МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. Стефаника
Кафедра світової літератури
Реферат на тему:
«Література розквіту феодалізму»
Виконала:
студентка групи ПМЛ-11
Добуш Т.О.
Перевірив :
Козлик І. В.
Івано-Франківськ
2012
План
Специфіка середньовічного мистецтва.
Погляди на мистецтво.
Розуміння прекрасного.
Розуміння творчості.
Питання відношення мистецтва до дійсності.
Співвідношення «мистецтво і правда».
Героїчний епос.
Французький героїчний епос.
Іспанський героїчний епос.
Німецький героїчний епос.
8. Література.
1. Специфіка середньовічного мистецтва.
Мистецтву Середньовіччя притаманна своя точка зору на свій масштаб, неподібні на уявлення сучасної людини. Так найбільш розповсюдженими у тодішній літературі були житія святих, в архітектурі – собор, у живописі – ікона, в скульптурі – персонажі Святого Письма. Середньовічні митці зневажливо ставилися до видимих форм навколишнього земного світу, натомість дуже придивлялися до світу потойбічного. Пейзаж не відтворюється, особливості окремих людей, історичний колорит різних країн і різних часів не помічаються.
Взірцем вважалось повторення думок давніх авторитетів, а висловлювання нових ідей засуджувалося. Середньовічній літературі властиві усталеність художнього прийому, традиційність у розробці теми, використання здебільшого невеликого набору сюжетів, тобто етикетність, яка цілком відповідала традиційності середньовічного мислення. За таких обставин індивідуальність митця проявлялася у винахідливому користуванні успадкованими від традиції творчими навиками для актуалізуючої передачі заздалегідь заданих тем і образів.
У мистецькій свідомості тієї доби спостерігається складне поєднання й протиборство ученої культури кліриків та народної свідомості. В середньовічній культурі парадоксально переплітаються полярні протилежності – високе і низьке, безтілесно-духовне і брутально-тілесне, життя і смерть.
Особлива роль за часів Середніх віків належала усній народній творчості. Так, відома легенда про Трістана й Ізольду сягає своїм корінням кельтського фольклору, і цей зв’язок не знищили її французькі, англійські та німецькі куртуазні обробки.
Говорячи про загальні особливості середньовічного мистецтва, потрібно враховувати й специфіку, так би мовити, тогочасних рецептивних очікувань, на рівні яких теж оприявнюються відмінності між культурно-історичними, зокрема, історико-літературними, епохами.
Водночас середньовічні естетичні уявлення та мистецькі практики не були ізольованими від загальної еволюції мистецької свідомості людства, а пов’язані з нею складним переплетінням зв’язків.
2. Погляди на мистецтво.
За античної давнини поняття мистецтва було ширше, ніж теперішнє: мистецтвом вважали будь-яке вміння виготовляти речі. Вміння ототожнювали зі знанням засад виробництва, правил.
Найпоширенішою класифікацією мистецтв був поділ на вільні і звичайні. Довільних мистецтв належали розумові, до звичайних – ті, до яких докладають рук, тобто кустарні.
Середньовіччя, успадкувавши античне поняття мистецтва, сформулювало його по-новому. Тома Аквінський у «Сумі теології» визначає мистецтво як «доцільний розумовий уклад», тобто такий, що дозволяє знайти належні засоби для осягнення поставленої перед собою мети, тобто іншими словами, мистецтво – це правильне уявлення про речі, які повинні бути витворені. Разом із давнім поняттям мистецтва Середньовіччя зберегло його давні класифікації, зокрема поділ мистецтв на вільні й звичайні. Хоча тільки вільні мистецтва вважалися правдивими, та все ж звичайні мистецтва за доби Середньовіччя поціновували ся вище, викликали більший інтерес, і тому їх називали не «звичайними», а «механічними».
У середньовічний час узвичаївся сформований раніше поділ вільних мистецтв: він мав практичне, виховне підґрунтя і відповідав програмі шкіл. Вільних мистецтв налічувалося сім, і поділялися вони на дві групи: в першу входили три раціональні мистецтва – граматика, риторика та діалектика, в другу групу – чотири реальні мистецтва, а саме арифметика, геометрія, астрономія та музика.