Л2

20

Тема 2

Причини девіантної поведінки – основи правопорушень у молодіжному середовищі

План

1. Вплив соціальних факторів на відхилення у поведінці молоді.

2. Протиправна діяльність неповнолітніх в Україні.

3. Причини девінтної поведінки.

4. Вплив сім’ї на формування відхилень у поведінці молоді.

5. Дестабілізуючий вплив конфлікту на відхилення у поведінці підлітків.

Сьогодні неможливо вирішувати проблеми виховання, не враховуючи загального соціального фону.

Негативні соціально-економічні і політичні процеси, які відбуваються у суспільстві, тяжко вразили і школу. Гострота проблем злочинності і правопорушень серед школярів посилюється. Причин чимало: погір­шення криміногенної обстановки в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, порушення колишніх виробничих та людських стосунків, гострий дефіцит і низька якість промислових товарів, продуктів харчування, дедалі зростаюча активність ділків тіньової економіки, незаконна спекуляція, шахрайство, бізнес на підпільних азартних іграх та ін. Прискореними тем­пами триває майнове розшарування населення. Освіта перебуває в жебрацькому стані.

У цьому зв'язку при аналізі реальних соціальних явиш виникає питання: чи зможуть дослідники дати правдиву відповідь щодо причини антигромадських про­явів у середовищі неповнолітніх, а тим більше впливати на підлітків. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої зло­чинності. Близько 70 тисяч дітей і підлітків стоять на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних пра­вопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому.

Сьогодні ми стикнулися з ситуацією, яка є вкрай драматичною. Ідеологія "життя заради світлого майбутнього" виявилася повністю зруйнованою протягом дуже короткого періоду. Але й уміння повноцінно, повнокровно жити без "казки" - не сформувалось. Ця ситуація, складна навіть для дорослих, виявилась надскладною, для підлітків і юнацтва. В результаті у багатьох з них виникає або повіт розгубленість перед сьогоднішнім і завтрашнім днем, або бажання урвати від життя якомога більше, і негайно. У молодих формується і комплекс неповноцінності, який буквально роз'їдає душу дитини і штовхає до спотворених форм протесту - хуліганства та ін. 95% підлітків ніде подітися у вільний час. І сьогодні ситуація не лише не покращується, а навіть погіршується, оскільки багато гуртків, секцій стали платними, відтак і недоступними багатьом учням.

2. Серед неповнолітніх зростають такі злочини, як зловмисні вбивства, тяжкі тілесні пошкодження, розбійні напади, грабунки, зґвалтування. Це свідчить про ускладнення структури злочинності.

Причини злочинності неповнолітніх оцінюються неоднозначно, серед них: курс суспільства на демократизацію, погіршення економічного стану, гуманізація кримінального законодавства і судової практики та ін. Певний зв'язок між злочинністю і названими перебудованими процесами є. Однак корені неблагополуччя набагато глибше, в нашому минулому.

Донедавна у нас у статистиці панувала стійка тенденція до скорочення числа правопорушень, хоч в дійсності кількість щорічно скоюваних злочинів постійно збільшувалася. Рекордними темпами підвищується рівень злочинності серед молоді. Якщо після закінчення Великої Вітчизняної війни у загальній масі злочинів питома вага неповнолітніх поступово знизилась до 4-6%, то, починаючи з 1960 року ця частка безперервно зростає і зараз по Україні досягла 25%. Наростають не­сприятливі Особливості молодіжної злочинності. 1. відбувається її омолодження. Так, підлітки віком 14-17 років складають 8% загального населення України, однак скоюють чверть усіх злочинів. Лише за останні 5 років питома вага скоєних ними злочинів зросла на 15%. Характерно, що серед тих, хто стоїть на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх, 6-8% складанні, учні початкових класів.

2., спостерігається значне зростання злочинності серед дівчаток і юнок. Серед перших ця "прибавка" у порівнянні з 1988 роком склала 44% і у 1994 році питома вага дівчаток-правопорушників становила 14% загальної кількості. По-третє, збільшується рецидивна злочинність. Серед підлітків зросла на 20%, а 60% рецидивістів розпочинали свою "кар'єру" ще підлітками.

Криміногенність молоді загалом висока в усьому світі. Скажімо, за даними ООН до 30% молоді бере участь у якихось протиправних діях, а 5% скоюють серйозні правопорушення. Однак паралелі з нами проводити тут аж ніяк не можна, тим більше якось виправдовувати загальними тенденціями суто наше яви­ще. У нашій країні правопорушення мають іншу осно­ву й інакші передумови.

Характерною ознакою 3. злочинності неповнолітніх є те, що вона в Україні набуває все більш організованого, групового характеру (як і серед дорослих).

Майже 40% правопорушень підлітків носить організований, груповий характер. Змінилась соціальна характеристика і структура групувань підлітків-право-порушників. Сьогодні їхня чисельність складає не 3-5, а доходить до 50, 100 і більше чоловік. Масовими стають бійки "стіна на стіну" з використанням ножів, кастетів, ланцюгів, арматури. Груповий характер - це особливість сучасної злочинності неповнолітніх. Доля злочинів, скоєних у групі, складає від 50 до 80%. Правоохоронні органи називають організовану злочинність неповнолітніх непередбаченим феноменом.

Характерною ознакою протиправних дій сучасних школярів є те, що уже 11-12-річні підлітки об'єднуються у стихійні групи (приклад Кривого Рога), які поділяють райони міста на свої сфери впливу з кримінальною активністю: крадіжками дефіцитних товарів, мотоциклів, велосипедів, машин, запчастин до них, фарцовкою та іншими правопорушеннями. Ще ознака: 4. ескалація жор­стокості в групових бійках, де активно використовують­ся кастети, дрючки, обрізки арматури, ножі тощо. 5. Ство­рюється особлива специфічна субкультура окремих частин міста, основні елементи якої складає віра у всесильство "групового братства", наростання невиправда­ної жорстокості і вандалізму. Неформали агресивного типу наймолодші і найнеосвідченіші. Школа безсила щодо них. Вона швидше намагається позбутися таких учнів... Які по тому ще більше спричиняють ріст насильницької злочинності неповнолітніх.

Криміногенні молодіжні угрупування з різним ступенем організованості виявлені у всіх великих районних центрах країни. Вони створюються за місцем нав­чання, проживання і носять здебільшого ситуаційний характер.

Є злочинні “малини”, до яких входять підлітки поряд з дорослими. Очолюють їх як правило молоді криміногенні елементи, віком 25–30 років, далі за ієрархією йдуть бойовики 16–19 років, і нарешті “лушпайки ” – 13-15-літні підлітки. Тут їх захищають, дають "цікаву роботу", вчать бути "повноцінними" людьми і підкорятися залізній дисципліні, з якою не може зрівнятися шкільна. Мова йде про несприятливу соціальну ситуацію розвитку особи.

На основі особливостей соціальної ситуації розвитку в сучасних умовах виділяємо ситуації зі зниженим виховним потенціалом, за яких збільшується вірогідність відхилень у поведінці школярів, коли з'являється ризик переходу незначних порушень дисципліни в серйозні правопорушення підлітків.

Створення типової соціальної ситуації розвитку ди­тини розкрив ще Л.С.Виготський. Він довів, що до початку кожного вікового періоду створюються зовсім і своєрідні, специфічні для даного віку, виключні, єдині і неповторні відносини, стосунки між дитиною і оточуючою дійсністю, перш за все соціальною. Це відношення ми й називаємо соціальною ситуацією і розвитку в даному віці. Соціальна ситуація розвитку являє собою вихідний момент для всіх динамічних змін, що проходять у розвитку протягом даного періоду.

Суттєвим у визначенні причин правопорушень слід вважати динамічний зв'язок і взаємозалежність умов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку школяра, що впливає на соціальну адаптацію.

Нагадуємо, що соціальна адаптація означає присто­сування.

Соціальна адаптація - це процес активного присто­сування індивіда (групи індивідів) до соціального середовища, який проявляється у забезпеченні умов, що сприяють реалізації потреб, інтересів, життєвої мети цього індивіду (чи групи). Соціальна адаптація включав передусім пристосування до умов і характеру праці (нав­чання), а також до характеру міжособистісних стосунків, екологічного і культурного середовища, умов проведен­ня дозвілля, побуту. Соціальна адаптація передбачає як пристосування індивіда до умов життєдіяльності (пасивна адаптація), так і активну цілеспрямовану їх зміну (активна адаптація). Емпірично встановлено, що домінування у індивіда другого з названих типів адаптивної поведінки обумовлює більш успішне протікання соціальної адаптації. Виявлена також залежність між ха­рактером ціннісних орієнтацій особистості і типом адаптаційної поведінки. Так, у людей, орієнтованих на прояв і удосконалення своїх здібностей, домінує установка на активно перетворювальну взаємодію з соціальним середовищем, у орієнтованих на матеріальне благополуччя - вибірковість, цільова обмеженість соціальної активності, у орієнтованих на комфорт - пристосувальна поведінка. Ціннісні орієнтації визначають також вимоги індивіда до характеру і умов праці, побуту, дозвілля, характеру міжособистісного спілкування.

Процес соціальної адаптації тісно пов'язаний з процесом соціалізації індивіда, інтериорізації (внутрішні переконання) суспільних, групових норм.

Соціалізація означає суспільний процес поєднання основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.) на основі навчання і виховання, засвоєння соціальних ролей, внаслідок чого людина перетворюється у члена сучасного йому суспільства.

Несоціалізованих людей немає. Асоціальна поведінка - результат упущень в ході соціалізації. Соціалізяція по суті є самореалізацією індивіда в процесі його активно-трудової діяльності.

Соціалізація триває усе жити людини, проходячи ряд етапів у різних соціальних структурах (сім’я, дитя­чий садок, школа, виробництво, загалом люди, усе суспільство в цілому). Складний і багатогранний процес соціалізації вивчається різними науками (психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етно­графією, педагогікою, логікою, філософією). Ми бере­мо лише психолого-педагогічний і соціальний аспек­ти.

У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію школярів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони набувають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші протиправні вчинки.

Необхідно відмітити, що девіантна (тобто з відхиленнями від прийнятих у даному суспільстві, соціально-психологічних і моральних норм) поведінка спостерігається у підлітків частіше, аніж у інших вікових групах. Одна з причин – соціальна незрілість і фізіологічні особливості організму, що формується. Проявляються вони у прагненні випробувати нові відчуття, у допитливості, цікавості, недостатній здат­ності прогнозувати наслідки тієї чи іншої дії, у підвищеному бажанні незалежності. Підліток не завжди відповідає вимогам, які висуває до нього суспільство, щодо виконання ним певних соціальних функцій; сам же він, у свою чергу, вважає, що не одержує від суспільства того, на що має право розраховувати. Подібний сплав біологічних і соціальних факторів, мо­тивацій - утруднює соціальну адаптацію дітей та під­літків.

Можна чітко простежити етапи дезадаптації на шляху до створення антигромадського вчинку:

а) формування особистості з антигромадською орієнтацією;

б) мотивація злочину;

в) прийняття рішення про скоєння конкретного злочину;

г) реалізація цього рішення, включаючи споєння злочину і його наслідки.

Кожен з цих етапів характеризується різним рівнем взаємодії особистості з середовищем. У процесі формування особистості середовище дуже впливає на установки і ціннісні орієнтації особистості. У момент скоєння злочину суб'єкт знаходиться в несприятливій життєвій ситуації і формування його особистості, включаючи самовиховання, складається з протиріч.

3. У загальній структурі соціальної дезадаптації, не­сприятливої ситуації розвитку чітко простежується групи причин, які спричиняють девіантну поведінку непов­нолітніх. Це соціально-економічні, психолого-педагогічні і медико-біологічні. Усі вони мають чітку тенденцію до загострення і поглиблення в сучасний період.

Соціально-економічні Зниження життєвого рівня населення

Майнове розшарування суспільства

Обмеження можливостей соціально схвалених форм заробітку

Безробіття

Доступність алкоголю та тютюну для неповнолітніх

Широка реклама психоактивних речовин

Зниження рівня соціальної безпеки

Соціально-педагогічні Криза інституту сім'ї

Виховання в неповній сім'ї

Завищені вимоги батьків до дитини

Ворожість та конфлікти між батьками

Критицизм підлітка по відношенню до школи, сім'ї, відчуженість від них

Низький статус підлітка у класному колективі

Слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді

Соціально- культурні Колапс офіційної ідеології

Зниження морально-етичного рівня населення

Поширення кримінальної субкультури

Негативний вплив засобів масової інформації

Лібералізація статевої моралі

Домінування серед молоді культу сили

Психологічні Прагнення бути незалежним від дорослих

Бажання бути визнаним в групі однолітків

Потяг до самоствердження

Несформована система моральних цінностей

Бажання виглядати дорослим

Погреба змінити психічний стан у стресовій ситуації

Підвищена тривожність, низька самооцінка

Інфантилізм

Підвищений, в порівнянні з однолітками, рівень конформізму

Акцентуації характеру, психопатії

Негативні риси характеру (заздрість, лінощі, жадібність)

Біологічні Порушення роботи ферментативної та гормо­нальної систем організму

Наслідки спадковості

А тепер розглянемо детальніше деякі з них.

Серед соціально-економічних умов, які впливають на кримінальне відхилення у поведінці неповнолітніх, відмічають такі:

а) загально-соціальні (порушення принципів демократії, соц. справедливості, крах соц. ілюзій, поява тенденцій до дегуманізації);

б) економічні (порушення і диспропорції в нар. гос., невдоволеність молоді в модних предметах, засобах дозвілля);

в) соціально-демографічні (перехід до малодітної сім’ї, масове залучення жінок до виробництва і відчуження дитини від сім’ї, роз’єднання поколінь);

г) соціотехнічні (втрати від науково-технічного прогресу у вигляді міграційних процесів, що виходять з-під контролю, урбанізації, негативний вплив засобів масової інформації та ін.);

д) організаційно-управлінські (несвоєчасність прийняття і відсутність послідовності у здійсненні заходів з актуальних молодіжних проблем).

Серед факторів, сконцентрованих в соціально-еко­номічній сфері, необхідно відзначити декілька обставин, які на наш погляд, мають високу ступінь зв’язку з темпами росту підліткової злочинності на Україні. Тут у першу чергу треба вказати на таку гостру соціальну проблему як незайнятість неповнолітніх. У 1995 році не вирішено праце­влаштування понад 30 тисяч випускників шкіл і профтехучилищ. Зараз ця тенденція має обвальний харак­тер. Нині на обліку в органах внутрішніх справ перебу­ває понад 8 тисяч неповнолітніх правопорушників, які ніде не працюють і не навчаються, четверта частина з них скоюють протиправні дії.

Говорячи про загальні проблеми соціальної деза­даптації дітей в сучасних умовах, ми звертаємо увагу на такі мікросоціальні тенденції, як послаблення функцій і потенціального ефекту кожної окремої системи соціалізації: сім'ї, школи, позашкільних установ, товариства однолітків, засобів масової комунікації тощо і посилення впливу асоціального середовища.

Останніми роками збільшився термін, який проводять підлітки поза сім'єю і школою, зростає питома вага товариства однолітків, яка нерідко перевищує вплив батьків і вчителів. Саме по собі це не шкодить. Однак товариство однолітків як фактор соціалізації не­однорідне. З одного боку, це керовані дорослими навчальні, виробничі та інші дитячі та юнацькі колективи й організації. З іншого боку - це різноманітні неформальні стихійні товариства, здебільшого різновікові і змішані в соціальному відношенні. Безконтрольність цього виду спілкування створює потенційно небезпечні ситуації, і недарма "вулиця" здається такою страшною багатьом вчителям і батькам.

Спроби "знищити" вулицю приречені на невдачу. Наукова стратегія виховання вимагає врахування не лише міри і ефективності впливу дорослих та од­нолітків, а й відносини організованих і стихійних ди­тячо-юнацьких груп, особливостей їх складу, структури, типу лідерів і - головне - їхніх явних і латентних психологічних функцій.

Соціальна криза суспільства продукує девіантні дії у сфері соціальної самодіяльності молоді. Так, розповсюдилася девіантна поведінка у сфері комерційно-бізнесових об'єднань. Численні групи підлітків зайняті "дикими" формами комерції, часто демонструючи схильність до аморальних вчинків, агресивних дій, порушуючи елементарні норми міжособистісного спілкування, особливо в поїздах, вокзалах і на ринках. З роз­витком кризових явищ ці морально-правові відхилення поведінки здатні набути ще потворніших форм.

(Перехід до ринкових відносин, супутні економічні колізії спричиняють корисливу спрямованість підлітко­вої злочинності. Гострий дефіцит товарів навіть першої необхідності викрив дуже небезпечний симптом підліт­кової злочинності - дрібну спекуляцію/Уже з 10-12 ро­ків підлітки беруть участь у створенні малого "бізнесу". У підземних переходах, біля готелів для іноземних тури­стів, на базарах з'явилось багато стихійних "бізнесменів". Але найстрашніше те, що чимало таких підлітків підпадають під вплив кримінальних елементів - злодіїв, шахраїв, які вчать неповнолітніх спекуляції, крадіжок, здирства, сутенерства. Тому в нових економічних сто­сунках необхідно уважно вивчити питання організації робочих місць, шкільних кооперативів тощо. Дати мож­ливість чесно заробити гроші, допомогти сім'ї, ліквіду­вати ґрунт, на якому зростає цей вид злочинності.

Приблизно третю частину крадіжок підлітки скою­ють без попередньої підготовки, використовуючи зруч­ний випадок: відкриті вікна чи двері, залишені без нагляду речі на вулиці, в автомобілі тощо. Предмети скоєних крадіжок - найчастіше продукти харчування, спиртні напої, гроші, модний імпортний одяг, музичні інструменти, радіоапаратура, дорогоцінності, засоби пересування, спортивний інвентар та ін. В основному це речі, які легко реалізуються, або ж задовольняють власні потреби підлітків.

Вирішити проблему попередження корисливих зло­чинів неповнолітніх було б значно простіше, якби їх скоювали лише діти з неблагополучних сімей. 20% засуджених за крадіжки підлітків виховувалися і в фор­мально благополучних сім'ях, де матеріальний рівень достатній для задоволення нормальних потреб неповнолітніх, розвитку їх інтересів. Але, як уже згадувалося, забезпечений цей рівень за рахунок легкої наживи, грубої спекуляції. У таких сім'ях моральна атмосфера, соціальна позиція і ціннісні орієнтації носять криміногенний характер. У сфері молодіжної самодіяльності набувають поширення агресивно-бійцівські угрупування молоді, які виросли на ґрунті минулих зіткнень дво­рових команд", міських "моталок". Їх змінили змагання з бойових видів спорту по карате і конфу. Ці формування не мають тієї високої світоглядної моральної підготовки, які загалом необхідні при вивченні бойових мистецтв. Натомість вони поставляють "кадри" в групи рекетирів, команди "кругах" хлопців. Аморальні форми цієї самодіяльності гальмують розвиток чесного, відкритого підприємництва. Перехідний період до рин­кової економіки безумовно викличе нові хвилі та форми агресивно-корисливої поведінки, до якої все частіше призвичаюються неповнолітні.

Девіантну спрямованість поведінки з агресивною суттю носять деякі форми епатажної самодіяльності, в основі яких лежить виклик нормам моралі, канонам, правилам, що склалися або в найпростіших сферах життя (одяг, зачіска), або в складніших (мистецтво, наука). Мета таких угрупувань - підтвердити належність до елітарної групи, або створити нову еліту. Агресивну спрямованість мають деякі угрупування культурної самодіяльності (в руслі субкультури хіппі, панків, в стилі "чорної романтики" злочинців, комп’ютерної самодіяльності "хаккерів"); варварські дії і підліткових гуртків (груп політичної самодіяльності). Релігійно-тоталітаристські формування типу "Біле братство", "Товариство свідомості Крішни", "Центр Богородиці" ставлять метою повністю підкорити своєму культу підлітків, укорінити рабський, залежний від секти спосіб життя, викликати певні антисуспільні дії. Відомо, наприклад, що службами правопорядку України восени 1993 року та взимку 1994 року було зірвано акцію "Білого братства” по організації “Страшного суду” і масовому самовбивству за людські гріхи.

Корінні соціальні перетворення в суспільстві не мо­жуть відбуватися без побічних негативних наслідків. Слід прогнозувати зростання різноманітних ініціативних об'єднань молоді і збільшення числа антисоціальних акцій, особливо серед маргінальної молоді, підвищення вірогідності вибору конфліктних форм поведінки.

Соціально-культурні. Немало правопорушень обумовлено незайнятістю підлітків корисними справами, слабкістю бази і прорахункам в організації дозвілля. Гуртки і секції для роботи з підлітками за місцем; проживання малочисельні, а їв багатьох районах практично ліквідовані, та й розра­ховані вони переважно на дітей молодшого шкільного віку.

Незважаючи на відповідні рішення уряду, у 1. більшості областей інтенсивно іде процес закриття та розпро­дажу комерційним структурам підліткових фізкупьтурно-спортивних та різнопрофільних клубів. Ще у 1990 році в Україні таких закладів налічувалось 5,8 тисячі, в них займалося майже 3 млн. неповнолітніх. У 1995 році до 40% приміщень підліткових клубів, які знаходилися в системі колишнього Мінкомунгоспу, перетворені в ма­газини, офіси та склади комерційних структур. За 2. останні п'ять років понад 2 тисяч підліткових закладів припинили свою діяльність. 3. У двадцяти областях зі своїх посад звільнені всі педагоги-організатори за місцем проживання. Типовий ланцюг сучасних злочинів: нудьга - хуліганство злочинність - організована злочинність. Початок всього слід шукати в нудьзі, коли молода людина відчуває духовну пустоту. Ще К. Ушинський писав про те, що коли людина не знає, що їй робити в години дозвілля, у неї псується голова, серце і моральність. Виникає комплекс неповноцінності, який буквально роз’їдає душу дитини і штовхає до спотвореної форми протесту – хуліганству та ін.

Серйозне занепокоєння викликає 4. значне зниження інтересу молоді до книги (у 2 рази), мистецтва, культу­ри взагалі (на 20%). 5. Ростуть споживацькі настрої юнаків та дівчат, перш за всі орієнтованих на сферу розваг. Такий стан опри пояснюється не лише зростанням суто економічного інтересу, потягом молодих людей до накопичення грошей, поступово знижується та культурна інфраструктура, що створювалася в Ук­раїні десятиріч чи ми. постійне відвідування закладів та установ культури, спорту, відпочинку, як відомо, зменшилось в 5-10 разів. Зросла вартість оренди приміщень на культурні потреби, відпочинок громадян. Вкрай незадовільний стан справ з культурним об­слуговуванням склався у нових мікрорайонах обласних центрів та великих міст України.

Наявні результати наших досліджень дають підставу стверджувати, що сучасність породжує нову соціокультурну ситуацію і відповідну їй культурну реальність в Україні. Відсутність будь-яких моральних критеріїв стосовно духовних цінностей на шпальтах масових газет, у кінофільмах та особливо відеофільмах і сприяє зростанню злочинності, розбещує молодь. Тому доцільним видається введення певних заборон на мистецькі твори, засоби масової інформації, які культивують жорстокість, порнографію, ворожнечу між народа­ми. Як відомо, такі заборони давно вже існують у розвинутих країнах.

Структура дозвілля учнівської молоді останнім часом також суттєво змінилася. Якщо раніше в ній відчутне місце займала громадська робота, то зараз вона знаходиться на одному з останніх місць. Їй приділяє увагу лише 2-4% молоді. Створений вакуум заповнюється захопленням аудіовізуальними засобами комунікації, дискотеками, поширенням релігійності тощо.

На формування особистості неповнолітнього правопорушника значною мірою впливають і недоліки навчально-виховного процесу, що склади блок психолого-педагогічних факторів.

Відмова педагогів від індивідуального підходу, формальне ставлення до роботи призводить до того, що реалізується повним чином задача формування мо­ральної відповідальності учнів, які достатньо не "загар­товуються" проти антигромадських впливів і несприятливих ситуацій, не закріплюють навичок правильної самооцінки, управління своєю поведінкою чи відчу­жуються від навчального колективу, втрачають інтерес до навчання. Контакти неповнолітніх поповнюються, як правило, за рахунок підлітків, що покинули школу, або погано вчаться. Вказані обставини призводять до послаблення соціальних зв'язків, полегшують контакти з джерелом негативних явищ. Крім того, низький освітній рівень більшої частини підлітків призводить до звуження запитів і інтересів особистості, послаблює самоконтроль і спотворює самооцінку.