5. Призначення відміток води в ставах.

Відмітка рівня води в ставках залежить від відмітки ложа ставка в самому зниженому місці (зазвичай біля донного водоспуску) і найбільшої глибини води в ставку.

При призначенні відмітки горизонту води в ставках слід до відмітки ложа ставка в самому зниженому місці додати найбільшу глибину даного ставка, що рекомендується; сума цих двох величин дасть відмітку горизонту води в ставку, а горизонталь з цією відміткою буде межею ставка, яка пройде по лінії урізання води. Так визначають відмітку горизонту води у всіх літніх ставках.

При встановленні відмітки горизонту води в зимувальних ставках спочатку слід призначити відмітку дна зимувального ставка з таким розрахунком, щоб не було підтоплення дна з боку водоприймача. Відмітка дна зимувального ставка призначається або на відмітці горизонту води у водоприймачі (у весняний період — в період скидання води із зимувальних ставків) або декілька вище за цю відмітку. При такому розташуванні дна зимувальних ставків забезпечується безперешкодне скидання води із ставків у водоприймач і таким чином відсутність води на дні зимувальних ставків влітку дуже важлива для проведення меліоративних робіт на ложі ставка. Відмітку горизонту води зимувальних ставків можна отримати, додавши до відмітки дна зимувальних ставків глибину води і товщину льоду.

Після того, як всі ставки розташовані на плані, необхідно визначити в них середні глибини і порівняти їх з оптимальними середніми глибинами, що рекомендуються, для різних категорій ставків. Якщо отримані середні глибини рівні або близькі до оптимальних, то ставки запроектовані правильно і в період експлуатації відповідатимуть тим вимогам, які до них пред'являються. Інакше потрібно декілька змінити найбільшу глибину ставка, а отже, і відмітку горизонту води в нім з таким розрахунком, щоб середня глибина наблизилася до оптимальної середньої глибини.

Середню глибину ставка визначають з виразу

hср = W/ F

де hср — средняя глибина води в ставку, м;

W — об'єм води в ставку, м3;

F— площа дзеркала води в ставку, м.

Повний об'єм води в ставку (W) складається з об'ємів W1, W2_, W3 ......Wn увязнених між окремими горизонтальними площинами, що проходять по горизонталях плану ставка, т. е.

Окремі об'єми визначають по наступному виразу:

FH + FB

W1 = ----------- h

2

де W1—объем, ув'язнений між нижней і верхньою горизонтальними площинами, м3.

FH — площа, увязнена між нижньою горизонталлю і захисною греблею, м²;

FB — площа, увязнена між верхньою горизонталлю і захисною греблею, м²;

h — перетин горизонталей плану ставка (відстань між верхньою і нижньою горизонталями по вертикалі), м.

6. Водопостачальна система

6.1. Трасування магістрального каналу

Нанесення осі каналу на план із заданим ухилом називається трасуванням каналу. У рибоводних господарствах магістральні канали проектують з ухилами 0,001—0,003.

Для трасування каналу в камеральных умовах необхідно мати великомасштабний план (1:5000) із зображенням рельєфу горизонталями і ухил каналу.

Трасування магістрального каналу на плані проводиться після того, як нанесені всі ставки господарства і в них встановлені відмітки горизонту води.

По магістральному каналу вода поступає від водосховища до рибоводних ставків, тому бажано, щоб він проходив на близькій відстані від ставків, а водоводи, по яких вода йде від магістрального каналу до ставків, не були надмірно довгими. Траса магістрального каналу повинна проходити вище за всі ставки з таким розрахунком, щоб на ній були менше споруд, що сполучали. Бажано, щоб канал проходив у виїмці або напіввиїмці-напівнасипі.

Виходячи з цих умов і рельєфу, вибирають ухил каналу.

Трасування магістрального каналу зазвичай проводять від дальнього ставка в господарстві. Відмітку початкової точки каналу призначають таким чином: до відмітки горизонту води в ставку додають величину перепаду в кінці водоподаючої системи, тобто відстань від дна лотка, що подає воду в цей ставок, до горизонту води в цьому ставку; цю величину для літніх ставків приймають рівною 0,2 м, а глибину води в каналі — близько 0,5 м. Наприклад, відмітка горизонту води в літньому ставку 105,0, тоді початкова відмітка каналу буде: 105,0 + 0,2 + 0,5=105,7.

Трасування зазвичай проводять окремими ділянками завдовжки 100 м. Від першої крапки у напрямі попередньої наміченої траси відкладають в масштабі плану відрізок завдовжки 100 м. Кінець, цієї ділянки повинен мати відмітку з урахуванням заданого ухилу, яка повинна відповідати відмітці плану

Щоб перевірити правильність трасування каналу, потрібно порівняти останню відмітку каналу з відміткою горизонту води у водосховищі, отриманої аналітичним способом. Якщо ці відмітки рівні, то канал протрасовано правильно.

У польових умовах трасування ведуть таким чином. Нівелюють кожну нанесену на план крапку через 100 м, тобто на місцевості знаходять отримані відмітки землі і закріплюють їх кілочками. Знаходять точки повороту траси, вимірюючи кути повороту за допомогою теодоліта. В результаті розбивочних робіт на місцевості буде нанесена траса магістрального каналу.