1. Виконання контролюючим органом вимог закону про своєчасне і повне виявлення порушень закону.

Факти бездіяльності цього органу можна встановити шляхом зіставлення таких показників з: а) показниками інших контролюю­чих органів, які також здійснюють контроль у певній сфері;

б) матеріалами кримінальних справ, порушених за скаргами громадян та іншими приводами не у зв'язку з діяльністю контролюючого органу;

в) матеріалами цивільних, адміністративних і господарських справ, розглянутих судами за скаргами громадян з приводу порушень, вста­новлених без участі цього органу; г) матеріалами перевірок, проведених прокуратурою безпосередньо на підприємствах і організаціях.

Необхідно звернути увагу на випадки, коли посадові особи контролюючого органу неповно або необ'єктивно перевіряли інформацію про правопорушення, встановити причини такого під­ходу: недбалість або наявність корисливих чи особистих мотивів.

В ході перевірки потрібно порівняти кількість запланованих і фактично проведених контрольних заходів.

2. Відповідність закону заходів реагування, вжитих за фак­тами виявлених правопорушень.

Для цього потрібно порівняти зміст актів та інших документів, якими оформлені наслідки перевірок, з характером ужитих заходів.

При цьому потрібно встановити: чи надсилались приписи (вимоги) власникам і керівникам про усунення порушень з вста­новленням строків; чи зупинялась в разі потреби виробнича або інша діяльність, що здійснювалася поза межами закону; чи пода­вались за наявності законних підстав заяви в суди про стягнення заборгованості, санкцій і збитків; чи не виходив контролюючий орган і його посадові особи за межі своєї компетенції.

Законність реагування контролюючого органу у зв'язку з вияв­ленням ним правопорушень значною мірою залежить від стану контролю за їх фактичними усуненнями. Тому слід встановити, чи на всі вимоги і приписи з підконтрольних об'єктів надійшли вимоги про їх виконання, їх конкретність і повноту; чи проводи­лись на місці контрольні перевірки. Про відсутність належного контролю може свідчити систематичне встановлення одних і тих самих порушень в тому самому або й більшому обсязі під час наступних перевірок,

3. Виконання вимог закону про передачу матеріалів щодо зло­ чинних правопорушень органам розслідування.

При перевірці прокурор встановлює, чи були направлені до органів розслідування відповідно до правил про підслідність, вста­новлених КПК України, матеріали за наслідками контрольних захо­дів, у яких містяться ознаки злочинів.

Виявивши такі матеріали, які мали бути, але не були передані орга­нам розслідування, прокурор встановлює мотиви таких рішень (недо­оцінка суспільної небезпеки правопорушень, недисциплінованість посадових осіб, зовнішній тиск, корисливі спонукання тощо), витребує пояснення з цього приводу у відповідальних посадо­вих осіб.

На практиці керівники контролюючих органів інколи обмежуються надісланням до прокуратури повідомлень про виявлені правопору­шення, з яких неможливо прийняти процесуальні рішення, а в звітах зазначають це як передачу матеріалів у слідчі органи.

У цих випадках прокурор повинен зажадати передачі у слідчі органи комплекту матеріалів, в якому містилися б: а) мотивований лист з викладенням обставин правопорушень і доводів про наявність ознак діянь, передбачених відповідними статтями КК України; б) мате­ріали перевірок, які раніше проводились на об'єкті і які свідчать про невжиття заходів щодо усунення порушень; в) результати аналізів, досліджень і тощо; г) матеріали справ про адміністративні правопо­рушення, розглянутих органом контролю; ґ) вилучена при перевірках фінансова і бухгалтерська документація; д) пояснення осіб, причетних до правопорушень, або довідка про їх відмову від давання пояснень.

4. Додержання порядку розгляду звернень громадян та юридичних осіб.

При перевірці необхідно основну увагу звернути на повноту пере­вірок по зверненнях, в яких ставиться питання про вжиття заходів по боротьбі з правопорушеннями, які належать до компетенції даного органу, або на незаконні дії його посадових осіб (повнота перевірок по зверненнях, юридична і фактична обґрунтованість відповідей, вжиття заходів щодо фактичного усунення порушень).

5. Достовірність статистичних звітів про контрольну діяльність.

В ході перевірки порівнюються дані статистичних звітів з матері­алами первинної звітності та іншими документальними матеріалами про: кількість проведених перевірок, кількість і характер виявлених порушень, кількість приписів (вимог) про їх усунення, кількість осіб, притягнутих за результатами перевірок до дисциплінарної та адміні­стративної відповідальності, суми нарахувань і фінансових санкцій, в тому числі стягнутих.

Приписки в цих показниках є свідченням намагання керівників контролюючого органу приховати свою бездіяльність.

6. Відповідність закону заходів, що їх вживали керівники органу контролю щодо підвищення відповідальності посадових осіб за виконання ними своїх обов'язків.

Під час перевірки прокурор з'ясовує, чи аналізувались причини порушень законності в діяльності контролюючого органу, його окре­мих підрозділів і посадових осіб та умови, що їм сприяли.

До таких обставин належать:

• корислива зацікавленість морально нестійких посадовців у приховуванні правопорушень в інтересах підконтрольних підприємницьких та інших структур;

• відвернення посадових осіб контролюючого органу для вико­нання невластивих їм обов'язків;

• штучне створення перешкод посадовими особами контролю­ючого органу в реалізації їхніх повноважень, спонукання їх до вчинення незаконних дій або протиправної бездіяльності (з боку представників місцевої влади), загрози та насильницькі дії щодо них з боку підконтрольних осіб (наприклад, браконьє­рів щодо працівників лісової або рибоохорони). Прокурорам потрібно періодично узагальнювати законність реагувань, на такі факти з боку органів внутрішніх справ;

• недостатня службова підготовка посадових осіб контролюючих органів, незнання нормативних актів, за додержанням яких вони покликані здійснювати контроль; методики і тактики виявлення порушень. Прокурору під час перевірки варто поці­кавитись, як вони розбираються у ключових питаннях законо­давства;

• невжиття заходів щодо усунення недоліків і порушень, які були виявлені відомчими перевірками контролюючих органів вищого рівня (за результатами ознайомлення з копіями актів таких перевірок).

Закінчивши перевірку виконання законів, прокурор зобов'язаний проінформувати про її результати керівника державного органу (голову колегіального органу управління), власника чи керівника під­приємства, установи, організації. Не зробивши цього, неприпустимо одразу приступати до складання документів прокурорського реагу­вання, оскільки окремі висновки і твердження можуть бути аргумен­товано спростовані посадовими особами об'єкта, на якому проводи­лася перевірка.

Якщо під час перевірки виконання законів прокурор здобуде достатні дані, що вказують на ознаки злочину, він припиняє у цій час­тині перевірку і порушує кримінальну справу.

В інших випадках за наслідками перевірки може бути складена довідка, а про факт її проведення має бути вказано в матеріалах пер­винного обліку роботи прокурора.

Про результати перевірки, проведеної помічником (старшим поміч­ником) прокурора, інформується міський, районний, міжрайонний прокурор, з яким погоджуються заходи прокурорського реагування у виді відповідних процесуальних документів.

У таких випадках можна утриматися від складання детальної довідки або акта про результати перевірки, оскільки про її результати свідчитиме зміст актів прокурорського реагування.

Якщо перевірка виконання законів проводилася за дорученням прокурора вищого рівня, то про її результати можна в загальних рисах повідомити у короткій доповідній записці, до якої долучити копії актів реагування. Це дасть можливість працівникам апарату вищес­тоящої прокуратури використати зазначені матеріали при підготовці узагальнених в масштабах області, міст Києва і Севастополя, АР Крим документів прокурорського реагування.