як стан об'єктивної необхідності можуть послаблюватись, а інколи і зовсім зникати, а в деяких випадках — перетворюватися у протилежний стан у разі задоволення потреби (наприклад, виникнення почуття відрази до їжі, у разі надмірного задоволення цієї потреби) — це четверта особливість. П'ята особливість потреб — їх повторне виникнення або відтворення. Класифікація потреб дуже різноманітна. їх поділяють на матеріальні, або первинні, і духовні, або вторинні. Первинні потреби - це потреби в їжі, одязі, житлі, теплі тощо. Вторинні пов'язані з суспільним існуванням людини. Потреби особистості, їх зміст і різноманітність залежать від суспільних умов життя людини, від місця, яке вона посідає в цьому житті, і ступеня її розвитку як особистості, її свідомості і самосвідомості.

З потребами особистості тісно пов'язані інтереси. інтерес — це складна форма вибіркової діяльності особистості, в якій своєрідно поєднуються пізнавальні, емоційні та вольові риси особистості. Це відносно постійні, стійкі і важливі особливості, які тісно пов'язані зі світоглядом, життєвим і трудовим самовизначенням особистості. Саме цим інтерес відрізняється від тимчасової зацікавленості, яка має ситуативний характер. Вирізняють певні особливості інтересів: · обмеженість доволі вузьким колом певних знань і видів діяльності;

· більша, ніж у потреб, конкретизація цілей і операцій діяльності з метою їх задоволення;

· особистість розширює і поглиблює знання у певній галузі і набуває саме в цій галузі практичних умінь і навиків;

· під час дії інтересу активізуються не тільки пізнавальні процеси, але і творчі зусилля особистості у певній галузі діяльності;

· у разі задоволення інтересів особистість отримує своєрідне емоційне вдоволення, яке спонукає до довготривалого заняття відповідною діяльністю.

Отже, справжній інтерес виникає в особистості за наявності:

· знань, якими вона володіє в певній сфері;

· практичної діяльності в цій сфері;

· емоційного задоволення, яке переживає з огляду на певні знання і види діяльності.

Інтереси особистості дуже різноманітні. їх класифікують за змістом, тривалістю, глибиною та особливостями. За змістом їх поділяють на навчальні, трудові, професійні, наукові, естетичні тощо. За тривалістю - на довготривалі, короткотривалі. За глибиною - на глибокі та неглибокі. За особливостями впливу — дійовий інтерес, який спонукає до діяльності; пасивний інтерес, коли особистість не виявляє наполегливих спроб задовольнити свій інтерес, припиняє свою діяльність за наявності найменших перепон.

важливе значення мають життєві цілі. Чим більше особистість усвідомлює свої життєві цілі, тим більше вони починають впливати на формування її потреб та інтересів. У соціологічній літературі визначення "цілі", "життєві цілі" неоднозначні. Одні вчені розглядають ціль як форму випереджуючого відображення, інші — як бажаний образ майбутнього результату діяльності. Зокрема, відомий дослідник А. І. Яценко подає таке визначення: "Ціль — ідеальний образ (наочно-чуттєвий або абстрактно-мислений) майбутнього результату діяльності до усвідомлених потреб". Життєві цілі особистості характеризуються такими ознаками:

· є корінними, стрижневими, кінцевими цілями;

· мають абсолютний характер, у тому розумінні, що важливіших цілей людина просто не може мати;

· з огляду на те, що зазвичай не можуть бути досягнуті відразу, зважаючи на відсутність готових засобів реалізації, потребують вирішення завдань створення цих засобів;

· є підсумком послідовного виконання дій, які пов'язані зі здійсненням найближчих і проміжних цілей;

· надають змісту конкретним і окремим цілям.

Отже, життєві цілі відображають корінні, головні інтереси особистості, спрямовують її на вирішення найсуттєвіших для неї завдань і реалізуються протягом людського життя.

Цілі поділяють на види залежно від вибраної основи класифікації. За соціальним змістом - на прогресивні і регресивні; гуманні й антигуманні. За відповідністю об'єктивним можливостям їх здійснення - на реальні й утопічні; абстрактні і конкретні. За критерієм їх розгорнутості в соціальному часі - на найближчі і перспективні; короткострокові і довгострокові; кінцеві і проміжні. За критерієм значущості для суб'єкта життєдіяльності - на суттєві і несуттєві; головні і другорядні. Також Важливе значення для особистості як суб'єкта суспільних відносин і власного життя мають переконання, як певні знання, у правильності і життєвій важливості яких людина глибоко впевнена, і які служать їй керівництвом до дій. Перетворення знань на переконання — тривалий і складний процес. Сила і твердість переконань спирається не тільки на логічну обґрунтованість цих знань, всебічну їх продуманість, але і на розуміння їх життєвої значущості, життєвого сенсу, стверджуваного досвідом людини.

Серед різноманітності переконань особистості особливо важливе значення мають моральні переконання, які скеровують її суспільну поведінку, зокрема, щодо стосунків між людьми в суспільстві, їхніх вчинків, рис, норм і правил поведінки. Відповідно до моральних переконань особистість будує свої стосунки з іншими людьми, дотримується їх як обов'язку, вважаючи справою честі