4.1. Поняття взаємодії як основної складової організації роботи та управління в органах прокуратури

Значення взаємодії для прокуратури полягає у тому, що вона є головним елементом організації роботи як в цілому для системи прокуратури, так органів і установ, які утворюють цю систему.

Так, при організації внутрішньо системних видів діяльності, таких, наприклад, як розподіл обов'язків між працівниками прокуратури, або планування їх роботи, або інформаційно-аналітична робота, вирішується, передусім, питання щодо організації взаємодії працівників, задіяних у цих видах діяльності. Отже внутрішня взаємодія виступає в якості обов'язкової умови (складової) організації внутрішньо системних видів діяльності.

Взаємодія є також обов'язковим елементом змісту організації зовнішньо функціональних видів діяльності прокуратури. Без взаємодії прокуратури з органами влади, контролю, судами, правоохоронними органами її ефективна діяльність фактично неможлива.

Разом з тим, питанням взаємодії прокуратури у правовій літературі приділяється недостатньо уваги. У більшості науковців, які опікуються організаційно-управлінською тематикою, єдиного уявлення стосовно всіх необхідних ознак взаємодії немає.

Варто, проте, відмітити, що в якості найбільш суттєвих ознак взаємодії її суб'єктів зазвичай виділяють наявність загальних цілей, завдань, узгодженість дій із наближення до визначеної мети, сумісні дії з вирішення спільних завдань в прив'язці до місця і часу.

Із перелічених ознак, є підстави для окремого виділення сумісних дій. По-перше, взаємодія можлива і здійснюється не лише спільними діями, але й діями, які виконуються учасниками окремо один від одного, а по-друге, не будь-яка спільна діяльність, участь двох і більше органів чи осіб в єдиному заході будуть вважатись взаємодією. Остання матиме місце лише за наявності єдиної мети спільної діяльності, яка ґрунтується на співробітництві, а також коли дії однієї сторони пристосовуються до потреб іншої, враховують її інтереси та приносять обопільну користь. В якості додаткової ознаки, окремі автори виокремлюють правильне поєднання повноважень, методів і засобів учасників для досягнення ефективності взаємопов'язаної діяльності. Останнє означає, що співробітництво суб'єктів виключає взаємну передачу прав і обов'язків, якими кожного із них наділено.

В окремих джерелах зустрічається посилання на такі ознаки, як відсутність підпорядкування, незалежність, рівність взаємодіючих сторін. Для органів прокуратури така ознака є характерною лише щодо зовнішньої взаємодії. Внутрішньо системна взаємодія базується, як правило, навпаки, на відносинах влади та підпорядкування.

Основи взаємодії характеризуються принципами та умовами взаємовідносин суб'єктів, а так само цілями, завданнями і предметом взаємодії. В якості загальних принципів розглядаються здебільшого принципи законності, спільності інтересів та переважання загальних інтересів над приватними, процесуальної незалежності та самостійності учасників, невтручання у чужу компетенцію тощо.

Під умовами взаємодії розуміються правила, обставини, за допомогою яких вдається найбільш результативно вирішувати завдання, що покладаються на суб'єктів взаємодії. До їх числа відносяться: чітке визначення правового статусу, послідовний розподіл функцій взаємодіючих сторін, взаємна відповідальність один перед одним.

Ціллю будь-якої взаємодії є підвищення ефективності, результативності спільної діяльності учасників. У залежності від сфери взаємовідносин прокуратури та інших учасників ці цілі можуть бути головними, функціональними або допоміжними. Головні цілі взаємодії прокуратури полягають у посиленні ролі прокуратури в забезпеченні режиму законності в державі, підвищенні ефективності її діяльності. Водночас, взаємодія має своїм спрямуванням формування та реалізацію функціональних цілей - об'єднання зусиль як різних підрозділів, так і органів для більш оперативного і повного виявлення порушень законів, причин і обставин цих порушень, осіб, винних у їх скоєнні, задля вирішення питань притягнення їх до відповідальності, відновлення порушених прав, а також попередження правопорушень.

При взаємодії можуть висуватись й досягатись такі допоміжні цілі, як своєчасне отримання інформації, створення належних організаційних умов для наступного більш продуктивного вирішення завдань.

Завданнями взаємодії виступають різні проміжні цілі. Серед них можна назвати напрацювання єдиних підходів до усвідомлення та застосування законів, усунення дублювання в діяльності підрозділів та органів, оперативне розкриття злочинів тощо.

Окрім цілей і завдань при аналізі структури взаємодії зазвичай розглядаються об'єкт і предмет взаємних дій. При цьому не завжди проводиться чітке розмежування між ними: об'єкт і предмет розглядаються в якості рівнозначних понять, що є помилковим, Об'єктом взаємодії є певне матеріальне середовище, на яке впливають суб'єкти взаємодії. Це може бути якась територія, конкретне підприємство, організація, а так само люди, явища, процеси.

Предметом взаємодії може бути те, на що спрямовані або з приводу чого складаються відносини взаємодіючих сторін, тобто реально існуючі проблеми, які можливо розв'язати спільними зусиллями суб'єктів взаємодії.

Взаємодія як всередині органів прокуратури, так і з іншими організаційними системами може здійснюватись на підставі норм права. Така взаємодія матиме правовий характер. Особливо це характерно для взаємних стосунків у сфері кримінального судочинства, де взаємодія основних учасників кримінального процесу проводиться в правовій (процесуальній) формі, а відносини, що виникають між ними, є кримінально-процесуальними відносинами. Іншим джерелом взаємодії може бути доцільність, яка базується на спільних інтересах учасників взаємодії.

У теорії соціальної взаємодії є прийнятним розпізнавання взаємодії за типами відносин, котрі її утворюють. Основним типом є взаємодія, побудована на засадах ділового співробітництва, наданні взаємної допомоги та підтримки один одному. Саме цей тип взаємодії більшою мірою властивий внутрішній взаємодії прокуратури. Інший тип взаємодії базується на засадах конкуренції учасників і є характерним для зовнішньої взаємодії.

4.2.Особливості взаємодії (співпраці) прокуратури з судами і органами юстиції

Певною специфікою відзначається взаємодія прокуратури з судами і органами юстиції, яка можлива за умов неухильного додержання принципів самостійності судових органів, незалежності суддів, їх підкорення виключно Конституції і законам України, у таких формах:

• взаємного інформування про стан злочинності та судимості;

• використання даних судової статистики і матеріалів судової практики при розробці узгоджених дій з протидії злочинності;

• спільної роботи з удосконалення законодавства та правозастосовчої практики;

• проведення спільних семінарів і конференцій, обопільного залучення фахівців до заходів з підвищення кваліфікації;

• направлення спільно підготованих інформаційних листів, довідок, оглядів;

• участі в засіданнях Пленуму Верховного Суду України.

Засади такої взаємодії у кожному конкретному випадку мають визначатись Генеральним прокурором України за узгодженням з керівниками вищих судових інстанцій та Міністерства юстиції України, а так само спільними угодами, рішеннями чи іншими документами про взаємодію.

Взаємодію необхідно відрізняти від такого суміжного поняття як «координація». При усій схожості цих понять, яка полягає в узгодженості, взаємопов'язаності та взаємообумовленості дій суб'єктів, об'єднаних досягненням єдиних цілей, вони мають істотні відмінності.

Координація відноситься до управлінської категорії, яка включає в себе узгодженість і, як правило, спільність дій учасників взаємовідносин в інтересах досягнення спільних цілей, однак носить більш упорядкований та регламентований характер, згідно із встановленими умовами і принципами. На відміну від взаємодії при координації на учасників покладаються обов'язки щодо вироблення і реалізації сумісних заходів, розподілу сил і засобів, встановлюється відповідальність за неналежне виконання (невиконання) прийнятих рішень, а головне - виділяється спеціальний учасник, наділений повноваженнями з організації спільних дій.